07.04.2023
Єдиний унікальний №497/735/23
Провадження №1-кс/497/262/23
про повернення клопотання для усунення недоліків
07.04.2023 року м. Болград
Слідчий суддя Болградського районного суду Одеської області, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за №12023166270000032 від 07.04.2023 року,
07 квітня 2023 року прокурор Болградської окружної прокуратури ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з названим клопотанням.
З поданого клопотання вбачається, що Сектором дізнання Болградського відділення поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12023166270000032 від 07.04.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
За змістом клопотання слідує, що 06.04.2023 року до Болградського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що 06.04.2023 року близько о 21:30 годин, на блок посту № НОМЕР_1 , розташованому в АДРЕСА_1 , громадянин України ОСОБА_3 надав посвідчення (без номеру та дати) про відрядження, що містить ознаки підробки.
06.04.2023 року за результатами огляду місця події було вилучено посвідчення про відрядження (без номеру та дати) на ім'я ОСОБА_3 , яке було поміщено та опечатано в полімерний сейф-пакет експертної служби МВС України № 0497013.
Оскільки прокурором та громадянином ОСОБА_3 надані заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, суд розглядає клопотання в порядку ч.1 ст. 172 КПК України без участі прокурора та власника майна.
Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали поданого клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, вважає, що воно подано з порушенням вимог ст. 170, 171 КПК України. В матеріалах доданих до клопотання, відсутня постанова про призначення групи прокурорів в даному кримінальному провадженні №12023166270000032 від 07.04.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у витягу з ЄРДР також відсутні відомості щодо прокурора, який здійснює процесуальне керівництво.
Рішення про призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови. А відсутність такої постанови є підставою вважати докази, отримані в межах цього кримінального провадження, недопустимими, оскільки були отримані неуповноваженими особами, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові ОП ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі №754/7061/15.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Частиною 4 ст. 358 КК України встановлено відповідальність за використання завідомо підробного документу. Згідно примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
У Постанові від 01.03.2018 р. по справі N 461/7315/15-к КАС ВС визначив, що при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями:
- документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
- зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та (або) обов'язків.
Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Клопотання прокурора не містить чіткого зазначення яким саме критеріям офіційного документу відповідає майно, на яке пропонується накласти арешт - посвідчення про відрядження (без номеру та дати) на ім'я ОСОБА_3 - що може бути предметом злочину ч.4 ст. 358 КК України.
У тому вигляді, в якому клопотання надано до суду, слідчий суддя позбавлений можливості розглянути його та надати оцінку доцільності відмови чи задоволенню клопотання про арешт майна в розумінні положень ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
У зв'язку з викладеним, клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого слід повернути прокурору для усунення недоліків в строк, передбачений ч.3 ст. 172 КПК України.
Керуючись ст. ст.170, 171, 172 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за №12023166270000032 від 07.04.2023 року - повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесят двох годин з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1