Справа № 495/10031/22
№ провадження 2/495/1438/2023
13 березня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Красовській А.О.
за участю:
від позивачки: не з'явилася
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському
цивільну справу № 495/10031/22
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар»
за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та приватного виконавця Качурка В'ячеслава Вікторовича
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
14.12.2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» (далі по тексту - відповідач) за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича (далі по тексту - третя особа-1) та приватного виконавця Качурка В'ячеслава Вікторовича (далі по тексту - третя особа-2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Так, позивачка просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 76422, виданий 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 36 932,82 грн.;
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 77700, виданий 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 44 280,00 грн.
- стягнути з ТОВ ФК «Авансар», ЄДРПОУ: 40199031 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.;
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 495/10031/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Авансар» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та приватного виконавця Качурка В.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. По справі призначено підготовче судове засідання.
Також, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 року витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки І.В., місцезнаходження: пр. Гагаріна, буд. 12 «а», офіс 304, м. Одеса, 65039, завірені належним чином копію виконавчого напису № 76422 виданого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 36932,82 грн. та копію виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису № 76422 від 01.06.2021 року.Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., місцезнаходження: вул. Асташкіна, буд.21, офіс 1, м.Одеса, 65020 завірені належним чином копію виконавчого напису № 77700 виданого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Авансар» заборгованості у розмірі 44280,00 грн. та копію виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису № 77700 від 01.06.2021 року.Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, місцезнаходження: вул. Мала Житомирська, 6/5, м.Київ, 01001 завірені належним чином заяву та інші документи, які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Авансар», для вчинення виконавчого напису № 77700 від 01.06.2021 року та заяву та інші документи, які були надані Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Авансар», для вчинення виконавчого напису № 76422 від 01.06.2021 року.
30.12.2022 року на виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2022 року про витребування доказів на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 68706969.
Позивачка - ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явилася, але її представник - адвокат Холудєєв Б.Є. подав до суду заяву, згідно із якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу без участі сторони позивача, вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача - ТОВ ФК «Авансар», відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та приватний виконавець Качурка В.В. в судове засідання також не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).
Частиною 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).
Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач - ТОВ ФК «Авансар» був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, він жодного разу не з'явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивачка - ОСОБА_1 , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.03.2023 року постановлено розгляд справи № 495/10031/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Авансар» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та приватного виконавця Качурка В.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню провести у заочному порядку.
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, що наприкінці листопада 2022 року, позивачка отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69586606 від 09.08.2022 року, яка була винесена приватним виконавцем виконавчого округу одеської області Качуркой І.В. на підставі виконавчого напису № 76422, виданого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 36 932,82 грн.
У цей же час, позивачка отримала постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 68706969 від 18.02.2022 року, яка була винесена приватним виконавцем виконавчого округу одеської області Цинєвим В.О., на підставі виконавчого напису № 77700, виданого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 44 280,00 грн.
За твердженням позивачки, вказані вище постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 69586606 від 09.08.2022 року та ВП № 68706969 від 18.02.2022 року, вчинені на підставі відповідних виконавчих написів з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, з недотриманням вимог ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» та Переліку документів у редакції постанови КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, і як наслідок неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивачка зазначила, що основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги, ознакою чого є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку.
Отже, за твердженням позивачки, на підставі доданих відповідачем документів не можна встановити безспірність вимог відповідача, у зв'язку з чим виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Дані обставини і стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому, ст. 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Одже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на вище зазначене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Крім того, відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.
Так, матеріалами справи встановлено, що на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 68706969.
Зазначені матеріали та документи є належними та допустимими доказами вищевказаних обставин, вказаних в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Між тим, в матеріалах виконавчого провадження № 68706969 відсутня наявність безспірності вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем виконавчого напису №77700 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 44 280,00 грн.
В свою чергу, згідно ст.7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Всупереч вимог ст.7 Закону України «Про нотаріат» оспорюваний виконавчий напис вчинено на підставі нечинної постанови Кабінету Міністрів України.
Також вбачається, що виписка з рахунку позивача не містить строків погашення заборгованості, що суперечить документами, які підтверджують безспірність заборгованості, передбаченим Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані відповідачем документи приватному нотаріусу Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. не свідчать про безспірність заборгованості відповідно до чинного законодавства.
Крім цього, відповідачем не надано належного підтвердження про отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, за яким нотаріус помилково встановив безспірну заборгованість.
Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України стосовно питання виконавчого напису нотаріуса про встановлення заборгованості, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого та нотаріуси повинні вчиняти виконавчі написи про встановлення заборгованості на підставі переліку документів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Крім того, Верховний Суд України наголошує на тому, що для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц.
Згідно вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Авансар» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. та приватного виконавця Качурка В.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим такий позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись Законом України «Про нотаріат» № 296/5 від 22.02.2012 року, правовими позиціями Веховного Суду України, ст.ст. 3, 4, 5, 6, п.12 ст.28, 2, 12-13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича та приватного виконавця Качурка В'ячеслава Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 76422, виданий 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 36 932,82 грн.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 77700, виданий 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Авансар» заборгованості у розмірі 44 280,00 грн.
Стягнути з ТОВ ФК «Авансар», ЄДРПОУ: 40199031 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Мишко