Справа № 495/1196/23
Номер провадження 3/495/676/2023
30 березня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
06.02.2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення гр. ОСОБА_1 .
25.01.2023 року старший прикордонного наряду склав адміністративний протокол серії ПдРУ № 267150 відносно гр. ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2023 року о 20 годині 10 хвилин в пункті пропуску «Старокозаче» на території Старокозацької сільської громади Білгород-Дністровського району Одеської області під час здійснення прикордонного контрою на в'їзд в Україну прикордонним нарядом був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який 24.02.2022 року перетнув ДК на напрямку Україна-Молдова без проходження прикордонного контролю на виїзд з України, тим самим порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 не з'явився, однак надав до суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування зазначає, що із вищевказаними обставинами категорично не погоджується, заперечує проти них, вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення має бути закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Також зазначає, що він 24 лютого 2022 року цілий день перебував в черзі на пункті пропуску «Маяки-Удобне-Паланка», всі необхідні документи він прикордонникам надав, при тому пам'ятає, що була тривога, в людей почалась паніка, прикордонники сказали, що база не працює, проте людей після перевірки пропустили. Все що від нього було залежне для перетину кордону він зробив, всі документи надав, всі вказівки працівників прикордонної служби виконав.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП).
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Зазначена норма закону встановлює порядок перетину державного кордону України громадянами України.
Одночасно з цим, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 діяв умисно.
У відповідності до п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 24 лютого 2022 року у вказаному в протоколі місці і часі здійснив перетин державного кордону України згідно «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, однак у зв'язку з військовою агресією російської федерації вищевказаний перетин державного кордону України був неналежним чином оформлений працівниками прикордонного пункту пропуску. Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Протилежне наведеному в матеріалах справи не міститься та не спростовується, з огляду на вищезазначене, матеріали справи не містять доказів факту здійснення ОСОБА_1 незаконного перетину кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП як такий, що складений з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Інші докази не вказують на беззаперечне доведення вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення в передбаченому законом порядку.
Таким чином суд приходить до висновку, щодо неможливості констатувати об'єктивну сторону правопорушення, а саме, щодо дати вчинення особою дій викладений в фабулі протоколу, що в свою чергу є основним правилом застосування ст. 256 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого с ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 24, 33, 34, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів, з дня її винесення.
Суддя: Боярський О.О.