Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 369/11118/17
провадження № 61-19447св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство «Антонов»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня
2019 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А.,
Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року державне підприємство «Антонов» (далі - ДП «Антонов») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Віто-Поштова сільська рада), головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру
у Київській області) про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1.1 Статуту
ДП «Антонов», затвердженого указом державного концерну «Укроборонпром» від 14 березня 2017 року № 87, державне підприємство авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова перейменовано у ДП «Антонов» наказом Мінпромполітики України
від 22 січня 2010 року № 17 та є правонаступником усіх його майнових та особистих немайнових прав та обов'язків.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня
2001 року № 1-1, позивачу надано у постійне користування 88,22 га землі,
у тому числі, земельна ділянка 2, площею 5,0 га, у с. Віта-Поштова
Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з рішенням 31 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 листопада 2005 року «Про затвердження місця розташування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки садівницькому товариству Круглик-4», затверджено місце розташування земельної ділянки під розміщення садівницького товариства «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» та надано дозвіл садівницькому товариству «Круглик-4» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташоване
у с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».
Відповідно до рішення 35 сесії 4 скликання Віто-Поштової сільської ради
від 21 березня 2006 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам с/т «Круглик-4» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства - «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку, загальною площею 6,5524 га (рілля), з них 5,0 га
з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня 2009 року
у справі № 19/034-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року
та постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада
2009 року, визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради
від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га, та вилучення земельної ділянки, площею 5,0 га, з постійного землекористування позивача.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ДП «Антонов» не схвалювало погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації «Садівницьке товариство «Круглик-4», тобто земельна ділянка вибула з володіння поза його волею, а тому не припиняє права постійного користування земельною ділянкою згідно з актом № 462 та відповідно не створює будь-яких прав для інших осіб.
Також зазначеними судовими рішеннями встановлено, що виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить право вилучення земельної ділянки, яка відноситься до земель державної власності, а тому Віто-Поштова сільська рада під час прийняття рішення від 08 листопада 2005 року та рішення від 21 березня 2006 року діяла поза межами наданих їй законом повноважень.
Згідно з рішенням 6 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради
від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам
с/т «Круглик-4», яке є похідним від недійсних рішень Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року та від 21 березня 2006 року, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі ОСОБА_1 , загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва, які розташовані в садівницькому товаристві «Круглик-4».
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року, визнано незаконним та скасовано рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.
Станом на цей час ДП «Антонов» згідно з актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року № 462 є єдиним законним постійним користувачем земельною ділянкою, площею 5,0 га.
10 травня 2016 року на адресу позивача від відокремленого структурного підрозділу філії «Антонов-Агро» надійшла службова записка від 26 квітня 2016 року № 6 з інформацією про те, що під час підготовки необхідних документів для розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою було встановлено, що на ділянку позивача накладаються інші земельні ділянки, які належать на праві власності невідомим особам.
Під час прийому 06 липня 2016 року у державному підприємстві «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивач отримав викопіювання з національної кадастрової схеми в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району, з якого стало відомо, що в межах ділянки позивача накладається земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , із присвоєнням їй кадастрового номера.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12 липня 2016 року № НВ-8000322272016 позивачу стало відомо, що земельна ділянка, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року.
Також стало відомо, що 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, яка на праві власності належить ОСОБА_1 .
Проте вищезазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки, площею 5,0 га, яка належить ДП «Антонов» на праві постійного користування згідно з актом № 462.
Враховуючи, що рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня
2007 року є похідним від рішення цієї сільської ради від 18 січня 2007 року, яке у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому воно також є незаконним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, ДП «Антонов» просило суд:
- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1
у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га для ведення садівництва;
- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру
у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- стягнути із ОСОБА_1 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800 грн.
12 жовтня 2019 року ДП «Антонов» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Віто-Поштової сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, просило суд:
- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати 9 сесії 5 скликання рішення
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2
у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва
в садівницькому товаристві «Круглик-4»;
- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському
районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної
ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий
номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована
за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», Київська область,
Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова;
- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно
є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру
у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800 грн.
25 жовтня 2019 року ДП «Антонов» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , Віто-Поштової сільської ради, ГУ Держгеокадастру
у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому, також посилаючись на ті самі фактичні обставини, просило суд:
- витребувати на його користь із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3
у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»;
- зобов'язати управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно
є підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року управлінням Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована
за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова,
Києво-Святошинський район, Київська область;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 18 травня 2018 року справи № 369/11118/17, № 369/11122/17,
№ 369/11696/17 об'єднано в одне провадження та присвоєне
№ 369/11118/17.
18 січня 2019 до суду надійшла заява ДП «Антонов» про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1
у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197,
площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_2
у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за
ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння
ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_3
у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати
державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року
за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство
«Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- витребувати на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння
ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4», с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область;
- стягнути із відповідачів на користь ДП «Антонов» витрати зі сплати судового збору в сумі 14 400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 31 жовтня 2019 року позов ДП «Антонов» задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії 5 скликання
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі:
- ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га,
для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області;
- ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області,
- ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», розташованому у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Стягнуто з Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь ДП «Антонов» судовий збір у розмірі 1 920 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки були передані із державної власності постійного користування ДП «Антонов» у порушення вимог закону, без волі
державного підприємства, а тому рішення Віто-Поштової сільської ради
від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
у власність та передачі: ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»; ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4»;
ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4»; є незаконним.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача не з вини фізичних осіб - відповідачів у справі, а у зв'язку із вчиненням порушення з боку органу місцевого самоврядування, у результаті чого витребування земельних ділянок із власності відповідачів на користь позивача та інші похідні вимоги матимуть непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ДП «Антонов» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
ОСОБА_1 подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення Віто-Поштової сільської ради
від 30 серпня 2007 року і ухвалити в цій частині нове рішення, яким
у задоволенні позову ДП «Антонов» відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ДП «Антонов» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нову постанову.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га. за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію. Зобов'язано
ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_1 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0197, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0600 га, за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасовано його державну реєстрацію. Зобов'язано
ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведену 17 червня 2016 року за ОСОБА_2 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0189, площею 0,0600 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння
ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, виданий на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення 9 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам
с/т «Круглик-4» та скасувати його державну реєстрацію. Зобов'язано
ГУ Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, проведеної 17 червня 2016 року за ОСОБА_3 , кадастровий номер 3222481201:01:002:0196, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: садівницьке товариство «Круглик-4»,
с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область. Витребувано на користь ДП «Антонов» із незаконного володіння
ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ДП «Антонов» судовий збір у сумі 14 241,17 грн з кожної.
Скасовуючи районного суду та задовольняючи позовні вимоги
ДП «Антонов», суд апеляційної інстанції виходив із того, що ДП «Антонов»
є постійним користувачем земельної ділянки, площею 88,22 га, у тому
числі земельної ділянки, площею 5,0 га, яка розташована у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, згідно з державним актом на право постійного користування землею, серія І-КВ №003284, виданим
23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету
Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року
№ 1-1. Рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року
«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у власність земельних ділянок для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»
є незаконним, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про його скасування. Проте, оскільки спірна земельна ділянка вибула із володіння
її власника (користувача) поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке в судовому порядку скасоване, тому позивач має право на витребування спірних земельних ділянок від добросовісних набувачів, якими є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; на підставі статті 388 ЦК України.
Водночас, апеляційний суд не погодився із висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин частини першої статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, положень Першого протоколу до Конвенції, статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та посилання на висновки Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронг
і Льоннрот проти Швеції», «Федоренко проти України» щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства та особи, оскільки судом встановлено що відповідачі, будучи обізнаними про судові справи щодо спірних земельних ділянок, користувалися ними періодично для засадження городу, будь-яких будівель на зазначених земельних ділянках не споруджували,
а тому вважати, що у даному випадку має місце непропорційне втручання
у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, підстав немає.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги
ОСОБА_1 , оскільки не погодився з її доводами, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки, за її твердженнями, позивачу було відомо про існування оспорюваного рішення сільради від 30 серпня
2007 року ще під час розгляду судової справи у 2011 році, однак наведені доводи відповідачки спростовуються змістом судових рішень, прийнятих судами за позовом ДП «Антонов», копії яких наявні у матеріалах справи,
в яких відсутні посилання на рішення Віто-Поштової сільської ради
від 30 серпня 2007 року, яке є предметом оспорення у цій справі, а позивач звернувся до суду із позовом у жовтні 2017 року.
Крім того, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж отримання службової записки філії «Антонов-Агро» від 10 травня 2016 року про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами,
а тому перебіг позовної давності щодо оспорення дій відповідачів для
ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами не зверталися.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року
у частині вирішення позовних вимог ДП «Антонов» до ОСОБА_1 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада
2020 року залишено без змін.
За змістом постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року чітко вбачається, що судове рішення скасовано виключно у частині позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки інші відповідачі судове рішення не оскаржували, зазначивши про це у мотивувальній частині постанови.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2022 року клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - строк на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року. Відкрито касаційне провадженняу вищевказаній справі та витребуваної її матеріали
з Києво-Святошинського районного суду Київської області. Клопотання представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 -про зупинення виконання судових рішень задоволено. Виконання рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня
2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 листопада
2020 року у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 зупинено до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року справу за позовом
ДП «Антонов» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Віто-Поштової сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, зобов'язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_5 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували положення
статті 256, статті 257, частини першої статті 261, статті 267, статті 388 ЦК України, статті 76 ЦПК України. Матеріали справи містять заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, на які представники відповідачів неодноразово звертали увагу безпосередньо
у судовому засіданні та просили застосувати наслідки спливу позовної давності. Крім того, пропущення строку позовної давності підтверджується показаннями трьох свідків, які були допитані у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте суди залишили їх показання без належної оцінки, що також підтверджується змістом судових рішень. Позивач зобов'язаний знати про стан своїх майнових прав, оскільки
він ініціював та був стороною у судових справах щодо оскарження рішень Віто-Поштової сільської ради, у тому числі після прийняття рішення
Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року (рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня
2011 року у справі № 2-а-1548/2011 за позовом ДП «Антонов» до
Віто-Поштової сільської ради про скасування рішення сільської ради
від 18 січня 2007 року). Позивач знав та/чи міг довідатися/дізнатися про порушення своїх прав раніше, а тому позовна давність на момент пред'явлення цього позову спливла. Водночас, внутрішня перевірка працівниками позивача, зокрема, службова записка, не є доказом поважності її пропущення на 10 років та не є підставою для початку відліку позовної давності саме з цього часу.
Спірні земельні ділянки вибули із володіння позивача не з вини фізичних осіб - відповідачів у справі, а у зв'язку з вчиненням порушення з боку органу місцевого самоврядування, через що витребування земельних ділянок із власності відповідачів на користь позивача та інші похідні вимоги матимуть непропорційне втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном та відповідно, відбудеться порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Зазначено, що Віто-Поштова сільська рада, Київське обласне управління земельних ресурсів, прокуратура міста Києва, Держгеокадастр, фіскальні органи, ДП «Антонов» та інші відповідні органи виконавчої влади знали про вилучення земельних ділянок ще у 2008 році, відповідачі відкрито і вільно володіли ними, реєстрація права власності на спірні земельні ділянки відбувалась за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування, проте фізичні особи не можуть відповідати за помилки органу місцевого самоврядування та органів державної влади при прийнятті ними рішень, а тому вони не можуть бути позбавлені конституційного права, оскільки добросовісно, відкрито та на законних підставах набули право власності на земельні ділянки.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду України, Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та прецедентну практику ЄСПЛ.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП «Антонов»
на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_5 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання заявників на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду не заслуговують
на увагу, оскільки правовідносини у вказаних справах та у справі, яка переглядається, не є подібними. Доводи касаційної скарги про те, що державному підприємству було відомо про порушення його прав ще до прийняття рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, оскільки ДП «Антонов» оспорювало у судовому порядку рішення сільської ради від 18 січня 2007 року, є безпідставними, так як вказаним оспорюваним рішенням сільської ради від 18 січня 2007 року питання про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Круглик-4» не вирішувалося. У позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж отримання службової записки філії «Антонов-Агро» від 10 травня 2016 року про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого
17 червня 2016 року було зареєстровано право власності на земельні ділянки за відповідачами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ДП «Антонов» згідно з державним актом на право постійного користування землею серія І-КВ № 003284, виданим 23 серпня 2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Віто-Поштової сільської ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 1-1, надано у постійне користування
88,22 га землі, у тому числі земельна ділянка, площею 5,0 га,
у с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 08 листопада 2005 року затверджено місце розташування та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у садівницькому товаристві «Круглик-4» за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» позивача, площею 6,5524 га, в оренду на 49 років під розміщення цього садівницького товариства, яке розташовано в с. Віта-Поштова, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик».
Рішенням Віто-Поштової сільської ради від 21 березня 2006 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки
в довгострокову оренду загальною площею 6,5524 га під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучено земельну ділянку загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га - з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2007 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам садівницького товариства «Круглик-4», у тому числі: ОСОБА_1 -
у власність земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4»; ОСОБА_2 - у власність земельну ділянку, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4»; ОСОБА_3 - у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4».
Рішенням Господарського суду Київської області від 30 березня
2009 року у справі № 19/034-109 (залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22 липня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України
від 18 листопада 2009 року) визнано недійсним рішення від 08 листопада 2005 року та частково недійсним рішення від 21 березня 2006 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,5524 га, з них 5,0 га з постійного землекористування ДП «АНТК ім. О.К. Антонова».
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 липня 2011 року у справі № 2-а-1548/2011 року (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року) визнано незаконним та скасовано рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року.
ДП «Антонов» звернулося до суду із вказаним позовом у жовтні 2017 року.
Відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив проти позову та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.
Відповідачка ОСОБА_3 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.
Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у вимогах позову.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_5 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував
до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася
або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав. При цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт
дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним
з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п'ята статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови
у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача
у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
У уточненій позовній заяві ДП «Антонов» просило визнати незаконним
та скасувати рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам с/т «Круглик-4» у частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, площею 0,1200 га, для ведення садівництва в садівницькому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_2 - у власність земельної ділянки, площею 0,0600 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», ОСОБА_3 - у власність земельної ділянки, площею 0,1000 га, для ведення садівництва в садівничому товаристві «Круглик-4», з чим суди попередніх інстанцій погодилися, дійшовши висновку, що оспорюване рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню.
Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили, чи міг позивач дізнатися про порушення свого цивільного права відповідачами раніше, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи.
Так, суди у справі № 2-а-1548/2011, рішення у якій містяться у матеріалах справи, визнали незаконним та скасували рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок членам
с/т «Круглик-4».
У вищевказаному позові ДП «Антонов» і у тексті постанови
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 липня
2011 року у справі № 2-а-1548/2011 зазначено, що «однак, як стало відомо
ДП «Антонов», у процесі виконання вказаного судового рішення восени 2010 року Віто-поштова сільська рада рішенням від 18 січня 2007 року надала дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення
у власність земельних ділянок, які розташовані у с. Віто-Поштова,
с/т «Круглик-4» (згідно додатку), загальною площею 1,0512 га, для ведення садівництва»; «при винесенні рішення від 18 січня 2007 року щодо надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 11 членам громадської організації «Садівницьке товариство «Круглик-4» Віто-Поштова сільська рада не отримувала жодної відмови ДП «Антонов» від права користування земельною ділянкою, по сьогоднішній день державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є чинним і жодним органом не скасований».
Водночас скасоване у справі № 2-а-1548/2011 рішення Віто-Поштової сільської ради від 18 січня 2007 року містить відповідний додаток,
у якому серед 11 фізичних осіб перераховані, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як особи, яким передаються у власність земельні ділянки для ведення садівництва (т. 1, а. с. 19-20).
Крім цього, матеріали справи містять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 лютого 2009 року (т. 3, а. с. 109-112), якою відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_7
за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених статтями 364,
365 КК України.
Як вбачається із тексту постанови, зазначена заява про порушення кримінальної справи була подана начальником юридичного управління державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу
ім. О. К. Антонова (правонаступником якого є позивач) ОСОБА_8 щодо законності відчуження земельної ділянки цього підприємства, розташованої на території Віто-Поштової сільської ради. Також у цій постанові згадується прийняте 21 березня 2006 року рішення Віто-Поштової сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду, загальною площею 6,5524 га, під розширення території садівницького товариства «Круглик-4» та вилучення земельної ділянки, загальною площею 6,5524 га (рілля), з них: 5,0 га
з постійного землекористування підсобного господарства «Круглик» згідно з державним актом на право постійного користування землею від 23 серпня 2001 року за № 462 та 1,15524 га - із земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
У справі також міститься копія погодження за підписом заступника генерального директора державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова, адресованого голові садівницького товариства «Круглик-4», щодо відведення земельної ділянки садівничому товаристві «Круглик-4», площею 6,5524 га, за рахунок земель підсобного господарства «Круглик» державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова (т. 3, а. с. 113).
Отже, судами попередніх інстанцій у повній мірі не досліджено питання,
чи міг, з урахуванням зазначених документів та обставин справи, позивач об'єктивно дізнатися про порушення свого права відповідачамиОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за захистом якого звернувся лише через 10 років після прийняття оспорюваного рішення
Віто-Поштовою сільською радою від 30 серпня 2007 року.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення свого права раніше, ніж отримання службової записки філії «Антонов-Агро» від 10 травня 2016 року про наявність рішення Віто-Поштової сільської ради від 30 серпня 2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на земельну ділянку за відповідачами, а тому перебіг позовної давності щодо оспорення дій відповідачів для ДП «Антонов» відповідно до частини першої статті 261 ЦК України розпочався саме з 10 травня 2016 року.
Разом з тим, суди не визначилися із тим, чи є така службова записка
за підписом виконуючого обов'язки директора філії «Антонов-Агро» ДП «Антонов» від 26 квітня 2016 року на ім'я начальника юридичного управління ДП «Антонов» Дехтяренка І. В. (т. 1, а. с. 49) достатньою підставою вважати позивача необізнаним про порушення його права, адже за загальним правилом філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину
її функцій, про що зазначено у статті 95 ЦК України. При цьому згідно
з відкритими відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань філія «Антонов-Агро» ДП «Антонов» є відокремленим підрозділом юридичної особи
(ДП «Антонов»).
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять примірника оспорюваного рішення сільської ради від 30 серпня 2007 року, визнаного судами незаконним.
У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд
є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема зміст оспорюваного рішення сільської радивід 30 серпня 2007 року, чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із цим позовом до суду, судами повністю не встановлено та не перевірено, а тому судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що є підставою для їх скасування.
З урахуванням того, що Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, а суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили обставини, які мають вирішальне значення для розгляду цього спору, справу, керуючись принципом процесуальної економії, необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, який в силу своїх повноважень може усунути наведені порушення.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4
та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог державного підприємства «Антонов»
до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець