Справа № 303/8173/20
Провадження № 11-кп/4806/222/23
Закарпатський апеляційний суд
про відмову у відкритті провадження
10.04.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді ОСОБА_1 , перевірив апеляційні скарги захисників-адвокатів: ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2023.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 42018070040002504 внесеного 28.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
На вказану ухвалу, адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3 та адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про скасування ухвали суду від 13.03.2023 та постановлення нової ухвали про задоволення клопотань й закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Перевіривши подану стороною захисту апеляційні скарги на відповідність їх вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
-2-
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За приписами ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14.12.2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. {Положення частини другої статті 392 щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019} Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зазначені норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, захисники-адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали до суду першої інстанції клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 140 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За результатами розгляду їх клопотань, судом першої інстанції прийнято оскаржуване судове рішення - ухвалу про відмову в задоволенні вказаних клопотань.
За змістом частини 10 статті 284 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала суду про закриття кримінального провадження, що свідчить про те, що кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості оскарження рішення суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, у тому числі й на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
-3-
Вищенаведене свідчить про те, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання захисників-адвокатів про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до положень ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Наведене вище також свідчить про те, що адвокатами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оскаржено ухвалу суду, яка не підлягає окремому оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Беручи до уваги те, що адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги на судове рішення, яке не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, з огляду на положення частини 4 статті 399 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за вказаними апеляційними скаргами, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність і не призведе до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , апеляційний суд бере до уваги те, що в Рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
Керуючись ст. 399, 401, 418 КПК України, апеляційний суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2023, якою відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 , захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінального провадження щодо обвинувачених за ч. 2 ст. 140 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Копію ухвали разом з апеляційними скаргами невідкладно надіслати адвокатам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як особам, які подали апеляційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК України на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя