Провадження № 2/760/5135/23
Справа № 760/14425/22
07 квітня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Русанюк Золтан Золтанович /далі - приватний нотаріус Русанюк З.З./ (адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 20, прим. № 320), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності,
Рух справи
13.10.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій вона просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про Державну реєстрацію прав власності від 10.10.2022 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича, індексний номер 65082302, згідно з яким здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 ;
- поновити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично матеріали позову передано судді по реєстру 17.10.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.10.2022 вказаний позов прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2023 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 22.09.2021 між нею та відповідачкою, укладено договір позики в якості забезпечення виконання зобов'язань за яким, позивачка передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 .
Позивачка вказує, що 12.10.2022, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що рішенням приватного нотаріуса Русанюка З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2022 № 65082302, право власності на квартиру АДРЕСА_4 було зареєстровано за відповідачкою.
Наголошує, що з рішенням приватного нотаріуса Русанюка З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2022 № 65082302 не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:
Зокрема вказує, що на дату проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем (10.10.2022) було зупинено дію ст.ст. 37, 38 ЗУ «Про іпотеку», якими врегульовано позасудові способи звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Звертає увагу, що укладений між сторонами договір позики від 22.09.2021, не містить інформацію про те, що позика надавалася для здійснення підприємницької діяльності, що відносить його до категорії споживчого кредиту, а відтак відповідачка не мала права звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
Також, в обґрунтування позовних вимог, зазначено, що позивачка не отримувала вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, яка є одним з обов'язкових документів для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що свідчить про порушення п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.
Вказується, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» можливе за умови, що у письмовій вимозі про усунення порушень була зазначена інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та повинна бути проведена оцінка предмета іпотеки на момент його переходу у власність іпотекодержателя.
Звертається увага, що реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася за відсутності звіту про оцінку предмета іпотеки, адже жодний суб'єкт оціночної діяльності не звертався з вимогою до позивачки про огляд предмета іпотеки.
У зв'язку з викладеним підсумовується, що у приватного нотаріуса Русанюка З.З. не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2022, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо правової позиції відповідача
06.12.2022 до суду надійшов відзив, датований 30.11.2022, за підписом представника відповідачки - адвоката Фадєєвої Н.І. (діє на підставі ордеру), в якому вона просить у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 80-85).
У відзиві відповідачка визнає, що 22.09.2021 між нею та позивачкою було укладено договір позики, відповідно до умов якого (з урахуванням змін та доповнень від 09.11.2021) відповідачка позичила позивачці в готівковій формі грошові кошти в сумі 1 852 642,00 грн, що еквівалентно 70 000,00 дол. США за офіційним курсом Національного Банку України, станом на день його укладення, а позивачка отримала суму позики, підтвердивши це власноручно розпискою та зобов'язалась повернути отримані грошові кошти відповідачці до 12 години ранку 22.12.2021.
Підтверджує, що в той же день, 22.09.2021, між нею та відповідачкою з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.І. та зареєстрований під № 397, предметом якого є належна позивачці на праві власності, квартира АДРЕСА_4 .
Вказує, що 20.07.2022 та 30.08.2022, у зв'язку з невиконанням позивачкою взятих на себе зобов'язань, відповідачкою було надіслано за адресою реєстрації позивачки та адресою місцезнаходження предмета іпотеки вимоги про усунення порушень умов договору позики, шляхом сплати основної суми боргу в розмірі 2 559 802,00 грн, що на день направлення, останньої за часом, вимоги становить еквівалент 70 000,00 дол. США, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 2% неустойки за кожен день прострочення, починаючи з першого дня, відповідно до умов договору позики, протягом 31 календарного дня з моменту отримання листа-вимоги.
Пояснює, що саме внаслідок невиконання позивачкою вказаних вимог про усунення порушень, а також взятих на себе зобов'язань за договором позики від 22.09.2021, відповідачка реалізувала своє право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», що передбачене п. 5.5.4 Договору іпотеки від 22.09.2021 за вартістю 2 159 010,00 грн, визначеної на підставі звіту про оцінку ТОВ «Центр оцінки «Епос» від 05.10.2022.
Підтверджує, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2022 11:00:54, індексний номер: 65082302, прийнятого приватним нотаріусом Русанюком З.З., право власності на квартиру АДРЕСА_4 , було зареєстровано за відповідачкою (номер запису про право власності: 48097278).
Вказує, що доводи позову є необгрунтованими, оскільки застосоване внаслідок впровадження воєнного стану в Україні, зупинення дії ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» поширюється лише на відносини споживчого кредитування, в той час, як такі відносини між позивачкою та відповідачкою відсутні, адже відповідачка не має статусу банку чи фінансової установи, а позивачка не є, в даному випадку, споживачем фінансових послуг.
В додаток, звертає увагу, що договір позики від 22.09.2021 не має ознак договору про споживчий кредит, оскільки його положеннями не передбачене право позичальника нараховувати проценти, а сама позика видавалася не на споживчі цілі.
В цій частині відзиву підсумовує, що доводи позивачки щодо незаконності застосування іпотекодержателем механізму звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» є необгрунтованими, а тому такі доводи не є і не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивачки про неналежне вручення їй вимог про усунення порушень договору позики, вказує, що такі не заслуговують на увагу, оскільки порядок надсилання таких вимог передбачений п. 5.3 договору іпотеки та положеннями ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», які були повністю дотримані іпотекодержателем.
В частині доводів позивачки щодо відсутності проведеної іпотекодержателем оцінки предмета іпотеки, вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося за ціною 2 159 010,00 грн, яка визначена у звіті суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Центр оцінки «Епос» від 05.10.2022 та який було надано для проведення державної реєстрації.
Звертає увагу, що факт наявності заборгованості та порушення умов укладеного позивачкою договору позики в позовній заяві не заперечується, а відповідних доказів на підтвердження протилежного позивачкою не надано.
Підсумовує, що порядку проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем дотримано повністю, а подання вказаної позовної заяви свідчить про намагання позивачки ухилитися від виконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Щодо пояснень третьої особи
02.12.2022 до суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову (а.с. 74-75), за підписом представника - адвоката Заведій В.І. (діє на підставі ордеру), в яких викладено аргументи на підтримку заперечень проти позову, обґрунтовані, зокрема наступним:
Представник третьої особи звертає увагу, що застосоване, у зв'язку з впровадженням воєнного стану в Україні, зупинення дії ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» не поширюється на відносини між позивачкою та відповідачкою, оскільки договір позики від 22.09.2021 не має ознак споживчого кредиту.
Підсумовує, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем була здійснена у відповідності до встановленого, чинним законодавством, порядку, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.
Фактичні обставини встановлені судом:
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
22.09.2021 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики (а.с. 18-19), положеннями п. 1 - 4 якого передбачено, що позикодавець позичає (передає у борг) позичальникові у готівковій формі грошові кошти в сумі 1 602 486,00 грн, що еквівалентно 60 000,00 дол. США за офіційним курсом Національного Банку України станом на день укладення цього договору (1 долар США = 26,7081 грн)
Позичальник свідчить і заявляє, що він отримав суму позики, зазначену в п. 1 цього договору, повністю до підписання цього договору.
Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою, власноруч написаною Позичальником в момент передачі йому суми позики.
Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві, зазначену в п. 1 цього договору, суму боргу до дванадцятої години ранку двадцять другого жовтня дві тисячі двадцять першого року.
Місце виконання зобов'язання - місто Київ.
Позичальник має право повернути, а Позикодавець зобов'язується прийняти повернутий борг і раніше вказаного строку.
Положеннями п. 5 договору позики від 22.09.2021 передбачено, що у разі прострочення позичальником термінів повернення позики, він зобов'язаний сплатити позикодавцеві суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 2% (два відсотки) від суми позики за кожен день прострочення, починаючи з першого дня.
Зі змісту долученої копії договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 397, вбачається, що 22.09.2021, між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (а.с. 21-28).
Положеннями п. 1.1, 1.3, 2.1 договору іпотеки від 22.09.2021 передбачено, що згідно з договором позики, укладеним 22.09.2021 між Позичальником/Іпотекодавцем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Позикодавець/Іпотекодержатель), Позикодавець/Іпотекодержатель надав Позичальнику/Іпотекодавцю позику в сумі 1 602 486,00 грн, що на день укладення цього договору за курсом Національного Банку України становить еквівалент 60 000,00 доларів США. Позичальник/Іпотекодавець зобов'язаний повернути суму позики у термін, визначений зазначеним договором позики та/або додатковими угодами до нього.
Даним договором забезпечується виконання зобов'язань Позичальника/Іпотекодавця по поверненню Позикодавцю/Іпотекодержателю суми позики, сплаті іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, включаючи як зобов'язання, передбачені договором позики, так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі, щодо розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов договору позики.
На забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 .
09.11.2021, між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики (а.с. 20), зокрема п. 1, п. 4 вирішено викласти в наступній редакції:
-пункт 1: «позикодавець позичає (передає у борг) Позичальникові у готівковій формі грошові кошти в сумі 1 825 642,00 грн, що еквівалентно 70 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України, станом на день укладення цього договору (1 долар США = 26,0806 грн)».
-пункт 4: «позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві, зазначену у п. 1 цього договору, суму боргу до дванадцятої години ранку двадцять другого грудня дві тисячі двадцять першого року.
Місце виконання зобов'язання - місто Київ.
Позичальник має право повернути, а Позикодавець зобов'язується прийняти повернутий борг і раніше вказаного строку».
09.11.2021, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.В., посвідчено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки, посвідченого 22.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.В за реєстровим № 397, п. 1 якого вирішено внести зміни до п. 1.1 розділу І: Суть, строк та порядок виконання зобов'язань, що забезпечені іпотекою та до п. 2.2 Розділу ІІ: Предмет іпотеки, виклавши їх в новій редакції:
- пункт 1.1: «згідно з договором позики, укладеним 22.09.2021, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позикодавець надав Позичальнику позику в сумі 1 825 642,00 грн, що на день укладення цього договору, за курсом Національного Банку України, становить еквівалент 70 000,00 доларів США. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики у термін, визначений зазначеним договором позики та/або додатковими угодами до нього».
- пункт 2.2: «сторони оцінюють предмет іпотеки в 1 956 045,00 грн, що на день укладення цього договору, за курсом Національного Банку України, становить еквівалент 75 000,00 доларів США».
Зі змісту інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 12.10.2022 за пошуковим запитом реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна «1641441580000» вбачається, що 22.09.2021 13:04:57 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.В., було внесено запис про іпотеку: 44092953 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60516191 від 22.09.2021 14:26:39, яке в свою чергу, винесене на підставі договору іпотеки № 396 від 22.09.2021 та договору про внесення змін № 538 від 09.11.2021 (а.с. 30-32).
06.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Русанюком З.З. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65082302 від 10.10.2022 11:00:54, право власності на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта: 1641441580000), було зареєстровано за ОСОБА_2 .
В якості додатків до відзиву, представником відповідачки долучено копії вимог від 20.07.2022 та від 30.08.2022 про усунення порушення умов договору позики від 22.09.2021, адресовані позивачці з описами вкладень, фіскальними чеками від 20.07.2022 та 30.08.2022, а також накладними АТ «Укрпошта» (а.с. 86-92).
09.12.2022 на виконання ухвали Солом'янського районного суду від 21.10.2022, від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради надійшла копія реєстраційної справи № 164144158000 щодо об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , заведеної за наслідками внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Русанюком З.З., рішення про державну реєстрацію прав власності за індексним номером: 65082302 від 10.10.2022 (а.с. 97-139).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 22.09.2021 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики на суму 70 000,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України, станом на день укладення цього договору (1 долар США = 26,0806 грн) з кінцевим строком повернення до дванадцятої години ранку 22.12.2021.
Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
За змістом ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, зокрема, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 22.09.2021, між ОСОБА_2 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), 22.09.2021 укладено договір іпотеки, який на виконання ч. 2 ст. 577 ЦК України посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., предметом якого є належна позивачці на праві власності квартира АДРЕСА_4 .
Також, матеріалами справи підтверджено, що на виконання ч. 2 ст. 577 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про іпотеку», 22.09.2021 13:04:57 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Палладій Н.В., внесено запис про іпотеку: 44092953 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60516191 від 22.09.2021 14:26:39, яке в свою чергу, винесене на підставі договору іпотеки № 396 від 22.09.2021 та договору про внесення змін № 538 від 09.11.2021.
Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) , тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір позики від 22.09.2021, договір іпотеки від 22.09.2021 та/або додаткові угоди до них, у встановленому законом порядку оспорювалися чи визнавалися недійсними.
Суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Враховуючи викладене, а також відсутність заперечень сторін, суд дійшов висновку, що договір позики від 22.09.2021 та договір іпотеки від 22.09.2021, укладені в належній формі, дієздатними сторонами, на підставі вільного волевиявлення та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що сторони визначили кінцевий строк повернення позики - дванадцята година ранку 22.12.2021, однак такий обов'язок не був виконаний позивачкою, що не заперечується останньою.
За змістом ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Положеннями ч. 4 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Положеннями п. 5.1 договору іпотеки від 22.09.2021 передбачено, що сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі настання однієї з наступних обставин, зокрема: у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов договору основного зобов'язання, в тому числі:
-якщо в момент настання будь-якого строку/терміну виконання умов Основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, хоча б одна з таких умов не буде виконана;
-невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких інших умов Основного зобов'язання.
За змістом п.п. 5.3, 5.4 договору іпотеки від 22.09.2021, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Позичальнику/Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій Іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених Іпотекодавцем зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у строк 31 день та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, якщо протягом 31 дня вимога залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі настання одного з таких випадків, зокрема: якщо на день повернення основного зобов'язання Іпотекодавець: а) не поверне іпотекодержателю суму позики в повному обсязі; б) не сплатить іншу заборгованість, платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання.
Відповідно до абз. 3, 4 п. 5.4.4 договору іпотеки від 22.09.2021, за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема:
-відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в цьому договорі;
-передача предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, передбаченому цим договором та ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
За змістом п. 6.1 договору іпотеки від 22.09.2021, передбачене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в цьому розділі даного договору, згідно ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ЗУ «Про іпотеку».
Право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки позасудовими способами, визначеними цим договором, виникає у випадку залишення без задоволення Іпотекодавцем письмової вимоги Іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобов'язання або умов цього договору, згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» (п. 6.1.1 договору іпотеки від 22.12.2021).
Відповідно до п. 6.1.2 договору іпотеки від 22.09.2021, сторони досягли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору наступними способами:
-передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, передбаченому цим договором та ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»;
-право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором на ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».
Згідно п. 6.1.3 договору іпотеки від 22.09.2021 право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно цього договору, належить Іпотекодержателю.
Пунктом 6.2 договору іпотеки від 22.09.2021 передбачено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
Іпотекодавець дає свою згоду на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору (п. 6.2.1 договору іпотеки від 22.09.2021).
Сторони дійшли згоди про те, що Іпотекодержатель має право набути у власність предмет іпотеки на наступний день після спливу строку усунення порушень основного зобов'язання, вказаного в письмовій вимозі, надісланій іпотекодавцю згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та п. 5.3 цього договору, і якщо в цей строк вказані порушення не будуть усунені іпотекодавцем або письмова вимога іпотекодержателя буде залишена без задоволення (п. 6.2.3 договору іпотеки від 22.09.2021).
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (п. 6.2.4 договору іпотеки від 22.09.2021).
Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 211/3175/19 вказав, що: «у контексті вибору способу звернення стягнення на іпотечне майно як способу захисту порушеного права потрібно враховувати висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 09 липня 2002 року № 1 5-рп/2002, яким визначено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Верховний Суд наголошує на те, що кредитор вправі вчиняти будь-які дії (застосовувати способи звернення стягнення на іпотеку, визначені Законом та договором), спрямовані на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки».
За таких обставин, у зв'язку з неповерненням позики ОСОБА_1 до дванадцятої години ранку 22.12.2021, відповідачка, маючи статус іпотекодержателя нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_4 , набула право задовольнити свої вимоги, в тому числі, на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку, застереження щодо застосування якої погоджене сторонами, оскільки міститься в договорі іпотеки від 22.09.2021.
Щодо доводів позивачки в частині зупинення дії ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»
Указом Президента України, затвердженого законом № 2102-IX від 24.02.2022} було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено, зокрема:
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 ;
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022;
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022;
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022;
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022;
-строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 06.02.2023 № 58/2023.
Положеннями п. 5-2 розділу VI ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки).
Тобто, зі змісту п. 5-2 розділу VI ЗУ «Про іпотеку» вбачається, що однією з основних підстав його застосування є перебування нерухомого майна, яке належить фізичним особам, в іпотеці за споживчим кредитом.
Оспорювана позивачкою реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем - ОСОБА_2 , відбулася 10.10.2022 об 11:00:54 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65082302, тобто під час дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 1-1, п. 1, 7, 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Кредитодавець - це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити.
Споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що фінансовими вважаються такі послуги, зокрема: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
З аналізу виказаних положень вбачається, що для застосування п. 5-2 розділу VI ЗУ «Про іпотеку», необхідна сукупність наступних умов:
-спеціальні суб'єкти - кредитодавець у виді банку чи іншої фінансової установи, які мають право на надання фінансових послуг, та споживач;
-мета кредитування - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Окрім того, положеннями ст.ст. 1046, 1054 ЦК України розмежовано поняття позики та кредиту і присвячено їм окремі параграфи. Незважаючи на те, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, яким врегульовано відносини надання позики, суть кредитного договору має кардинальні відмінності від позики.
В обгрунтування підстав для задоволення позову в цій частині, позивачка зазначає, що укладений між сторонами договір позики від 22.09.2021 не містить інформацію про те, що позика надавалася для здійснення підприємницької діяльності, а тому в даному випадку на застосування ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» поширюється заборона.
Суд звертає увагу, що відсутність передбаченої договором позики від 22.09.2021 мети надання грошових коштів, не свідчить про можливість віднесення укладеного між сторонами договору до категорії споживчого кредиту, оскільки договір позики від 22.09.2021 укладений між фізичними особами, а сама позика, надана відповідачкою позивачці, не має характер фінансової послуги в розумінні ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У зв'язку з викладеними обставинами, п. 5-2 розділу VI ЗУ «Про іпотеку», яким передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), не підлягає застосуванню до відносин, які виникли між позивачкою та відповідачкою, а тому доводи позовної заяви в цій частині, не можуть бути взяті судом до уваги.
Щодо доводів позивачки в частині неотримання вимог про усунення порушень основного зобов'язання
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, вказується, що позивачка не отримувала вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, яка є одним з обов'язкових документів для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що свідчить про порушення відповідачкою п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Пунктом 6.2.3 договору іпотеки від 22.09.2021 передбачено, що сторони дійшли згоди про те, що іпотекодержатель має право набути у власність предмет іпотеки на наступний день після спливу строку усунення порушень основного зобов'язання, вказаного в письмовій вимозі, надісланій іпотекодавцю згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та п. 5.3 цього договору, і якщо в цей строк вказані порушення не будуть усунені іпотекодавцем або письмова вимога іпотекодержателя буде залишена без задоволення (п. 6.2.3 договору іпотеки від 22.09.2021).
На виконання ухвали Солом'янського районного суду від 21.10.2022 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради 07.12.2022 надійшла копія реєстраційної справи № 164144158000 щодо об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , заведеної за наслідками винесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Русанюком З.З., рішення про державну реєстрацію прав власності за індексним номером: 65082302 від 10.10.2022 (далі - реєстраційна справа).
В матеріалах реєстраційної справи містяться дві копії вимоги про усунення порушень договору позики від 22.09.2021, які відповідають ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», направлених позивачці 20.07.2022 за двома адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , з копіями двох описів вкладень з відбитками календарного штемпеля АТ «Укрпошта», двох накладних, двома фіскальними чеками від 20.07.2022 про сплату послуг АТ «Укрпошта» та двох конвертів з відмітками АТ «Укрпошта» про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Також, в матеріалах реєстраційної справи містяться дві копії вимоги про усунення порушень договору позики від 22.09.2021, які відповідають вимогам ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», направлених позивачці 30.08.2022 за двома адресами: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , з копіями двох описів вкладень з відбитками календарного штемпеля АТ «Укрпошта», двох накладних, двома фіскальними чеками від 20.07.2022 про сплату послуг АТ «Укрпошта» та двох конвертів з відмітками АТ «Укрпошта» про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Разом з тим, згідно з п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються, зокрема:
-засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
Суд звертає увагу, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що іпотекодержатель діяв добросовісно, направивши двічі, з періодичністю більш, ніж один місяць, вимоги про усунення порушень основного зобов'язання, які за своїм змістом відповідають ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», на адресу місця розташування предмета іпотеки та на адресу іпотекодавця, вказану у договорі іпотеки від 22.09.2021 (адреса реєстрації позивачки).
Таким чином, доводи позивачки про неотримання вимог про усунення порушень основного зобов'язання не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки п. 61 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» чітко передбачає можливість проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі засвідчених іпотекодержателем копій рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
Щодо доводів позивачки в частині відсутності оцінки предмета іпотеки
В позовній заяві вказується, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» здійснюється за умови, що у письмовій вимозі про усунення порушень має бути зазначена інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та повинна бути проведена оцінка предмета іпотеки на момент його переходу у власність іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 10 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (п. 6.2.4 договору іпотеки від 22.09.2021).
Відповідно до п. 2.2 договору іпотеки від 22.09.2021, з урахуванням змін від 09.11.2021, сторони оцінюють предмет іпотеки в 1 956 045,00 грн, що на день укладення цього договору за курсом Національного Банку України становить еквівалент 75 000,00 доларів США.
Згідно з ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Положеннями п. 61 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються, зокрема: довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації (п.п. 3).
В матеріалах реєстраційної справи міститься заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.10.2022 та копія звіту про оцінку ТОВ «Центр оцінки «Епос», зробленого 05.10.2022, на замовлення ОСОБА_2 , відповідно до якого, вартість об'єкта оцінки становить 2 159 010,00 грн, що свідчить про дотримання приватним нотаріусом Русанюком З.З. п.п. 3 п. 61 постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127.
Разом з тим, доводи позивачки про необхідність погодження ціни набуття права власності на предмет іпотеки з власником майна не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку, звернення стягнення відбулося на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», положеннями ч. 5 якої чітко передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Також, позивачка вказує, що оцінка предмета іпотеки здійснювалася без його обов'язкового огляду суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 вказав, що: «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».
З урахуванням наведеної сутності принципу змагальності, саме позивачка як особа, яка стверджує про порушення з боку іпотекодержателя своїх прав іпотекодавця та умов іпотечного договору, має довести ту обставину, на яку вона посилається в обґрунтування своїх вимог - порушення порядку проведення оцінки.
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У зв'язку з викладеними обставинами, за відсутності доказів невідповідності визначеної іпотекодержателем вартості іпотечного майна його реальній ринковій вартості, зокрема внаслідок того, що оцінювач не здійснював огляд об'єкта оцінки,суд позбавлений можливості визначити дійсну ринкову вартість предмета іпотеки та встановити наявність/відсутність порушення порядку проведення оцінки.
Посилання позивачки на те, що у вимозі про усунення порушень має бути зазначена інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, не заслуговує на увагу, оскільки положеннями ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» чітко встановлено вимоги до змісту повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору. Вказані вимоги були повністю дотримані відповідачкою.
Висновки суду
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Враховуючи наведене суд прийшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову у даній справі.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то судові витрати у справі покладаються на позивача.
Скасування заходів забезпечення позову
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.10.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі задоволено частково: накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 .
За змістом ч.ч. 9, 10, 11 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 158, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Русанюк Золтан Золтанович, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення прав власності, - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 760/14425/22, а саме: арешт на квартиру АДРЕСА_4 .
Зазначені заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.10.2022 у справі № 760/14425/22, зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва (від 07.04.2023).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич