Провадження № 2/760/4490/23
Справа № 760/960/22
07 квітня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» /далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»/ (ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03056, м. Київ, пл. Солом'янська, будинок 2), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича /далі - приватний нотаріус Остапенко Є.М./ (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович /далі - приватний виконавець Валявський О.А./ (адреса: 08292, Київська, обл., м. Буча, вул. Нове Шосе, 3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Рух справи
04.01.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 28.12.2021, за підписом позивача, в якій ставиться питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 104764 вчиненого 07.06.2021 приватним нотаріусом Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості в загальному розмірі 52 332,71 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 19.01.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.01.2022 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Доводи позову
В позові вказується, що у жовтні 2021 року, позивачці в результаті блокування її карткових рахунків, стало відомо про відкриття, щодо неї, виконавчого провадження приватним виконавцем Валявським О.А..
В подальшому, в ході з'ясування причин та підстав відкриття виконавчого провадження та блокування банківських рахунків позивачкою було з'ясовано, що 27.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № ВП 66953716 на підставі виконавчого напису № 104764 від 07.06.2021, виданого приватним нотаріусом Остапенко Є.М. за заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС».
Позивач не погоджується з діями вказаних осіб вважає їх протиправними, такими що не відповідають чинному законодавству України та підлягають скасуванню.
Так, звертає увагу на те, що 13.07.2013, на підставі заяви № 002-29551-150713 позивачу як клієнту банку ПАТ «Дельта банк» було відкрито кредитну лінію по поточному рахунку № НОМЕР_2 , з лімітом 32 700 грн. Строк ліміту кредитної лінії 364 дні.
Позивач стверджу, що будь-якої заборгованості за вказаним кредитним рахунком не має та не мала.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.
Позивач вважає, що стягувачем при зверненні до приватного нотаріуса не було жодним чином підтверджено суму заборгованості, заявлену до стягнення за кредитним договором, а нотаріусом, в свою чергу, не було встановлено безспірного розміру заборгованості.
Також, на думку позивача, при зверненні до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, відповідачем не було виконано положень п.п. 2.1. п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, оскільки ним не було надано нотаріусу всієї інформації щодо суми, яка підлягає стягненню.
Позивач наголошує, що відповідачем було порушено вимоги законодавства про нотаріат та, зокрема, Порядку вчинення нотаріальних дій, в частині встановлення суми стягнення, оскільки Порядком передбачено порядок обрахування розміру суми стягнення. Нотаріусом не було перевірено та встановлено суму заборгованості, яка підлягає стягненню за виконавчим написом. Для з'ясування дійсної суми заборгованості необхідний детальний обґрунтований розрахунок суми заборгованості, який відповідачем надано не було.
Крім того, позивач звертає увагу, що із тексту виконавчого напису вбачається, що заборгованість позичальника не підтверджується жодними первинними бухгалтерськими документам, тобто відсутні первинні документи і докази, що свідчать про існування боргу, не надано жодних виписок з кредитного рахунку, з яких можливо встановити, які суми бралися та поверталися позичальником.
Отже, позивач вважає, що сума заборгованості за виконавчим написом № 104764 від 07.06.2021 із вказівкою на суму боргу за договором кредиту не є доведеною, а відтак, не є безспірною, що є підставою вважати, що вчинення виконавчого напису, а згодом і відкриття виконавчого провадження відбулися передчасно.
Таким чином, на думку позивача, з урахуванням відсутності документів, які б підтверджували безспірність суми заборгованості, недотримання кредитором та нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також невідповідність виконавчого напису вимогам чинного законодавства, у нотаріуса були відсутні правові підстави вчиняти виконавчий напис.
Щодо правової позиції відповідача
23.03.2023 на адресу суду надійшла заява відповідача, датована 23.03.2023 за електронним підписом директора ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» - Наваренко В.Г. (діє на підставі статуту), в якій вказано, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- визнає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
В матеріалах справи наявна копія заяви від 15.07.2013 № 002-29551-150713, якою ОСОБА_1 погодила встановлення кредитної лінії ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 5). Така заява підписана з боку ОСОБА_1 та Банку, відміток про нотаріальне посвідчення не містить.
За змістом копії виконавчого напису, вчиненого 07.06.2021 приватним нотаріусом Остапенко Є.М., який зареєстровано в реєстрі за № 104764 (а.с. 6), його вчинено на підставі кредитного договору № 002-29551-150713 від 15.07.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким наразі відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
При цьому, в оскаржуваному виконавчому написі вказується, що стягнення заборгованості проводиться за період з 25.05.2021 по 03.06.2021, загальна сума заборгованості становить 52 332,71 грн та складається з:
-32 649,22 грн - заборгованість за тілом кредиту;
-18 133,49 грн - заборгованість за відсотками за комісією;
-1 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями;
-50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Також, до матеріалів справи долучено копії:
- постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 66953716 від 27.09.2021 щодо примусового стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 07.06.2021 № 104764 (а.с. 7);
- постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.09.2021 ВП № 66953716 (а.с. 8).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595).
Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними, а саме: визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 рішення суду залишено без змін.
Суд враховує в якості рекомендаційного/консультаційного роз'яснення, викладене у п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», за змістом якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 (в редакції постанови КМУ від 29.11.2001).
Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Суд враховує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 07.06.2021, тобто після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Кредитний договір, на якому було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений, що не заперечується відповідачем. Доказів та обґрунтувань протилежного учасниками судового провадження не надано.
Таким чином, матеріалами справи не спростовано, що подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вказаним вимогам Переліку.
Отже, оскільки, судом не встановлено, що укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання відповідного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з зазначеним.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), де, зокрема, зазначено наступне: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Пізніше таку правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду, яка в п.п. 93-95 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказала, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом береться до уваги, що у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла аналогічного висновку, викладеного вищевказаній постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).
При цьому, у справі, яка переглядається, відповідачем не доведено, що сума заборгованості була такою, як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.
Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що при винесенні оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус вчинив дії щодо перевірки безспірності заборгованості.
Також суд враховує, що у постанові від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Окрім того, суд зауважує, що у справі, що є предметом розгляду, відповідач скористався своїм правом, передбаченим у п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України та подав заяву про визнання позову.
За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У даній справі відповідачем позов визнано. Обставин, за яких визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги про визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи визнання позову відповідачем, ОСОБА_1 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору за подання позову (908,00 грн, а.с. 1), а також за подання заяви про забезпечення позову (454,00 грн, а.с. 9), що становить 681,00 грн (50% від 1 362,00 грн)
Іншу частину сплаченого позивачем судового збору (681,00 грн) слід стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача (ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 07.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за номером № 104764, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2) 52 332,71 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 681,00 грн (шістсот вісімдесят одну гривню) судового збору.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 681,00 грн (шістсот вісімдесят одна гривня) сплаченого за подання позову та заяви про забезпечення позову.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич