Справа № 520/15706/19
Провадження № 1-кп/947/194/23
07.04.2023 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019161480000995 від 28.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, яке розглядається колегією суддів, а саме: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) встановлюються певні особливості судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Оскільки суддя ОСОБА_7 перебуває у відпустці і не може прийняти участь в розгляді зазначеного кримінального провадження, а строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає, тому суд з урахуванням вищевказаних Перехідних Положень КПК України, приходить до висновку про можливість розгляду питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 одноособово головуючим по справі - суддею ОСОБА_1 .
Покурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке законом передбачено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, не одружений, офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків у суспільстві. Обвинувачений ОСОБА_5
знаходячись на волі з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, відносно ОСОБА_5 в провадженні Малиновського районного суду міста Одеси передбуває кримнальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , оскільки ризики на які посилається прокурор грунтуються на припущеннях, обов'язок доказування підстав продовження запобіжного заходу покладається на прокурора.Так, обвинувачений тривалий час утримується під вартою, вину в інкримінованому злочині визнає частково, тяжкість майбутнього покарання не може слугувати підставою для застосування найсуворійшого виду запобіжного заходу, тому ОСОБА_5 можливо змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає, що доцільно продовжити запобіжних захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, при вирішенні питання продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 було встановлено існування в рамках кримінального провадження №12019161480000995 від 28.04.2019 року ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого переховування обвинуваченого від суду, можливе вчинення ним іншого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, тяжкості злочину, того факту, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у його вчиненні, тому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, можливо шляхом продовження дії відносно ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу судом встановлено не було.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,183,184,194,196,197,331,369-372,376 КПК України, пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України, суд,
Продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 06.06.2023 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскарженна протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1