06.04.2023 Справа №607/3168/23
Провадження №1-кп/607/1153/2023
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження №12022211040001850 від 26 листопада 2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2150-IX від 24 березня 2022 року),
за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -
25 листопада 2022 року близько 07 години 30 хвилин у обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебував поблизу будинку №7 по вул. Миру в м. Тернопіль та побачив на землі кастет, виник злочинний умисел спрямований на носіння холодної зброї.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 25 листопада 2022 року близько 07 години 30 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку №7 по вул. Миру в м. Тернопіль взяв кастет та поклав у сумку з метою подальшого носіння.
Надалі, 25 листопада 2022 року близько 10 години 12 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку №7 по вул. Миру в м. Тернопіль, не маючи дозволу на носіння холодної зброї, був виявлений працівником поліції.
25 листопада 2022 року, в ході огляду місця події ОСОБА_3 , добровільно видав кастет, ударно-дробильної дії, що виготовлений саморобним способом та є холодною зброєю.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного Кодексу України, види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 2 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, в тому числі холодної, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об'єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам - загального статусу, виданий бути не може.
Таким чином, ОСОБА_3 , не маючи будь-якого дозволу на такі дії, носив холодну зброю - кастет, чим порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 з наступними змінами та доповненнями.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2150-IX від 24 березня 2022 року), визнав повністю та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення, вказавши наступне. Так, точної дати не пригадує, він вийшов гуляти з собаками близько 06.00 год. ранку. Перебуваючи біля дитячого майданчику, побачив на тротуарі кастет, який взяв із собою, щоб в подальшому віддати працівникам поліції. В цей день він, маючи надати покази як свідок, пішов до знайомого, де були поліцейські. На запитання поліцейських чи є в когось заборонені предмети повідомив, що в нього є кастет, після чого була викликана слідчо-оперативна група. У вчиненому обвинувачений розкаявся та просить його суворо не карати.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_3 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2150-IX від 24 березня 2022 року), згідно обвинувального акту, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2150-IX від 24 березня 2022 року), як носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості злочину, що є нетяжким, характер та наслідки вчиненого злочину, його ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, його майновий стан, не перебуває на обліку у лікарів психіатра чи нарколога, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання - відсутні. Підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі. Вищевказане покарання, з врахуванням характеризуючи даних обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченого, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, із врахуванням його характеризуючих даних, ступеня тяжкості вчиненого злочину.
Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судових експертиз.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (в редакції Закону №2150-IX від 24 березня 2022 року), і призначити йому покарання за цією статтею у виді 2 (двох) років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_3 , відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Речові докази по справі:
- кастет, ударно-дробильної дії, що виготовлений саморобним способом, який поміщено у спец упакування №KIV2119016 та скріплено биркою №7650138, який згідно постанови про передачу на зберігання речових доказів від 05 січня 2023 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів за адресою: м. Тернопіль, вул. Галицька, 40 (квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №010281) - знищити, після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи зброї № СЕ-19/120-22/11445-ХЗ від 21 грудня 2022 року в сумі 1321,46 (одна тисяча триста двадцять одна гривня сорок шість копійок).
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1