ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2022Справа № 910/1113/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Степов'юк С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Національного банку України вул. Інститутська, буд.9, м. Київ, 01601
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" вул.Алма-Атинська 39-В, м. Київ, 02092
про стягнення 3 358 152,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Каратун Т.В.
від відповідача: Мироненко О.О.
Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирбо ЛТД" про стягнення 3 358 152,00 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 103083 від 06.05.2021 року в частині надання відповідачем як виконавцем послуг з технічного обслуговування електричного обладнання інженерних систем будівель і споруд з належною якістю та в погоджені строки, у зв'язку з чим договір було достроково розірвано з ініціативи позивача та відповідачу нараховані штрафні санкції у загальному розмірі 3 358 152,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1113/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.03.2022 року.
Проте, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 03.03.2022 року, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року з урахуванням норм статті 3 Конституції України та положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 13.07.2022 року.
Засобами електронного зв'язку 06.07.2022 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" надійшла заява б/н від 05.07.2022 року про участь у судовому засіданні 13.07.2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EasyСon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" про участь у судовому засіданні 13.07.2022 року у справі № 910/1113/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Судом повідомлено, що через канцелярію суду від відповідача 08.07.2022 року надійшли письмові пояснення б/н від 05.07.2022 року, в яких останній заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на факт підписання позивачем актів приймання - передавання наданих послуг за червень - серпень 2021 року без зауважень та претензій щодо якості та строків надання послуг, що, на переконання відповідача, спростовує доводи позивача про наявність недоліків у наданих послугах та свідчить про надання послуг належним чином. Окремо відповідач звертає увагу на недотримання позивачем умов п.п. 5.7, 5.8 Договору щодо надсилання виконавцю переліку зауважень та актів про виявлені недоліки, зокрема, засобами поштового зв'язку, що свідчить про відсутність підстав стверджувати про прострочення відповідача, а також наголошує на протиправності подвійного стягнення штрафних санкцій на підставі п. 8.4 Договору у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг за місяць на відповідному об'єкті у разі несвоєчасного усунення несправностей та штраф у розмірі 7% від цієї ж суми, у разі якщо прострочення триває понад 30 днів, що суперечить статті 61 Конституції України як подвійне притягнення до відповідальності. Додатково відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, оскільки позивач не зазнав жодних збитків та значний розмір штрафу. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 13.07.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 01.09.2022 року.
У підготовче засідання 01.09.2022 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через відділ діловодства суду 10.08.2022 року від позивача надійшли заперечення №18-0013/50570 від 25.07.2022 року на письмові пояснення відповідача, в яких позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними в письмових поясненнях та зазначає, що підписання позивачем актів приймання-передавання послуг без зауважень підтверджує прийняття наданих належним чином послуг, в той час як зауваження щодо якості робіт оформлюються окремо відповідно до розділу 5 Договору. Позивач наголошує, шо виявлені недоліки щодо наданих відповідачем послуг були належним чином зафіксовані в Актах про виявлені недоліки, та відповідач був належним чином повідомлений про факт встановлення недоліків. В частині подвійного притягнення відповідача до відповідальності згідно п. 8.4 Договору позивач зазначає про відповідність умов Договору приписам ч. 2 ст. 231 ГК України, а також заперечує проти задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій згідно ст. 551 ЦК України. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Також через канцелярію суду від відповідача 05.08.2022 року надійшла заява б/н від 02.08.2022 року про виконання вимог суду в частині надання доказів надсилання письмових пояснень на адресу позивача, яка судом долучена судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1113/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.10.2022 року.
Окрім цього позивачем через канцелярію суду 19.10.2022 року подано клопотання б/н від 13.10.2022 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Клопотання з доданими доказами судом долучене до матеріалів справи.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 06.10.2022 року та 10.11.2022 року судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 10.11.2022 року та 16.11.2022 року відповідно.
Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 16.11.2022 року суду не надано.
У судові засідання з розгляду справи по суті 06.10.2022 року, 10.11.2022 року та 16.11.2022 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 06.10.2022 року, 10.11.2022 року та 16.11.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду спору по суті 06.10.2022 року, 10.11.2022 року та 16.11.2022 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.11.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Як встановлено судом за матеріалами справи, за результатами проведення процедури публічної закупівлі 06 травня 2021 року між Національним банком України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИРБО ЛТД» (виконавець за договором, відповідач у справі) був укладений Договір № 103083 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався на власний ризик, власними силами та, у разі потреби, з залученням субпідрядних організацій, надати, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити якісно надані послуги з технічного обслуговування електричного обладнання інженерних систем будівель і споруд Національного банку України в м. Києві - 50530000-9-1, згідно з Додатками 1, 2, 3, 4, 5 до цього Договору, які включають в себе такі види послуг (далі - послуги):
- послуги з технічного обслуговування (профілактичного технічного обслуговування та технічного обслуговування щодо усунення несправностей, в тому числі, послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території) відповідно до визначень ДСТУ EN13306:2019 внутрішньобудинкових елеткромереж, електрообладнання та систем освітлення (за винятком систем гарантованого електропостачання) (далі - системи) (п.п.1.1.1);
- організація нагляду за системами (у тому числі, системами гарантованого електропостачання), виконання поточних заявок та локалізації аварій черговим персоналом (п.п. 1.1.2).
Розділами 2-15 Договору сторони узгодили строки, місце та порядок надання послуг, загальну вартість послуг за договором, порядок здійснення оплати, якість послуг, права та обов'язки сторін, гарантійні зобов'язання, відповідальність сторін, порядок розірвання договору, обставини непереборної сили, порядок розв'язання спорів, порядок внесення змін до договору, інші умови, строк дії договору, антикорупційне застереження тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 14.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення у вигляді електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 30.06.2023 року.
У разі невиконання умов цього Договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором (п. 14.2 Договору).
Правовий статус електронного цифрового підпису врегульований Законом України "Про електронний цифровий підпис", основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів - Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувала; накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Одним із елементів обов'язкового реквізиту є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник з електронним цифровим підписом автора.
Накладання електронного цифрового підпису завершує утворення електронного документа, надаючи йому юридичної сили. Юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними електронними цифровими підписами та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
За умови дотримання вимог, визначених статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).
Вказаний Договір підписаний представниками виконавця і замовника шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Згідно з статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до п. 1.2 Договору кількість (обсяги), вид послуг, перелік послуг, що мають надаватись, назва обладнання, систем, які будуть обслуговуватись Виконавцем за цим Договором, а також об'єкти (будівлі) замовника, на яких буде здійснюватися надання послуг, та інша інформація, яка потрібна для виконання умов цього Договору, зазначені в Додатках 1, 2, 3, 4 до цього Договору.
Згідно п.1.4 Договору замовник є одноосібним власником результатів наданих за цим Договором послуг у повному об'ємі.
Послуги надаються протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних місяців з дати підписання цього Договору уповноваженими особами обох сторін (п. 2.1 Договору).
Місце надання послуг: об'єкти Національного банку України за адресами згідно з Додатком 4 до цього Договору (п.2.2 Договору).
За умовами п.2.3 Договору вид та перелік послуг зазначені в Додатку 2, 4 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.5 Договору послуги щодо усунення несправностей систем, в тому числі, послуги з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів надаються протягом всього строку дії договору при виникненні несправностей.
Згідно п. 2.8 Договору послуги надаються протягом всього строку дії Договору відповідно до планів-графіків, заявок замовника. Після завершення надання послуг, виходячи з фактичних обсягів наданих послуг, що підтверджується щоденними підписами (записами) в журналах, чек-листах, актах використання (заміни) вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, та інших підтверджуючих документів, враховуючи отриманий авансовий платіж, із зазначенням суми до оплати, щомісячно складається акт про приймання-передавання наданих послуг у 2 (двох) примірниках -1 (один) для замовника, 1 (один) для виконавця, який підписується уповноваженими особами обох сторін. Виконавець не пізніше 3-го числам місяця наступного за звітним місяцем складає та передає на підпис замовнику акт про приймання-передавання наданих послуг. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від виконавця відповідного акта про приймання-передавання наданих послуг, у разі відсутності зауважень, підписує цей акт та передає його один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та визначає строки для їх усунення. У разі наявності у замовника зауважень до обсягів наданих послуг, останній протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання акта про приймання - передавання наданих послуг для підписання складає акт про ненадання або неповне надання виконавцем послуг та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв'язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акта протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі.
Згідно п. 2.15 Договору факт надання послуг підтверджується актом про приймання - передавання наданих послуг, підписаним уповноваженими особами обох сторін.
Судом встановлено за матеріалами справи, позивачем зазначено в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, що на виконання умов вищевказаного Договору виконавцем у червні - липні 2021 року було надано, а відповідачем прийнято передбачені Договором послуги на загальну суму 513 086,88 грн., на підтвердження чого позивачем надані складені та підписані обома сторонами шляхом накладення електронних цифрових підписів без зауважень Акти приймання - передавання наданих послуг згідно з Договором, а саме: № 1 від 15.07.2021 на суму 78 759,14 грн. та акт № 2 від 09.08.2021 на суму 434 327,74 грн. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.
Окрім цього, за наслідками листування між сторонами позивачем за наслідками споживання послуг в серпні 2021 року було підписано в односторонньому порядку Акт приймання - передавання наданих послуг №3 від 23.09.2021 року на суму 23 627,65 грн. та супровідним листом № 65-0008/92054 від 01.10.2021 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100814562209 акт приймання - передавання наданих послуг № 3 було отримано відповідачем.
Факт отримання вказаного документу відповідачем не заперечується.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач надісланий позивачем Акт № 3 приймання-передавання наданих послуг за серпень 2021 року не підписав та не повернув.
Тобто, з огляду на умови пункту 2.8 Договору суд вважає вказаний підписаний в односторонньому порядку НБУ акт приймання - передавання наданих послуг за серпень 2021 року таким, що погоджений замовником, та є доказом виконання відповідачем своїх зобов'язань обумовлених договором послуг в обсязі, зазначеному в акті, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цьому акті послуги такими, що відповідачем надані в обсязі та відповідно до умов Договору.
Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій замовника щодо обсягу, змісту та ціни наданих та відображених в актах №№ 1, 2, 3 приймання - передавання послуг в червні - серпні 2021 року, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови від підписання спірних актів дає змогу стверджувати про наявність у замовника зобов'язання з оплати послуг.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як визначено в п.п. 3.1- 3.3 Договору загальна вартість цього Договору становить 19 949 999,91 грн., у тому числі ПДВ.
Загальна вартість цього Договору складається з вартості послуг, вартості вузлів, запасних частин, комплектуючих і матеріалів, що підлягають заміні чи використовуються при наданні послуг та додатково замовником не сплачуються.
Ціна за одиницю послуг, загальна вартість послуг, вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів по об'єктах зазначені в Додатку 4 до Договору.
Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 Договору попередня щомісячна (авансова) оплата здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів від початку місяця, в якому будуть надаватись послуги, в розмірі 5% від суми витрат на вузли, комплектуючі, запасні частини та матеріали, що використовуються під час технічного обслуговування (профілактичного технічного обслуговування та технічного обслуговування щодо усунення несправностей (за винятком гарантованого електропостачання)), що планує витратити Замовник протягом строку дії Договору згідно з Додатком 4 до цього Договору, і складає 195 651,91 грн., у тому числі ПДВ.
Оплата за якісно надані послуги здійснюється з урахуванням авансового платежу згідно з фактичним обсягом наданих послуг та використаних при цьому вузлів, запасних частин, комплектуючих матеріалів протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання наданих послуг.
Оплата здійснюється за умови наявності в акті (ах) про приймання-передавання наданих послуг посилання на повний номер і дату укладання цього Договору, останнього додаткового договору до цього Договору (у разі укладення), вартості наданих послуг, використаних при цьому вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строки оплати послуг за Договором в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору Національним банком України в період 06.05.2021 року - 06.10.2021 року було перераховано відповідачеві як виконавцю за Договором в загальній сумі 1 493 838,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів № 1139001721 від 03.06.2021 року на суму 195 651,91 грн., № 1139002100 від 06.07.2021 року на суму 195 651,91 грн., № 1539007412 від 20.07.2021 року на суму 472 554,83 грн., № 1139002543 від 05.08.2021 року на суму 195 651,91 грн., № 1539008721 від 02.09.2021 року на суму 434 327,74 грн.
Будь - яких заперечень щодо розміру та строків оплати, а також порядку та суми зарахування коштів від сторін до суду не надходило.
Поряд зі цим станом на час розгляду справи доказів наявності претензій відповідача як виконавця з питань здійснення оплати, та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати наданих згідно Договору послуг в матеріалах справи відсутні.
Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення позивачем як замовником оплати послуг не є предметом дослідження у даній справі.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем було допущено порушення визначеної Договором якості надання послуг та усунення виявлених недоліків у наданих послугах.
Так, пункт 5.1 Договору визначає, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких забезпечує надійну і безперебійну роботу об'єктів замовника.
Як зазначено в п. 5.6 Договору неякісно надані послуги за цим Договором та використані вузли, запасні частини, комплектуючі матеріали або їх аналоги, необхідні для виконання умов Договору, замовником не приймаються та не оплачуються.
Виконавець здійснює контроль за якістю послуг, у тому числі матеріалів, вузлів, запасних частин та комплектуючих, які використовуються під час надання послуг, несе відповідальність за відповідність їх технічним умовам, стандартам (п. 5.7 Договору).
За змістом пунктів 5.7 - 5.8 Договору у разі наявності у замовника зауважень до якості послуг, що надаються за цим Договором, останній надсилає на офіційну електронну адресу виконавця перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань), які виконавець повинен усунути та доопрацювати в строк, зазначений у повідомленні від замовника.
У разі, якщо в зазначений в пункті 5.7 Договору строк, виконавцем не усунено зауваження замовника, останній складає акт про виявлені недоліки у наданні послуг, в якому зазначає перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань), строки для їх усунення, та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв'язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акта протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі. Якщо фактичний строк усунення недоліків перевищує строк, визначений у пункті 5.7 цього Договору, то зобов'язання виконавця щодо вчасного усунення недоліків вважається порушеним.
Згідно п. 5.9 Договору факт складання акта про виявлені недоліки у наданні послуг є підтвердженням порушення умов Договору щодо якості послуг.
Також за змістом пунктів 2.6 - 2.7 Договору у разі виникнення несправностей систем (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів, що обслуговуються відповідно до умов цього Договору, виконавець повинен в строк не більше 2 (двох) робочих днів від дати отримання заявки від замовника прибути (вартість проїзду врахована в загальній вартості послуг за цим Договором) на об'єкт для складання дефектного акту. У разі неприбуття виконавця у зазначений строк замовник має право скласти дефектний акт, в якому зазначає перелік несправностей, та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв'язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 2 (двох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі та є обов'язковим до виконання останнім.
Строк надання послуг щодо усунення несправностей систем (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів повинен становити не більше 2 (двох) робочих днів з дати складання дефектного акту, за винятком випадків, коли цей термін визначається терміном постачання необхідних вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, але в будь-якому випадку за згодою сторін. Строк надання послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території не входить до строку надання послуг щодо усунення несправностей і визначається за згодою сторін шляхом обміну електронними листами.
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання п.п .2.6, 2.7 Договору сторонами були складені та підписані 54 Акти про виявлені дефекти устаткування (дефектні акти), якими фіксувались виявлені несправності систем (устаткування) на об'єктах позивача, а саме від 07.06.2021 року, 09.06.2021 року, 16.06.2021 року, 23.06.2021 року, 25.06.2021 року, 30.06.2021 року, 02.07.2021 року, 07.07.2021 року, 08.07.2021 року, 12.07.2021 року, 14.07.2021 року, 16.07.2021 року, 19.07.2021 року, 20.07.2021 року, 21.07.2021 року, 26.07.2021 року, 28.07.2021 року, 09.08.2021 року, 10.08.2021 року, 11.08.2021 року, 18.08.2021 року, 19.08.2021 року, 20.08.2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також в подальшому, у зв'язку з неповним та неякісним наданням виконавцем послуг за Договором, замовником на підставі п. 5.8 Договору були складені наступні акти про виявлені недоліки у наданні послуг:
- б/н від 02.06.2021 року, яким зафіксовано порушення замовником вимог п. 6.3.21 Договору щодо забезпечення присутності спеціалістів виконавця на кожному об'єкті замовника.
Вказаний акт підписаний уповноваженими особами відповідача та позивача.
- № 2 від 02.08.2021 року, яким зафіксовано яким зафіксовано порушення умов Договору, а саме ненадання виконавцем послуг з профілактичного технічного обслуговування електричного обладнання інженерних систем, що передбачені Додатком 2 (не виконано профілактичне технічне обслуговування трансформаторної підстанції) на об'єкті № 8; ненадання виконавцем послуг з технічного обслуговування щодо усунення несправностей на об'єкті № 5, № 6; порушення передбачених п. 2.10 Договору строків надання результатів маркетингового дослідження; неопрацювання актів про виявлені дефекти устаткування; не повне забезпечення електротехнічних працівників спецодягом, електроінструментом та електровимірювальними приборами.
Вказаний акт було підписано лише замовником та скеровано на електронну адресу виконавця разом з супровідним листом № 65-0008/71295 від 04.08.2021 року.
- № 3 від 13.08.2021 року, яким зафіксовано порушення замовником вимог п. 6.3.21 Договору щодо забезпечення присутності спеціалістів виконавця на кожному об'єкті замовника.
Вказаний акт було підписано лише замовником та скеровано на електронну адресу виконавця разом з супровідним листом № 65-0008/76123 від 18.08.2021 року.
- № 4 від 02.09.2021 року, яким зафіксовано порушення замовником вимог п. 6.3.21 Договору щодо забезпечення присутності спеціалістів виконавця на кожному об'єкті замовника.
Вказаний акт було підписано лише замовником та скеровано на електронну адресу виконавця разом з супровідним листом № 65-0008/81987 від 09.09.2021 року.
Окрім цього зазначений акт було надіслано відповідачеві засобами поштового зв'язку та згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100814140657 отримано 10.09.2021 року.
- № 5 від 03.09.2021 року, яким зафіксовано порушення замовником вимог п. 6.3.21 Договору щодо забезпечення присутності спеціалістів виконавця на кожному об'єкті замовника.
Вказаний акт було підписано лише замовником та скеровано на електронну адресу виконавця разом з супровідним листом № 65-0008/82040 від 03.09.2021 року.
Окрім цього зазначений акт було надіслано відповідачеві засобами поштового зв'язку та згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100814140657 отримано 10.09.2021 року.
У пункті 9.1 Договору визначено, що його розірвання можливе лише за письмової згоди сторін, за рішенням суду та у випадках, передбачених цим Договором.
Пунктом 6.2.1 Договору замовнику надано право у разі невиконання або неналежного (неповного/неякісного) виконання виконавцем зобов'язань за цим Договором, достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це виконавця у строк не менше ніж 30 (тридцять) календарних днів до дати фактичного розірвання Договору.
В подальшому, як зазначено позивачем, враховуючи систематичне порушення виконавцем умов Договору, в тому числі в частині якості надання послуг, недотримання переліку та періодичності надання послуг, невиконання поточних заявок про надання послуг, порушення строків надання послуг щодо усунення несправностей систем, систематичне незабезпечення персоналом об'єктів замовника, Національний банк України листом № 65-0008/82592 від 06.09.2021 року повідомив виконавця - Товариство з обмеженою відповідальністю «МИРБО ЛТД» про дострокове розірвання Договору № 103083 від 06.05.2021 року в односторонньому порядку відповідно до п.п. 6.2.1 Договору. Відповідно до повідомлення позивача, Договір вважається розірваним через 30 календарних днів з дати направлення цього повідомлення.
Факт надсилання вказаного листа відповідачеві на електронну адресу згідно п.13.10 Договору підтверджується наданою позивачем карткою реєстрації вихідного документа від 06.09.2021 року.
За результатами розгляду листа позивача № 65-0008/82592 від 06.09.2021 року відповідач листом № 297 від 08.09.2021 року, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив замовника про неможливість виконання зобов'язань за Договором та запропонував позивачу розглянути питання щодо розірвання Договору з 09.09.2021 року за згодою сторін не чекаючи 30 календарних днів, розпочавши передбачену умовами Договору процедуру розірвання.
Наразі, доказів укладення сторонами додаткової угоди до Договору про розірвання останнього матеріали справи не містять.
Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг визначена у статті 906 ЦК України.
Так, відповідно до частини першої цієї статті, виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, згідно з пунктом 8.4 Договору у разі несвоєчасного усунення несправностей (недоліків) з виконавця на вимогу замовника стягується штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті замовника за місяць, у якому виявлені зазначені недоліки. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті замовника за місяць, у якому виявлені зазначені недоліки.
Відповідно до п. 9.3 Договору у разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або у разі розірвання Договору з ініціативи замовника у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням виконавцем зобов'язань за цим Договором (крім випадку, передбаченого пунктом 6.4.2 Договору) виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15% від загальної вартості цього Договору.
Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання в частині надання якісних послуг та своєчасного усунення недоліків, позивачем 19.10.2021 року було направлено на адресу відповідача претензію № 65-0008/97291 від 19.10.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, з вимогою сплатити нарахований на підставі пункту 8.4 Договору штраф у сумі 365 702,01 грн. за несвоєчасне усунення несправностей та нарахований на підставі пункту 9.3 Договору штраф в сумі 2 992 499,99 грн. за дострокове розірвання Договору з ініціативи замовника, факт надсилання якої на адресу відповідача та отримання останнім 26.10.2021 року підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407037032290.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині надання послуг належної якості та усунення виявлених дефектів, позивачем на підставі статей 230, 231 Господарського кодексу України та пунктів 8.4, 9.3 Договору нараховано відповідачеві штрафні санкцій в сумі 3 358 152,00 грн. (365 702,01 грн. +2 992 499,99 грн. відповідно), які позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 103083 від 06.05.2021 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання сторонами суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Також суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з п.п. 14.1, 14.2 Договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення у вигляді електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 30.06.2023.
У разі невиконання умов цього Договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором.
Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами спірний правочин є договором надання послуг, правова природа якого як двостороннього та оплатного договору зумовлює наявність взаємних обов'язків у кожної із сторін договору.
Суд зазначає, що відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання (аналогічна позиці викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18).
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 904/7804/16.
Із наведеними приписами законодавства узгоджується передбачене умовами пункту 6.2.1 Договору припинення договору внаслідок дострокового розірвання за ініціативою замовника.
Так, згідно з пунктом 6.2.1 Договору сторони домовилися, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання або неналежного (неповного/неякісного) виконання виконавцем зобов'язань за цим договором, письмово повідомивши про це виконавця у строк не менше ніж 30 календарних днів до дати фактичного розірвання Договору.
Усі поштові повідомлення, відправлені замовником за цим Договором вважаються належним чином відправлені у разі, якщо їх надіслано за адресою (місцезнаходженням) виконавця, зазначеною у розділі 17 цього Договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені виконавцю (його представнику) під підпис про отримання. У разі коли пошта не може вручити виконавцю поштове повідомлення через відсутність за місцезнаходженням виконавця, його відмову прийняти поштове повідомлення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) виконавця або з інших причин, поштове повідомлення вважається врученим виконавцю у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 13.9 Договору).
Офіційною електронною адресою виконавця за цим Договором є mirbo_ltd@ukr.net. Виконавець погоджується, що обмін повідомленнями між ним та замовником може відбуватись через його офіційну електронну адресу (п. 13.10 Договору).
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначалось вище, листом №65-0008/82592 від 06.09.2021 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове розірвання Договору згідно умов п. 6.2.1, факт надсилання якого 06.09.2021 року на електронну пошту відповідача підтверджується матеріалами справи, а саме згідно картки реєстрації вихідного документа.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
При цьому суд враховує, що матеріали справи містять підтвердження факту отримання відповідачем повідомлення позивача згідно змісту листа відповідача № 297 від 08.09.2021 року.
В свою чергу з урахуванням змісту п. 6.2.1 Договору одностороння відмова позивача як замовника від Договору повинна бути зумовлена систематичним порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, доведеним належним чином.
Пункт 5.1 Договору визначає, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких забезпечує надійну і безперебійну роботу об'єктів замовника.
Виконавець здійснює контроль за якістю послуг, у тому числі матеріалів, вузлів, запасних частин та комплектуючих, які використовуються під час надання послуг, несе відповідальність за відповідність їх технічним умовам, стандартам (п. 5.7 Договору).
Натомість, як встановлено судом, посилаючись в повідомленні про розірвання Договору на Акти №№ 2, 3 про виявлені недоліки під час надання послуг за Договором позивачем не надано доказів направлення вказаних актів на адресу виконавця засобами поштового зв'язку згідно п. 5.8 Договору з метою усунення виявлених недоліків, позаяк складені в односторонньому порядку картки реєстрації вихідного документа, на які як на підтвердження факту надсилання актів №№ 2, 3 на електронну адресу відповідача посилається НБУ, за умови ненадання як будь - яких інших доказів такого надсилання (скрін-шотів), а також змісту самого надсилання, не можуть бути розцінені в якості беззаперечного доказу надсилання та отримання відповідачем саме вказаних актів у визначеному Договором порядку та за наслідками їх складення в серпні 2021 року.
При цьому судом враховано, що згідно умов п. 5.8 Договору зобов'язання виконавця щодо вчасного усунення недоліків вважається порушеним якщо фактичний строк усунення недоліків перевищує строк, визначений у пункті 5.7 цього Договору та зазначений в повідомленні замовника, тобто відповідач був позбавлений можливості реалізувати передбачені умовами п. 5.7 Договору права на усунення недоліків та їх доопрацювання, і, відповідно, дотримати зазначений у повідомленні замовника строк такого усунення зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань).
Проте, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів надсилання на офіційну електронну адресу відповідача згідно умов п. 5.7 Договору переліку зауважень, отже недотримано умов для складання актів про виявлені недоліки, якому передує не усунення виконавцем недоліків у строк, зазначений у повідомленні від замовника.
Відтак, за висновками суду, враховуючи фактичні обставини справи та положення Договору, за умови ненаведення НБУ інших підстав для розірвання Договору, окрім посилання на Акти №№ 2,3 про виявлені недоліки надання послуг, зміст повідомлення позивача №65-0008/82592 від 06.09.2021 року не відповідає умовам застосування права на одностороннє розірвання умов Договору з ініціативи замовника через невиконання або неналежне виконання виконавцем зобов'язань за Договором.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов'язаних із виконанням зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відтак, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, неустойки, передбаченої пунктами 8.4, 9.3 Договору.
Зокрема, у разі несвоєчасного усунення несправностей (недоліків) з виконавця на вимогу замовника стягується штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті замовника за місяць, у якому виявлені зазначені недоліки. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті замовника за місяць, у якому виявлені зазначені недоліки (пункт 8.4 Договору).
Згідно п. 9.3 Договору у разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або у разі розірвання Договору з ініціативи замовника у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням виконавцем зобов'язань за цим Договором (крім випадку, передбаченого пунктом 6.4.2 Договору) виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15% від загальної вартості цього Договору.
При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з надання послуг, про що зазначено позивачем, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України.
Так, умовами укладеного між сторонами Договору № 103083 від 06.05.2021 року регулюються випадки щодо усунення виконавцем несправностей систем і усунення недоліків.
Порядок взаємодії замовника та виконавця щодо усунення несправностей систем, в тому числі послуги з відновлення конструктивну та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території встановлено розділом 2 договору.
Відповідно до п. 2.7 Договору у разі виникнення несправностей систем (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів, що обслуговуються відповідно до умов цього Договору, виконавець повинен в строк не більше 2 (двох) робочих днів від дати отримання заявки від замовника прибути (вартість проїзду врахована в загальній вартості послуг за цим Договором) на об'єкт для складання дефектного акту. У разі неприбуття виконавця у зазначений строк замовник має право скласти дефектний акт, в якому зазначає перелік несправностей, та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв'язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 2 (двох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі та є обов'язковим до виконання останнім.
Згідно з п. 2.7 Договору строк надання послуг щодо усунення несправностей систем (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів повинен становити не більше 2 (двох) робочих днів з дати складання дефектного акту, за винятком випадків, коли цей термін визначається терміном постачання необхідних вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, але в будь-якому випадку за згодою сторін. Строк надання послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території не входить до строку надання послуг щодо усунення несправностей і визначається за згодою сторін шляхом обміну електронними листами.
Відповідно до п. 2.10 Договору виконавець зобов'язався надавати інформацію (результати маркетингового дослідження, рахунок-фактура, дефектний акт тощо) про вартість вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, необхідних для виконання послуг щодо усунення несправностей Систем (за винятком систем гарантованого електропостачання), в тому числі послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території, на погодження відповідальним особам замовника до початку проведення їх закупівлі протягом 2 (двох) робочих днів з дати складання дефектного акту.
Під час надання послуг щодо усунення несправностей систем (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів сторонами складається акт про використання (заміну) вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів (п. 2.11 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня - серпня 2021 року у зв'язку із виявленими несправностями внутрішньооб'єктових електромереж, електрообладнання, систем освітлення та устаткування відповідно до п. 2.6 Договору сторонами за типовою формою № М-17, затвердженою наказом Мінстату України № 193 від 21.06.1996 року, було складено та підписано 54 акти про виявленні дефекти устаткування (дефектні акти).
При цьому оскільки дефектні акти були підписані обома сторонами Договору (замовником та виконавцем) без зауважень, відповідач був обізнаний про наявність несправностей систем та устаткування, які він повинен усунути відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим підстав для їх додаткового направлення на адресу відповідача згідно п. 2.6 Договору не було, а отже підписані обома сторонами дефектні акти вважаються визнаними виконавцем в повному обсязі та є обов'язковими до виконання останнім.
Тобто, строки на надання послуг щодо усунення вказаних у дефектних актах несправностей обраховуються відповідно до п. 2.7 Договору - протягом 2 робочих днів з дати складання дефектних актів.
Суд наголошує, що умовами спірного Договору, а саме розділом 2 останнього, передбачено чіткий порядок надання виконавцем такого виду послуг як усунення несправностей систем, в тому числі послуги з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території (за винятком систем гарантованого електропостачання) об'єктів, а також встановлено порядок виявлення, фіксування та чіткі строки за для усунення таких несправностей із фіксуванням наданих послуг у відповідному акті про використання запасних частин, комплектуючих, матеріалів.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було усунуто несправності систем за складеними в період червень - серпень 2021 року дефектними актами у кількості 54 штуки, які є предметом спору, та було направлено на адресу позивача відповідну інформацію (результати маркетингового дослідження, рахунок - фактуру, дефектний акт) про вартість запасних частин, комплектуючих та матеріалів, необхідних для виконання послуг щодо усунення несправностей систем (п. 2.10 Договору), а також складено акти про використання (заміну) вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів тощо (п. 2.11 Договору).
Поряд із цим розділом 5 Договору (п.п.5.1-5.6) встановлено якість послуг, які виконавець повинен надати замовнику, і яка має забезпечувати надійну і безперебійну роботу об'єктів замовника, визначено поняття та критерії відповідності якості наданих послуг, а також встановлено порядок повідомлення виконавця про наявність і перелік зауважень, фіксування замовником випадків їх неякісного надання.
За змістом пунктів 5.7 - 5.9 Договору у разі наявності у замовника зауважень до якості послуг, що надаються за цим Договором, останній надсилає на офіційну електронну адресу виконавця перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань), які виконавець повинен усунути та доопрацювати в строк, зазначений у повідомленні від замовника.
У разі, якщо в зазначений в пункті 5.7 Договору строк виконавцем не усунено зауваження замовника, останній складає акт про виявлені недоліки у наданні послуг, в якому зазначає перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань), строки для їх усунення, та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв'язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акта протягом 3 (трьох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі. Якщо фактичний строк усунення недоліків перевищує строк, визначений у пункті 5.7 цього Договору, то зобов'язання виконавця щодо вчасного усунення недоліків вважається порушеним.
Факт складання акта про виявлені недоліки у наданні послуг є підтвердженням порушення умов Договору щодо якості послуг.
За результатами аналізу умов Договору суд зазначає, що порядок, строки та умови, за яких складаються акти про виявлені недоліки у наданні послуг, передбачені розділом 5 Договору, жодним чином не пов'язані з порядком, строками та умовами за яких складаються дефектні акти за для усунення несправностей Систем, передбачені розділом 2 спірного Договору.
Судом враховано з огляду на умови Договору, що за своїм змістом та призначенням дефектні акти та акти про виявлені недоліки є різними документами, які складаються із різною метою та мають відмінне призначення, не пов'язані між собою та їх складання передбачено різними умовами Договору задля фіксування неякісно наданих послуг у розумінні п.п. 5.1- 5.6 у першому випадку та усунення виявлених несправностей Систем (п.п. 2.6 - 2.11) у другому випадку.
Тобто, за змістом пункту 8.4 Договору сторонами погоджено можливість накладення замовником штрафних санкцій на виконавця у випадку несвоєчасного усунення несправностей або недоліків, що згідно приписів п.п. 2.6 -2.11 Договору та п. п. 5.1 - 5.6 Договору є різними підставами для застосування відповідальності, які не пов'язані між собою.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зокрема, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині усунення несправностей систем, передбачених умовами Договору та зафіксованих дефектними актами, тобто у позивача в силу закону та Договору виникло право на застосування до виконавця штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.4 Договору.
При цьому як свідчать надані позивачем матеріали, документами, на підставі яких здійснювався розрахунок штрафних санкцій згідно п. 8.4 Договору, які також підтверджують порушення відповідачем як виконавцем встановлених умовами Договору строків для усунення несправностей систем, є саме 54 дефектні акти (акти про виявлені недоліки устаткування), складені протягом червня - серпня 2021 року у зв'язку з виявленими замовником та погодженими виконавцем несправностями систем.
Як зазначалось судом вище, відповідачем було допущено порушення умов п. 2.7 Договору в частині недотримання свого зобов'язання щодо усунення несправностей систем об'єктів у визначений Договором строк, який повинен становити не більше 2 робочих днів з дати складання дефектного акту.
Окрім цього, відповідачем під час розгляду справи не надано заперечень факту невиконання зобов'язання з вчасного усунення несправностей згідно дефектних актів, а також доказів неможливості такого виконання у відповідності до умов Договору, позаяк заперечення доводів позивача ґрунтуються виключно на твердженнях щодо спростування обставин прострочення усунення несправностей згідно дефектних актів фактами погодження та підписання без зауважень сторонами актів №№ 1-3 приймання - передавання наданих послуг згідно з Договором, а також здійсненням згідно таких актів оплати послуг позивачем.
При цьому за висновками суду підписання відповідних актів приймання - передавання послуг, яке сторонами не заперечується, не спростовує порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині усунення несправностей систем, які виникли у нього на підставі дефектних актів за червень - серпень 2021 року та на виконаннях яких відповідно до п. 2.11 Договору виконавцем повинен був складений окремий акт про використання (заміну) вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів.
Поряд із цим судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо обставин неналежного надання послуг з посиланням на підписання актів приймання - передавання замовником, оскільки з урахуванням умов п. 6.1.1 Договору, згідно якого замовник за Договором зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату за надані послуги відповідно до умов цього Договору, а також п.4.2 Договору, за яким оплата за належним чином надані послуги здійснюється згідно з фактичним обсягом наданих послуг та використаних при цьому вузлів, запасних частин, комплектуючих матеріалів протягом 15 робочих днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акту приймання - передавання наданих послуг, позивачем правомірно здійснено оплату саме за вказаними актами приймання - передавання за послуги, які надані якісно та прийняті замовником.
Окрім цього умовами Договору не передбачено можливість зазначення в актах приймання - передавання наданих послуг зауважень та/або переліку недоліків, виявлених під час надання послуг, позаяк правочином передбачено окремий порядок фіксації та подання зауважень щодо якості наданих відповідачем послуг та несправностей систем.
Наразі, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань та вчасного усунення несправностей систем, передбаченого умовами Договору та/або відсутності боргу з оплати штрафних санкцій, або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині штрафу, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.
Суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.
Дослідивши умови п. 8.4 Договору судом встановлено, що штрафна санкція у розмірі 0,1 % від загальної вартості послуг не може вважатись пенею з огляду на приписи ст. 549 ЦК України, оскільки обраховується не від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а одноразово, а відтак відповідає визначенню саме штрафу.
В той же час, згідно викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19 правового висновку таке одночасне стягнення штрафу у розмірі 0,1 % від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті за місяць у випадку несвоєчасного усунення несправностей та додатково штрафу у розмірі 7 % від загальної вартості послуг на відповідному об'єкті за місяць у випадку прострочення усунення недоліків протягом 30 днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання одного і того ж зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Отже, судом здійснено власний розрахунок штрафу за кожним дефектним актом за період червень - серпень 2021 року по кожному об'єкту окремо та з урахуванням кількості днів прострочення виконання зобов'язань щодо усунення несправностей систем, застосовуючи лише один вид штрафу в залежності від тривалості прострочення (більше або менше 30 днів - 7% від загальної вартості послуг за місяць або 0,1 % відповідно), виходячи з фактичної вартості послуг на відповідному об'єкті за місяць, у якому виявлені недоліки, сума яких зазначена в актах приймання - передавання наданих послуг, в той час як позивачем при здійсненні розрахунку взято за базу нарахування вартість послуг по об'єктах, передбачену додатками до Договору.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення згідно п. 8.4 Договору штрафу судом встановлено, що розмір останнього перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, становить 339 687,95 грн. штрафних санкцій, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу згідно п. 8.4 Договору підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме в розмірі 339 687,95 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з надання послуг належної якості та усунення несправностей систем за Договором у встановлений строк та правомірність нарахованих в зв'язку з цим штрафних санкцій згідно п. 8.4 Договору, розмір заборгованості зі сплати яких відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів усунення несправностей систем відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу згідно п. 8.4 Договору підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 339 687,95 грн.
Поряд із цим суд зазначає, що тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. При цьому останні є одночасно й межами саморегулювання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 ЦК України).
Тобто, у зв'язку з порушенням зобов'язань для сторін правочину можуть наступити правові наслідки як припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, так і сплата неустойки.
В той же час, ст. 611 ЦК України не забороняє застосовувати декілька правових наслідків у разі порушення стороною своїх зобов'язань за правочином.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов'язання», «порушення зобов'язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов'язання або односторонню відмову від договору.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Тобто, штраф є фіксованою величиною й обчислюється: у відсотках, які рахуються; від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, як зазначалось судом вище, у спірному Договорі умовами п. 9.3 передбачено, що у разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей договір або у разі розірвання договору з ініціативи замовника у зв'язку із невиконанням або неналежним виконанням виконавцем зобов'язань за цим договором виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15 % від загальної вартості цього договору.
Відтак, оскільки сторонами у Договорі передбачено право позивача розірвати його в односторонньому порядку у випадку порушення відповідачем умов Договору шляхом його невиконання або неналежного (неповного/неякісного) виконання (п.п. 6.2.1. Договору) та з цих підстав здійснити нарахування штрафу (п. 9.3 Договору), дії позивача щодо нарахування такого штрафу в сумі 2 992 499,99 грн. повинні бути зумовлені наявністю доведених та встановлених фактів неналежного виконання умов Договору, зокрема, зазначених в повідомлення позивача № 65-0008/82592 від 06.09.2021 року, а саме щодо недоліків, вказаних в актах № 2 від 02.08.2021 року, № 3 від 13.08.2021 року.
З урахуванням вищевказаних обставин на висновків суду, оскільки позивачем не доведено правомірність реалізації права, передбаченого пунктом 6.2.1 правочину та односторонньої відмови від Договору шляхом надсилання відповідачу листа - повідомлення, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих на підставі пункту 9.3 Договору є необґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині про стягнення штрафу в сумі 2 992 499,99 грн. відсутні.
Поряд із цим відповідачем у письмових поясненнях б/н від 05.07.2022 року викладено клопотання про зменшення на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України розміру штрафних санкцій за Договором, посилаючись на відсутність аварійних ситуацій на об'єктах позивача, завданих позивачеві збитків та/або погіршення фінансового стану замовника і ускладнення його господарської діяльності, а також враховуючи значний розмір нарахованого штрафу.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні вказаних норм поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.
Таким чином, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 року у справі № 914/891/16).
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відтак, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поряд із цим суд звертає увагу, що в процесі реалізації договору надання послуг позивач та відповідач як господарюючі суб'єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень та вони були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мали передбачити пов'язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов'язань та наступне понесення витрат.
Окрім цього, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків та ускладнення господарської діяльності, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача.
Додатково суд наголошує та приймає до уваги той факт, що надання позивачем послуг технічного обслуговування електричного обладнання інженерних систем будівель і споруд Національного банку України на підставі спірного Договору № 103083 від 06.05.2021 року пов'язане зі специфічними об'єктами та сферою обслуговування, що, в свою чергу, зумовлює необхідність більш відповідального ставлення виконавця таких послуг до своїх зобов'язань за договором, позаяк послуги спрямовані на забезпечення безперервної діяльності як самого Національного банку України, так і держави в цілому.
З урахуванням викладеного та змісту поданого відповідачем клопотання суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 74 Господарського процесуального кодекс України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, відтак обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення штрафу згідно ст. 551 ЦК України, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" (вул.Алма-Атинська 39-В, м. Київ, 02092, код ЄДРПОУ 39342111) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, буд.9, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032106) 339 687,95 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 95 коп.) штрафних санкцій та витрати зі сплати судового збору у сумі 5095,32 грн.(п'ять тисяч дев'яносто п'ять грн. 32 коп.).
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон