21.03.2023 Справа №607/374/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Дзюбича В.Л., за участі секретаря Кочмар С. М., представника позивача - адвоката Строценя Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстровано шлюбі із 20.06.2014, який рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09.07.2019 розірвано. У даному шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09.07.2019 визначено місце проживання спільного сина ОСОБА_3 разом з матір'ю - ОСОБА_1 , дитина проживає із позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, хоча є фізично здоровим та може сплачувати аліменти на утримання дитини. Окрім цього, звертає увагу, на те, що син перебуває на інвалідній програмі реабілітації інваліда та є інвалідом, позивачка не має можливості самостійно забезпечити сина усіма необхідними благами та оплачувати усі потреби спільної дитини.
За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 у її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 05.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.01.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Строцень Т. О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечив.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.06.2014, який розірвано рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09.07.2019, ухваленого у цивільній справі №664/689/19.
У даному шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , про що складено актовий запис №02 Виконавчим комітетом Костогригівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 19.07.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 09.07.2019, ухваленого у цивільній справі №664/689/19 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідок від 21.09.2022 №№ 6117-5002155926, 6117-5002156171 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , останні взяті на облік як внутрішньо переміщена особи, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .
Згідно довідки № 3 від 26.12.2022, виданої ОСББ «»Монюшко 11», ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 463 КНП «ТМДКЛ» від 12.09.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено групу інвалідності, причина інвалідності захворювання крові.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 Сімейного кодексу України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Згідно із частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджується факт проживання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_5 разом з матір'ю - позивачем ОСОБА_1 , разом із цим, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його участі в утриманні сина, а також того, що за своїм станом здоров'я чи фінансовим становищем він не може сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, враховуючи необхідність забезпечення прав неповнолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, беручи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, не надав суду доказів про перебування у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, а також докази на підтвердження того, що за своїм станом здоров'я чи фінансовим становищем він не може сплачувати аліменти на неповнолітню дитину, враховуючи те, що обов'язок щодо утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
За вимогами ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 5, 89, 141, 264, 265, 268, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексації, щомісячно, починаючи з 05 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 992,40 гривень судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич