07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 160/1051/22
адміністративне провадження № К/990/10684/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східного міжрегіонального управління ДПС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі № 160/1051/22 за адміністративним позовом Акціонерного товариства (АТ) «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023, позов АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також Товариство) задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «В1» від 21.10.2021 №0000/372/5001, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 3478245,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1739122,50 грн; в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
27.03.2023 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС на вищевказані судові рішення в частині задоволення позову, в якій підставою касаційного оскарження відповідач зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (за змістом касаційної скарги цей довід стосується застосування норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, частин першої, другої, п'ятої, восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2, 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704), порушення норм процесуального права (пункту 1 частини третьої статті 44, статей 72, 90, 242 КАС) без врахування висновків Верховного Суду в постановах від 20.02.2022 у справі № 826/26497/15, від 04.12.2019 у справі № 826/15729/17, від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18.
Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 20.02.2022 у справі № 826/26497/15 правові наслідки у вигляді права платника податків на податкову вигоду (витрати та податковий кредит в податковому обліку) виникають за сукупності таких підстав: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій, їх документального підтвердження юридично значимими (дійсними) первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують господарські операції певного виду; спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; належним чином складеної і зареєстрованої податкової накладної; ділової мети (розумних економічних причин для здійснення господарської операції); використання придбаного товару (результатів робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника податків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкової вигоди. Недоведеність в судовому процесі вказаних підстав позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а платника податків - права на податкову вигоду в податковому обліку.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 826/15729/17 Верховний Суд виснував, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, негативні наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на самих учасників. Належна податкова обачність проявляється як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податків необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 826/16627/18 про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи контролюючого органу про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 4 частини другої статті 330 КАС).
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшли висновку, що надані позивачем первинні та інші документи (господарські договори підряду, поставки, акти приймання виконаних підрядних робіт, відомості ресурсів до акту виконаних робіт, акти прийому-передачі давальницьких матеріалів, акти про витрачені давальницькі матеріали, акти передачі змонтованого обладнання, акти прийому-передачі обладнання для монтажу, платіжні доручення про оплату робіт/товару, рахунки-фактури, прибуткові ордери, видаткові накладні, податкові накладні) підтверджують зміст та обсяг господарських операцій позивача з ТОВ «БК Еталонромбуд», ТОВ «ТК «Інтер Сталь», ТОВ «Авангард Майнінг», ТОВ «Тера-Д», ПП «Строй Арсенал» і ТОВ «БВК «Нові методи», сплачену суму ПДВ (3478245 грн) за податковими накладних яких позивач задекларував до бюджетного відшкодування за червень 2021 року, оскільки в них визначено учасників господарської операції, найменування товару (робіт/послуг), що поставлявся, їх кількість та вартість, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») та підтверджують факт здійснення господарських операцій. Така оцінка документів зроблена з врахуванням доводів відповідача щодо їх недостатності для встановлення факту здійснення господарських операцій з огляду на не доведення необхідності виконання ремонтних робіт обладнання, не встановлення джерела походження товару, не можливості виконання робіт зазначеними в актах виконавцями.
Доводи Східного міжрегіонального управління ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично лежать у площині оспорювання встановленого судами першої та апеляційної інстанцій факту здійснення Товариством господарських операцій з ТОВ «БК Еталонромбуд», ТОВ «ТК «Інтер Сталь», ТОВ «Авангард Майнінг», ТОВ «Тера-Д», ПП «Строй Арсенал» і ТОВ «БВК «Нові методи», а точніше, оцінки судами доказів, на підставі якої цей факт встановлено. Так, відповідач посилається на відсутність у зазначених контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності, ненадання до перевірки в повному обсязі запитуваних документів, які б могли підтвердити реальність здійснених господарських операцій; неможливість встановлення походження товарно-матеріальних цінностей, які вказані в первинних документах як предмет поставки, а також реального виконавця робіт, щодо яких складені первинні документи.
Порушення судом норм статті 90 КАС, на що посилається Східне міжрегіональне управління ДПС у касаційній скарзі, може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою статті 353 КАС, у разі коли суд припустився порушень норм процесуального права, які відповідно до частини другої статті 353 КАС є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.
Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Разом з тим, Східне міжрегіональне управління ДПС у касаційній скарзі не наводить доводу, що суди не дослідили певні докази, які є у справі, внаслідок чого неправильно встановили обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, а підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС не зазначає.
Межі перегляду справи касаційним судом встановлені статтею 341 КАС, зокрема, касаційний перегляд справи не допускає переоцінку доказів у справі (додаткову перевірку доказів) (частина друга цієї статті). Доводи ж відповідача щодо підстави касаційного оскарження, як вже зазначено, лежать саме у площині переоцінки доказів у справі, а не іншого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, в порівнянні з висновками Верховного Суду, на які посилається відповідач. Ці висновки Верховним Судом зроблені в контексті тих обставин, які були встановлені у зазначених вище справах судами попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів.
Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.
Наведене дає підстави виснувати, що касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС не містить підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 160/1051/22.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Враховуючи наведене вище, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.01.2023 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ.А. Усенко