07 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 320/5352/20
касаційне провадження № К/9901/1916/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (головуючий суддя - Дудін С.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.)
у справі № 320/5352/20
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У червні 2020 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2020 року № 0004804405.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03 вересня 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Офіс ВПП ДПС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.
10 березня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» щодо декларації за лютий 2020 року з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, за результатами якої складено акт від 19 травня 2020 року № 689/28-10-44-05/20572069.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-Клімат» послуг зі встановлення електричного обладнання (системи кондиціонування повітря пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. № 47570 (монтаж), а також у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Купол» послуг з поточного ремонту дороги № 1 (інв. № 47783), а саме -тротуарів, з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс ВПП ДПС посилався на відсутність у контрагентів ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» по ланцюгам постачання в достатній кількості трудових ресурсів, основних і виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок, а також невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих цими суб'єктами господарювання товарів, робіт, послуг.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 17 червня 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004804405, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 1345414,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 336353,50 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття Офісом ВПП ДПС названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: договірних цін; локальних кошторисів; дефектних актів; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; податкових накладних; платіжних доручень.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість.
Твердження Офісу ВПП ДПС про відсутність у контрагентів платника по ланцюгам постачання в достатній кількості трудових ресурсів, основних і виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок, а також невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих цими суб'єктами господарювання товарів, робіт, послуг, цілком об'єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.
Таким чином, висновок судових інстанцій про необ'єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДПС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова