05 квітня 2023 року
м. Київ
справа №640/17351/19
адміністративне провадження № К/9901/23763/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В.,
представника позивача - Алієва В. В.,
представника третьої особи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - Козової Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, де треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2019 № 151.
У грудні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію індивідуального акта - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 09.07.2019 № 151, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України - до моменту набрання чинності судового рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.08.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020 скасував. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково: зупинив дію індивідуального акта - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 09.07.2019 № 151 до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде закінчено розгляд цієї справи.
Постановою Верховного Суду від 20.04.2021 касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 скасовано та залишено в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2020.
24.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19.
На обґрунтування заяви позивач указує, що члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, за обставинами справи, встановивши в рішенні від 09.07.2019 № 151, що дії адвоката ОСОБА_1 становлять систематичне порушення Правил адвокатської етики, не мали, на його думку, формально-юридичних підстав та права позбавляти адвоката права на заняття адвокатською діяльністю, оскільки Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за такого виду дисциплінарний проступок не передбачено застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Отже, заявнику не зрозуміло, що означає «Верховний Суд зауважує, що КДКА м. Києва застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Справа № 640/17351/20 (провадження № К/9901/40090/21) перебувала у провадженні колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв'язку з чим службовою запискою було витребувано справу № 640/17351/19 після закінчення її розгляду.
24.03.2023 справа № 640/17351/19 надійшла до провадження судді Мельник-Томенко Ж. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2023 заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2023 о 12 год 00 хв.
02.04.2023 до Верховного суду від позивача надійшла заява про доповнення заяви про роз'яснення постанови Верховного суду від 20.04.2021.
03.04.2023 до Верховного Суду надійшла заява від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про проведення судового засідання 04.04.2023 без участі представника відповідача.
03.04.2023 до Верховного Суду від позивача надійшла заява (уточнена) про доповнення заяви від 24.01.2023 про роз'яснення постанови Верховного суду від 20.04.2023, в якій позивач просив заяву від 02.04.2023 про доповнення заяви від 24.01.2023 про роз'яснення постанови від 20.04.2021 вважати такою, що не потребує розгляду.
Крім того, в цій заяві позивач також просить роз'яснити постанову Верховного Суду від 20.04.2021 в частині як слід розуміти наступні висновки суду: «Верховний Суд зауважує, що КДКА м. Києва застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; «Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, Верховний Суд зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно-правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову»; «…саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача»; «оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення КДКА м. Києві, його зупинення в порядку забезпечення позову фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті».
Під час судового засідання 04.04.2023 по справі було оголошено перерву відповідно до Алгоритму дій працівників Верховного Суду, учасників судового процесу, інших відвідувачів Верховного Суду в разі сигналу «Повітряна тривога», затвердженого наказом керівника апарату Верховного Суду від 28.02.2022 № 6-АГ до закінчення повітряної тривоги.
Після закінчення повітряної тривоги представники учасників справи, які приймали участь в судовому засіданні до оголошення повітряної тривоги, до зали судового засідання не з'явилися.
Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2023 оголошено перерву в розгляді заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.04.2023 о 10 год 30 хв.
05.04.2023 до Верховного Суду від позивача надійшла заява про доповнення заяви від 24.01.2023 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021, в якій позивач також просить роз'яснити постанову Верховного суду від 20.04.2021 в частині як слід розуміти наступні висновки суду: «Верховний Суд наголошує на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти»; «Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними. Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень»; «Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідності до приписів статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», прийняття КДКА рішення про зупинення права особи на зайняття адвокатською діяльністю автоматично зумовлює припинення її здійснення та розірвання відповідних договорів з клієнтами, що на переконання судової колегії є наслідками, які в разі задоволення цього позову в майбутньому буде неможливо усунути та привести правовідносини у попередній стан. Крім того, апеляційний суд урахував, що саме від здійснення індивідуальної адвокатської діяльності позивач отримує дохід, на що останній звертав увагу. Зазначені вище обставини у їх сукупності переконують колегію суддів у тому, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі шляхом зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення КДКА може призвести до порушення його конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення його прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними та задоволення цього позову. Разом з тим, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України»; «Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта»; «Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта»; «Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до статті 352 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції».
Верховний Суд дослідив доводи заяви про роз'яснення судового рішення з наданими до неї уточненнями та доповненнями і дійшов висновку про те, що у її задоволенні слід відмовити, з таких підстав.
Згідно із частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Якщо ж заявником фактично порушується питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, це не є підставою для роз'яснення рішення.
Окремо, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть це судове рішення оскаржити, якщо таке право надане КАС України.
Роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин. Під роз'яснення підпадає винятково рішення, яке підлягає виконанню, й без такого роз'яснення його важко виконати або існує велика ймовірність його неправильного виконання.
Натомість, постановою Верховного Суду від 20.04.2021, про роз'яснення якої подано заяву, скасовано рішення суду апеляційної інстанції, яким задоволено заяву про забезпечення позову, та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Це судове рішення не підлягає примусовому виконанню.
Питання, на яке ОСОБА_1 хоче отримати роз'яснення у порядку статті 254 КАС України, поставлене у такому аспекті, що вимагає від суду додаткового обґрунтування наведеного у судовому рішенні висновку щодо порядку вирішення наявного між ним та відповідачем спору. По суті зміст поданої заяви зводиться до незгоди позивача з ухваленим судовим рішенням.
Слід додати, що судове рішення, за роз'ясненням змісту якого звернувся позивач, є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
З огляду на те, що це рішення не потребує реалізації через примусове виконання, а також і те, що особиста незгода позивача з прийнятим рішенням не може бути підставою для його роз'яснення, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 (К/9901/23763/20) слід відмовити.
З таких же мотивів виходила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.04.2021 (справа № 11-395сап20), розглядаючи заяву про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2021.
Керуючись статтями 248, 254 КАС України, Верховний Суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 640/17351/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук ,
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду