Справа № 554/10352/22 Номер провадження 22-ц/814/2207/23Головуючий у 1-й інстанції Барабанова В.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
28 березня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року, постановлену суддею Барабановою В.В., по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Коротецької О.М.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
26.09.2022 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суд м.Полтави зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Коротецької О.М.. Зміст скарги полягає у тому, що заявник оскаржує рішення, дії та бездіяльність державного виконавця з приводу стягнення з боржника додаткових витрат.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року у відкритті провадження у справі за скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Коротецької О.М. - відмовлено.
Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що справа, за якою було відкрито виконавче провадження та відповідно проводилась оцінка ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», вартість якої з неї стягується державним виконавцем, розглядалась в порядку цивільного судочинства. Тому оскарження дії державного виконавця в разі незгоди з ними, здійснюється в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Неявка осіб, належних чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що у вересні 2022 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Полтави Північно-Східного регіонального управління Мінюсту України (м.Суми), в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про стягнення додаткових витрат виконавчого провадження від 14.01.2021 року за виготовлення звіту про оцінку майна згідно з актом № 11/20 про надання послуг ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» в розмірі 15600 грн, яка виведена в окреме виконавче провадження № 64201491.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення, дії чи бездіяльність виконавця, у тому числі постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, можуть бути оскаржені сторонами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, враховуючи наступне.
Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент звернення ОСОБА_1 з відповідною скаргою до суду першої інстанції, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 вказаного Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 754/2223/15-ц.
Приймаючи до уваги наведене, а також те, що заявниця оскаржує дії виконавця щодо стягнення з неї витрат виконавчого провадження, пов'язаних з проведенням оцінки майна, на підставі постанови виконавця від 14.01.2021, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження, оскільки вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів не вбачається.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05.04.2023 р.
Головуючий -суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук