Справа № 642/548/21 Номер провадження 22-ц/814/2884/23Головуючий у 1-й інстанції Ольховський Є.Б. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
27 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря Гречка Є. В.
розглянув в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року у складі судді Ольховського Є. Б.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та зобов?язання вчинити дії,
У лютому 2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 29.08.2013 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 13.01.2021 у сумі 64 175,24 грн і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 52 133,25 грн, заборгованості за простроченими процентами - 12 041,99 грн, просив суд про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат в сумі 2 270 грн.
Позов мотивовано тим, що 29.08.2013 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами цього договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому збільшився до 55 000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Проте, своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась вказана заборгованість.
09 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Зустрічний позов мотивовано тим, що у 2010 році він уклав контракт офіцерського складу на проходження служби у Збройних силах України з 02.08.2010 по 25.09.2020. З 02.10.2020 є військовозобов'язаним офіцером запасу ЗСУ. За час проходження служби приймав участь в операції об'єднаних сил в зоні АТО, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у м. Краматорськ Донецької області. Оскільки на нього поширюється положення частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому починаючи з 17 березня 2014 року банк безпідставно та протиправно нараховував йому штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, оскільки на нього як військовослужбовця Збройних Сил України поширюються пільги, передбачені вказаним Законом. Здійснені ним платежі підлягали зарахуванню лише на погашення заборгованості за тілом кредиту.
У зв'язку з цим він двічі 01.07.2020 та 07.08.2020 офіційно звертався до Банку із заявою про скасування усіх нарахованих штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом та просив перерахувати кредитні зобов'язання з урахуванням вищевказаних норм закону.
Листом від 06.07.2020 № 20.1.0.0/7-200701/8801 Банк повідомив, що листом Міноборони від 28.02.2019 № 18-0007/11663 не передбачена довідка про проходження військової служби з Харківського національного університету Повітряних Сил ім. В. Кожедуба, як документ, що підтверджує початок/період проходження військової служби.
Проте, відповідач - позивач за зустрічним позовом вважає, що внаслідок помилкового тлумачення Банком нормативних актів Міноборони неправомірно відмовлено ОСОБА_1 як військовослужбовцю у забезпеченні пільг, гарантованих Законом.
Вказував, що за час користування кредитним лімітом Банк самостійно здійснював списання з його картки, в той час як він здійснював поповнення картки за користування кредитним лімітом та всього ним було внесено 15 758,05 грн.
Посилаючись на викладене, просив суд визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» по нарахуванню штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом за заявою № б/н від 29.08.2013 з урахуванням положень частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» при здійсненні банківських послуг за користування кредитом ОСОБА_1 не нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції з урахуванням положень частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», починаючи з 17 березня 2014 року і до кінця дії особливого періоду; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» здійснити відповідний перерахунок заборгованості за користування кредитом ОСОБА_1 і зарахувати раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом в суму заборгованості за тілом кредиту, починаючи з 17 березня 2014 року.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 15 березня 2021 року в порядку забезпечення позову зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити стягнення процентів, штрафних санкцій і пені у вигляді автоматичного погашення заборгованості з рахунку на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 123, т. 1).
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 15 березня 2021 року прийнято зустрічний позов та об'єднано його в одне провадження із первісним позовом (а. с. 126, т. 1).
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 24 вересня 2021 року первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» при здійсненні банківських послуг за користування кредитом ОСОБА_1 не нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції з урахуванням положень частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15 березня 2021 року.
Рішення суду мотивовано тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не довело обставин, на які посилалося як на підставу своїх вимог. В підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві відсутні відомості про тарифи, які підлягають застосуванню до укладеного договору, а надані банком Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, у зв'язку з чим їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов.
В частині зустрічного позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що починаючи з 17 березня 2014 року (введення особливого періоду в Україні) ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з тим за час користування кредитним лімітом АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку проводило списання грошових коштів з картки ОСОБА_1 (всього списано 12 425,53 грн), що підтверджується наданою банком випискою по рахунку, водночас ОСОБА_1 самостійно здійснював поповнення картки і за весь період користування кредитним лімітом вніс 15 758,05 грн. Таким чином, банк має правові підстави заявляти вимоги про стягнення лише основної суми кредиту, з обов'язковим врахуванням при цьому раніше стягнутої заборгованості у вигляді тіла кредиту, процентів, штрафів та пені з усіх належних йому карток, а нарахування будь-яких процентів та їх погашення за рахунок плати за користування кредитним лімітом є протиправним.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не звернув уваги на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, не дослідив належним чином докази по справі, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та у відмові первісного позову.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» було залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 24 вересня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 січня 2023 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В частині вирішення первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано постанову Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2022 року, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 29.08.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювального кредитного ліміту на платіжну картку.
Своїм підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідач підтвердив, що він погоджується з тим, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг і Правилами, які розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua та зобов'язався їх виконувати (а. с. 15, т. 1).
До анкети-заяви банком додано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію «Умов та правил надання банківських послуг» (а. с. 16-46, т. 1).
Згідно довідки Банку відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору 29.08.2013 було видано кредитну картку, яка неодноразово перевипускалась, остання має термін дії до 04/22, із встановленим на картці кредитним лімітом з 07.09.2020 - 0,00 грн (а. с. 13, 14, т. 1).
З виписки по картковому рахунку відповідача за договором № б/н за період 29.08.2013-01.01.2021 вбачається, що останній користувався кредитною карткою, знімаючи готівкові кошти, здійснюючи покупки в магазинах, аптеках тощо, здійснював покупки в Інтернет магазинах, перекази на інші картки, та вносив кошти у погашення кредиту (а. с. 56-60, т. 1).
За розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29.08.2013 станом на 13.01.2021 заборгованість відповідача за кредитом становить 64 175,24 грн і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 52 133,25 грн та заборгованості за простроченими процентами - 12 041,99 грн (а. с. 11-12, т. 1).
Заперечуючи наявність такої заборгованості, відповідач вказував, що він є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються пільги, передбаченні положенням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто починаючи з 17 березня 2014 року банк безпідставно та протиправно нараховував йому штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, а також списував кошти з його карти в односторонньому порядку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 02 серпня 2010 року по 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. З 02 жовтня 2020 року він є військовозобов'язаним, офіцером запасу Збройних Сил України. За час проходження військової служби у 2018 році приймав участь в операції Об'єднаних сил (ООС), забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (місто Краматорськ Донецької області).
01 липня та 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких просив скасувати всі нараховані штрафні санкції, пеню та проценти за користування кредитом, перерахувати кредитні зобов'язання з урахуванням вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Листами від 06 липня та від 14 серпня 2020 року № 20.1.0.0/7-200701/8801 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що Національним банком України надано роз'яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини. Довідка Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про проходження військової служби не є документом, що підтверджує початок/період проходження військової служби.
Разом з тим у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь-який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме приєднаний до позову Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на який представник позивача посилається у позові, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів, саме у розмірі та порядку нарахування, зазначеному в цих документах. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки матеріали справи дійсно не містять належних та допустимих доказів погодження сторонами з дотриманням обов'язкової письмової форми умов кредитування щодо розміру та порядку сплати процентів за кредитом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір і порядок одержання процентів позикодавцем встановлюються договором (частина перша статті 1048, частина друга статті 1054 ЦК України).
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України у редакції, що діяла на час укладення спірного кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами статті 634 ЦК України договір може укладатись шляхом приєднання однієї із сторін договору до запропонованого договору в цілому, умови якого встановлені іншою стороною у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за кредитом, у тому числі їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з «Тарифів» та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 16, т. 1).
Проте, із анкети-заяви від 29.08.2013 (а. с. 15, т. 1) не вбачається визнання позичальником Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», як складової частини укладеного між сторонами кредитного договору.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, доданий до позовної заяви банку (а. с. 17-46, т. 1), сторонами не підписаний та даних щодо його затвердження в установленому порядку не містить. Роздруківка електронного документу під назвою «Про актуалізацію умов та правил надання банківських послуг» (а. с. 47, т. 1) не свідчить про те, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила затверджені наказом № СП-2013-6707473 від 28.05.2013, та що саме з ними був ознайомлений та погодився позичальник, підписуючи анкету-заяву про приєднання.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс-15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.
Таким чином, зважаючи на відсутність належних доказів погодження відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, а також на їх мінливий характер, такі не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів приєднання відповідача до запропонованих умов кредитного договору в цілому на час виникнення спірних правовідносин - 29.08.2013, а надані докази, крім анкети-заяви, з якої неможливо встановити з якими умовами кредитування був ознайомлений та погодився відповідач, підписуючи таку заяву, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані позивачем витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують цих обставин.
Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами за кредитом у сумі 12 041,99 грн є безпідставними у зв'язку із поширенням на ОСОБА_1 пільг, встановлених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на вказане відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за нарахованими процентами за кредитом, що вірно вирішив місцевий суд.
Разом з тим, відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції не взяв до уваги, що у спірних правовідносинах кредитор має право на захист своїх прав шляхом вимагання сплати заборгованості за кредитом та дострокового повернення боржником фактично отриманої суми кредитних коштів (стаття 1054, частина друга статті 1050 ЦК України), у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що є порушенням прав позивача, такі права підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 13.01.2021.
Визначаючи розмір такої заборгованості, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII, що діяв у спірний період, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
По справі встановлено, що з 02 серпня 2010 року по 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України, з 02 жовтня 2020 року він є військовозобов'язаним, офіцером запасу Збройних Сил України, у 2018 році він брав безпосередню участь в районах та у період здійснення операції Об'єднаних сил, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (місто Краматорськ Донецької області), отже, на нього поширюються пільги, встановлені вищевказаним Законом та з 17 березня 2014 року - початку запровадження особливого періоду йому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом.
Натомість, такі нарахування позивачем проводились, а сплачені відповідачем кошти у погашення кредиту частково зараховувались у погашення процентів та пені, й лише в останню чергу оплачувалась основна сума боргу, що вплинуло на розмір загальної заборгованості за кредитом (тілом кредиту).
Так, з наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № б/н від 29.08.2013, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 31.05.2015, 31.03.2019 та 13.01.2021 (а. с. 6-12, т. 1) вбачається, що за рахунок суми коштів, внесених клієнтом на погашення заборгованості з 09.05.2015 по 13.01.2021, банком зараховано у погашення відсотків 12 304,17 грн.
Крім того, у порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, які не надають кредиторові право проводити договірне списання процентів та пені за рахунок кредитних коштів, банком в односторонньому порядку безпідставно списано 27 756,15 грн процентів та 50 грн пені за рахунок кредиту, що вбачається з виписки за договором № б/н станом на 15.01.2021 про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_1 у період з 29.08.2013 по 01.01.2021 (а. с. 56-60, т. 1).
З огляду на поширення на відповідача пільг, встановлених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», апеляційний суд відповідно зменшує визначений банком обсяг заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.08.2013, що виникла станом на 13 січня 2021 року, врахувавши у заборгованість за тілом кредиту - 52 133,25 грн суми зарахованих платежів у погашення процентів за користування кредитом - 12 304,17 грн та безпідставно списаних позивачем коштів у погашення процентів та пені за рахунок кредиту - 27 806,15 грн, та присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 12 022,93 грн заборгованості за кредитом (тілом кредиту).
За правилами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог за первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат зі сплати судового збору за таким позовом, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України понесені первісним позивачем судові витрати по судовому збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в частині первісного позову в сумі 10 215 грн грн підлягають компенсації за рахунок держави пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1 838,70 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та постановити в цій частині нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 серпня 2013 року в розмірі 12 022,93 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 838,70 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна