Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5006/22 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г.
Категорія 69 Доповідач Шевчук А. М.
15 березня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/5006/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через представника ОСОБА_3 ,
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м.Житомирі,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , що зареєстрував 01 червня 2006 року відділ реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №609.
Позов обґрунтовувала тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , 2007 року народження. Шлюбні відносини фактично припинені, оскільки кожний з подружжя має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Особисті відносини тривалий час мають негативний характер. Між ними відсутнє нормальне спілкування. Зберігати формально шлюб сенсу немає. Продовжувати шлюбні відносини не бажає. Вважає, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин у зв'язку з тим, що вказані обставини продовжуються протягом тривалого часу та минулі спроби примиритися не принесли жодних результатів. Переконана у тому, що строк на примирення лише погіршить стан відносин та продовжить їх перебіг у часі.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року шлюб між сторонами розірваний. Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишена проживати разом із матір'ю ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат.
Відповідач ОСОБА_2 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Сокирка В.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, а провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду про небажання зберегти сім'ю дійсності не відповідає. У відповідача з дружиною були непорозуміння, але це однозначно не є підставою для розірвання шлюбу та руйнування сім'ї, у якій виховується неповнолітня дитина. Донька потребує при зростанні як материнської любові і піклування, так і батьківської турботи і підтримки. Суд першої інстанції формально віднісся до розгляду справи, при цьому не з'ясував фактичних взаємин між подружжям та не вжив заходів для їхнього примирення. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи та обмежив у праві на ознайомлення з матеріалами справи, чим створив перешкоди у реалізації відповідачем права на одержання кваліфікованої правничої допомоги, а також у наданні доказів у доведенні обставин, які мають значення для справи, хоча сторони мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених законом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя ст.360 ПК України).
Відповідач ОСОБА_2 та його адвокат Сокирко В.М. у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Адвокат Сокирко В.М. спрямував письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відповідача. Одночасно зазначив про те, що думка ОСОБА_2 відносно рішення суду першої інстанції змінилася, а тому необхідність у задоволенні апеляційної скарги відпала. Просить рішення суду залишити без змін.
Отже, клопотання про відмову від апеляційної скарги не заявлено, а тому апеляційний суд проводжує перегляд справи у апеляційному порядку.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Пояснила, що вони із відповідачем не помирилися, але стосунки поступово налагоджуються.
Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в переглянутій частині з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Згідно з ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 01 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис №609 (а.с.4 оригінал).
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 сторони від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Відповідно до положень ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірваний в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
У апеляційній скарзі наголошено на тому, що у суді першої інстанції відповідач заперечував проти розірвання шлюбу та просив надати сторонам строк на примирення, але суд першої інстанції не вжив заходів щодо збереження сім'ї та строку на примирення подружжю не надав (а.с.17).
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року сторонам наданий строк для примирення тривалістю в один місяць, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги про заперечення відповідача щодо розірвання із позивачем шлюбу, бажання зберегти сім'ю, знаходження у сторін на утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , якій краще зростати у повній сім'ї, суд першої інстанції строку на примирення подружжя не надав, а посилання на довготривале знаходження справи на розгляді в суді першої інстанції саме по собі не є достатньою підставою для невжиття заходів щодо примирення подружжя та збереження сім'ї, оскільки не надано доказів того, що збереження шлюбу суперечило б моральним засадам суспільства.
Після закінчення строку на примирення позивач на розірванні шлюбу наполягає.
Отже, відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що неприпустимо, оскільки шлюб є добровільним сімейним союзом жінки та чоловіка, який має ґрунтуватися на вільній згоди подружжя (ст.ст.21,24 СК України).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами відсутні, бо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, що має за встановленими обставинами істотне значення.
Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині залишення доньки ОСОБА_4 проживати із матір'ю, оскільки у цій частині рішення суду першої інстанції батько дівчинки, тобто відповідач, не оскаржує.
Відповідно до змісту ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Пункт 4 частини шостої ст.19 ЦПК України відносить справу про розірвання шлюбу до малозначних. За пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: