Справа № 158/2780/19 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/282/23 Доповідач: Бовчалюк З. А.
29 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Тетюрко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 , як подана в його інтересах представником ОСОБА_4 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування вимог зазначає, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2018 року у справі №158/2961/17 затверджено мирову угоду між колишнім подружжям - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно якої, окрім іншого, визначено способи участі батьків у вихованні дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, на день звернення до суду із відповідним позовом (07.10.2019 року), відповідач свої зобов'язання, викладені в угоді, не виконує: неповнолітню ОСОБА_6 утримує за місцем його постійного проживання, матері дитину не передає.
Позивач стверджує, що ймовірно дитина перебуває під психологічним тиском з боку батька та його сім'ї, що виразилось у повній відмові спілкування з матір'ю та старшою сестрою ОСОБА_5 .
Посилаючись на положення ст. 162 СК України та враховуючи, що такі дії відповідача суперечать інтересам доньки ОСОБА_6 , просить постановити рішення, яким примусово відібрати неповнолітню ОСОБА_7 у відповідача або третіх осіб, які з ним проживають та передати її матері - позивачу. Окрім іншого, ставить вимогу про зміну/встановлення способу участі у вихованні дитини відповідача, які встановлені ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2018 року у справі №158/2961/17 в частині визначення регулярних побачень з дітьми у присутності матері кожні другі та четверті вихідні (неділя) з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у громадських місцях, без відвідування місця проживання відповідача або його родичів чи третіх осіб.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Ухвалено відібрати неповнолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та передати неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_1 ..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, в інтересах якого діє його представник, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове судове рішення, яким його позов задовольнити. З тексту апеляційної скарги вбачається, що відповідачем фактично оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог, хоча в прохальній частині просить скасувати рішення вцілому, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши позивача представника позивача, відповідача та його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року між сторонами затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої:
- ОСОБА_3 не заперечує проти визначення основного місця проживання неповнолітніх дочок: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_1 не заперечує проти проживання ОСОБА_3 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , в період її робочих днів;
- ОСОБА_3 не заперечує проти проживання ОСОБА_1 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в період її вихідних днів, між робочими днями;
- ОСОБА_3 не заперечує проти проведення спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період відпустки протягом 14-ти днів поза меж м. Ківерці, а також за межами України;
- ОСОБА_1 не заперечує проти проведення спільного відпочинку ОСОБА_3 з їхніми неповнолітніми дочками: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період відпустки протягом 14-ти днів поза меж м. Ківерці, а також за межами України;
- зобов'язано ОСОБА_1 дотримуватись умов цієї угоди і не чинити перешкод для побачень, проживання батька з дітьми, передбачених цією угодою. У разі зміни проживання дитини повідомляти про це ОСОБА_3 ;
- зобов'язано ОСОБА_3 дотримуватись умов цієї угоди і не чинити перешкод для побачень, проживання матері з дітьми, передбачених цією угодою. У разі зміни проживання дитини повідомляти про це ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ОСОБА_1 дотримуватись умов цієї угоди і після закінчення побачень, проживання, вчасно доставляти дітей за місцем проживання ОСОБА_3 ;
- зобов'язано ОСОБА_3 дотримуватись умов цієї угоди і після закінчення побачень, проживання, вчасно доставляти дітей за місцем проживання ОСОБА_1 ;
- у разі хвороби дітей чи дитини, підтвердженої медичними документами, або наявності об'єктивних ознак якого-небудь захворювання зобов'язано ОСОБА_1 не наполягати на доставлені дітей чи дитини, за їхнім місцем проживання, або діяти за спільним погодженням;
- у разі хвороби дітей чи дитини, підтвердженої медичними документами, або наявності об'єктивних ознак якого-небудь захворювання зобов'язано ОСОБА_3 не наполягати на доставлені дітей чи дитини, за їхнім місцем проживання, або діяти за спільним погодженням;
- зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно приймати участь у вихованні, медичному обстеженні, лікуванні дочок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання;
- зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дітей проти батька чи матері.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказувала про порушення ОСОБА_3 умов мирової угоди, що призвело до відсутності будь-якого спілкування з неповнолітньою ОСОБА_6 , як наслідок погіршення стосунків, та неможливістю вирішення спірних питань щодо участі матері в житті доньки з відповідачем.
З досліджених судом доказів, вбачається, що між сторонами існую вкрай напружені стосунки, які не дають батькам неповнолітніх дітей можливості вирішити самостійно питання, що стосуються їх участі в житті та вихованні спільних дітей.
Відповідно до акту державного виконавця №ВП 59385773 від 08 липня 2019 року, зафіксовано факт порушення ОСОБА_3 умов мирової угоди в частині неповернення дитини матері (т.1 а.с.9-10), за результатами яких застосовано штрафні санкції. В подальшому судом вказані постанови скасовано з підстав недотримання державним виконавцем норм процесуального права при їх винесенні. Фактично сам відповідач ствердив, що умови мирової угоди в частині передання неповнолітньої ОСОБА_6 матері не виконуються , оскільки саме донька не бажає проживати з матір'ю.
Відповідно до рішення Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації №11/2 від 14 серпня 2019 року (т.1, а.с.15, 61), витягу з протоколу Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації №12 від 25 вересня 2019 року (т.1, а.с.59-60), неодноразово на вирішення виконавчого органу місцевої влади виносилось на обговорення питання сім'ї ОСОБА_10 у вихованні дітей, за результатами яких члени комісії одностайно засуджували дії саме батька.
Рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради №243 від 11 листопада 2022 року затверджено висновок органу опіки і піклування, відповідно до якого комісія висловила позицію, що відібрання дитини ОСОБА_9 від батька ОСОБА_11 , без позбавлення батьківських прав є доцільним та відповідатиме інтересам дитини (т.2, а.с.196-200).
Відповідно до тестового дослідження, проведеного психологом Ківерцівського РЦСССДМ ОСОБА_12 у 2018 році, слідує, що «…найбільш емоційно значимою для дитини ( ОСОБА_6 ) є старша сестра ОСОБА_5 . ОСОБА_13 мають тісний емоційний зв'язок між собою і болісно переживають те, що не проживають разом.». За результатами тестування, психологом констатовано прихильність дівчинки до мами, тісний емоційний зв'язок. Водночас, встановлена прихильність і до тата. Однак, вказано, що …. « прив'язаності до батька у дитини немає, але він є для неї емоційно значущим» (т.2, а.с.42-46).
За результатами дослідження психоемоційного стану Роксолани, проведеного практичним психологом ЗОШ I-III ст. №3 м. Ківерці ОСОБА_14 (2019 рік) встановлено повну відсутність прихильності дитини до матері та старшої сестри. У вказаному висновку психологом зазначено що «…для таких дітей (у даному випадку Роксолани) дуже важлива думка інших людей" (т. 1, а.с.47-48).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
У частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до статті 8 цієї Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивачки та малолітньої дитини, оскільки відповідач у добровільному порядку ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року, якою затверджено мирову угоду щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 разом з матір'ю, не виконує. Відповідач протиправно утримує дитину. Судом при розгляді справи № 158/2961/17 встановлено, що визначення місця проживання ОСОБА_6 із матір'ю відповідатиме якнайкращим її інтересам.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що відповідач належними та допустимими доказами не доведено, що відібрання малолітньої дитини та її повернення за місцем проживання матері створює загрозу її життю та здоров'ю або негативно впливатиме на її розвиток. Відсутні докази на підтвердження того, що повернення дитини матері буде суперечити її інтересам.
Доводи апеляційної скарги про те, що малолітня дитина тривалий час проживає з батьком - ОСОБА_3 , є безпідставними, так як не можуть бути правовою підставою у цій справі для відмови у відібранні дитини від батька, тому що останній у порушення закону не виконує ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 квітня 2018 року у справі 158/2961/17, якою затверджено мирову угоду між сторонами, зокрема щодо визначення місця проживання дитини з ОСОБА_1 ..
Надаючи оцінку висновку експерта за результатами судової психологічної експертизи №9849 від 30 грудня 2021 року, проведеної за клопотанням сторони відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано взяв за основу висновок про те, що на даному моменті життя Роксолани, матір - у процесі витіснення.
Вагомим є той фактор, що під час спілкування двох сестер у присутності психолога, «….. без вагомих енергозатрат, відновився зв'язок спілкування між сестрами,…….зафіксовано сильний зв'язок емпатії між обома» (т.2, а.с.139-зворот). Експертом чітко висловлено позицію, що у ОСОБА_6 «…. Наявні ознаки психологічного впливу батька на малолітню…» (т.2, а.с.139-зворот).
Встановлений експертом висновок про те, що на даний момент Роксолані абсолютно комфортно у тому середовищі, де вона проживає (тобто, з батьком та його родиною) та те, що зміна місця проживання останньої «…. може призвести до сильного психоемоційного потрясіння….. нервового зриву, депресії…» (т.2, а.с.140, 140 - зворот).
Водночас, ключовим, є висновок експерта за результатом питання під №10, а саме: «...Дитина опиняється перед складним конфліктом прихильності. Донька відчуває, що радість та деякі приємні враження - які можуть виникнути від зустрічі з матір'ю, будуть болісно відгукуватись у душі батька. Тому, вона змушена обирати його бік, підлаштовуючись під ситуацію, що склалася, відтісняючи матір, надаючи пріоритет батьку. При цьому, сама ОСОБА_6 може відчувати й докори сумління. Надалі, така «подвійна гра» може призвести до внутрішніх конфліктів та викривлень особистості дитини, адже перебування у цій ситуації лише розбалансовує психоемоційний стан, що надалі призведе до досить глибоких внутрішніх конфліктів у розвитку особистості. Це у свою чергу може мати негативний вплив на стосунки у родині та соціумі вже дорослої особистості…» (т.2 а.с.140-141).
Судом першої інстанції підставно було зазначено, що прихильність ОСОБА_6 до матері почала зникати саме з моменту виникнення конфлікту між батьками та створення батьком «ідеального світу» для доньки (виключна увага та беззаперечне втілення усіх потреб, гармонійне середовище). ОСОБА_15 матері з життя дитини, на думку суду, відбулось штучно створеними, однак не умисними, діями батька, які виразились у надлюбові до доньки.
Водночас, як висловився експерт, з чим погоджується і суд, категоричного заперечення існування як матері, так і старшої сестри в житті ОСОБА_6 на даному етапі життя немає. Задля гармонійного розвитку дитини та формування в майбутньому її цілісності як матері, дружини, і батько і мати, повинні виконувати обов'язки передбачені ст.150 СК України, що в даному випадку покладає саме на батька, як на довірену особу в очах Роксолани, вчинити дії, які б формували моральний розвиток останньої.
На даному етапі життя ОСОБА_6 , з врахуванням тих обставин, на які вказували як психологи, так і експерт, найкращий інтерес дитини буде досягнуто лише у випадку з'єднання матері, дитини та старшої сестри для відновлення контакту, прихильності та довіри, а тому приходить до висновку про доцільність відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав та передання матері.
Твердження ОСОБА_3 , що примусове відібрання ОСОБА_6 від нього та передача матері завдасть істотної шкоди дитині є безпідставними. За належного виконання батьком своїх обов'язків по відношенню до неповнолітньої дитини, та вчинення усіх дій виключно в інтересах дитини, ОСОБА_3 не позбавлений можливості виконати судові рішення, що стосуються місця проживання доньки, в добровільному порядку.
При цьому слід зауважити, що позивач та її представник, в суді апеляційної інстанції неодноразово вказували, що діють виключно в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 та не будуть вчиняти жодних дій на шкоду дитини, зокрема і з метою виконання рішення судів.
Як позивач так і відповідач, діючи в інтересах неповнолітньої доньки, зобов'язані в першу чергу найти можливість щодо спілкування між собою, та погодження дій, які б дозволили матері та доньці налагодити зв'язок та спілкування.
Твердження ОСОБА_3 про те, що неповнолітня ОСОБА_6 з власної волі не бажає проживати з матір'ю суд оцінює критично, оскільки поведінці дівчинки з приводу цього питання детально надано оцінку експертом у висновку від 30.12.2021 року. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_6 тривалий час не спілкується з матір'ю (причини такого не спілкування, на думку колегії суддів, викликанні саме стосунками між батьками та не бажанням почути один одного) , а відповідно втратила з нею контакт. Окрім того, батьком створені ідеальні умови для життя доньки, а відтак у ОСОБА_6 існує певний страх щодо зміни звичного оточення.
З пояснень позивача та відповідача, слідує, що між ними існує тривалий та напружений конфлікт, який викликаний взаємними образами один на одного, взаємними звинуваченнями щодо поведінки кожного з них та взаємовідносин у сім'ї. На даному етапі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зобов'язані вжити всіх можливих заходів з метою налагодження контакту зі спільними дітьми для подальшого вирішення питання щодо місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 , яке б відбулося в найменш травматичній формі для доньки.
Виключно від спільного бажання та злагоджених дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залежатиме процес спілкування батьків з неповнолітньою дитиною та її психологічний стан.
Враховуючи пояснення сторін, висновки спеціалістів та експерта, органу опіки та піклування, взявши за основу найліпші інтереси неповнолітньої дитини, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги.
Відповідачем не надано суду будь-яких належних допустимих доказів щодо порушення позивачем умов мирової угоди та ведення останньою аморального способу життя. Твердження ОСОБА_3 щодо здійснення позивачем неналежних умов виховання по відношенню до Роксолани суд вважає голослівними та такими, що не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
При ухваленні рішення про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав та передання матері, суд першої інстанції виходив саме з позиції збереження найкращого інтересу дитини в майбутньому при формуванні її як дорослої особистості.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 , як подана в його інтересах представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2022 року, в оскарженій частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: