Справа № 761/10140/23
Провадження № 1-кс/761/6834/2023
29 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382, ст. 386, ч. 1 ст. 396 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382, ст. 386, ч. 1 ст. 396 КК України, в якій заявниця просить скасувати вказану постанову, а також зобов'язати слідчого вжити процесуальні дії щодо залучення ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні.
Свою скаргу заявниця мотивує тим, що Територіальним управління Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382, ст. 386, ч. 1 ст. 396 КК України.
Так заявниця вказує, що старшим слідчим другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 17.03.2023 прийнято рішення про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022 ОСОБА_3 .
Як зазначає заявниця у сказі, постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, яку слідчий мотивував тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022 не встановлено достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили чи могли свідчити про факт завдання будь-якої шкоди ОСОБА_3 .
При цьому, заявниця вважає такі твердження слідчого необґрунтованими та безпідставними, оскільки слідчим під час складання постанови істотно порушено кримінально-процесуальний закон, зокрема, при проведенні досудового розслідування, усупереч ч.2 ст.9 КПК України не вчинено всіх необхідних дій, спрямованих на визначення шкоди, та не досліджено факт спричинення такої шкоди.
У зв'язку з наведеним, заявниця вважає постанову слідчого від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №6202110001000425, незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та дату розгляду скарги завчасно та належним чином. До канцелярії суду від заявниці ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
З врахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а особа, яка подала скаргу, будучи повідомленою про час та дату розгляду скарги, до суду не з'явилась, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у відсутність заявниці ОСОБА_3 .
Слідчий другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 , рішення якого оскаржується, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, на виклик у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або клопотань - не направляв, матеріали кримінального провадження - не надав.
Разом з цим, відсутність у судовому засіданні особи, рішення якої оскаржується, відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Так, слідчий суддя при розгляді скарги вважає за необхідне першочергово розглянути питання щодо підсудності даної скарги Шевченківському районному суду м. Києва.
Згідно відомостей, які розміщені на офіційному сайті, ТУ ДБР у м. Києві наразі розташовано за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, що знаходиться в Шевченківському районі м. Києва.
Крім того, висновок про підсудність скарг на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві Шевченківському районному суду м. Києва міститься також і в ухвалі Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі 761/46065/21.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Однак, не зважаючи на те, що слідчого ТУ ДБР в м. Києві було викликано належним чином, завчасно, зокрема і з метою вирішення питання щодо підсудності даної скарги Шевченківському районному суду м. Києва, останній в судове засідання не з'явився, жодних відомостей, з урахуванням яких можна було б дійти висновку про непідсудність вказаної скарги Шевченківському районному суд м. Києва, не надав.
Отже, враховуючи наведене, слідчий суддя, на даний момент, не вбачає підстав для висновку про непідсудність скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, Шевченківському районному суду м. Києва та вважає за можливе розглядати вказану скаргу по суті.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчим суддею встановлено, що у провадженні ТУ ДБР у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42022000000001446 від 21.10.2022.
17 березня 2023 року старшим слідчим другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022.
Так, слідчий у своїй постанові послався на те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022 не встановлено достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили чи могли свідчити про факт завдання будь-якої шкоди ОСОБА_3 .
Проте, такий висновок слідчого є передчасним і таким, що не підтверджений сукупністю належних та допустимих доказів, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022.
Всупереч положенням ст.110 КПК України, вказана постанова слідчого не містить відомостей про зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, у ній не наведено мотивів на спростування доводів ОСОБА_3 , не наведено обґрунтування необхідності прийняття рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні.
Цитування у постанові положень кримінального процесуального закону та кримінального закону не можна ототожнити з відомостями про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотивами прийняття постанови, їх обґрунтуванням.
Слід зазначити, що ч.5 ст.55 КПК України надає слідчому, прокурору право винести постанову про відмову у визнанні потерпілим в тому разі, якщо заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.
Не зважаючи на це, та не спростовуючи в постанові про відмову у визнані потерпілим доводів відносно заподіяння ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, слідчий в порушення вимог ст.55 КПК України, відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022.
Разом з тим, слідчим, у порушення вимог ч.5 ст. 110 КПК України, якою передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, обмежився лише викладом відомостей щодо руху досудового розслідування вказаного вище кримінального провадження, посилання на відсутність об'єктивних даних, які б свідчили про завдання ОСОБА_3 моральної та іншої шкоди у матеріалах кримінального провадження, разом з тим будь-якого висновку чи обґрунтування, тобто мотивів, за яких слідчий прийняв рішення про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, останнім у постанові не наведено, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, постанова слідчого ТУ ДБР у м. Києві від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_3 в цій частині підлягає задоволенню.
Розглядаючи порушене заявницею питання щодо зобов'язання слідчого вжити процесуальні дії щодо залучення ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Частиною 1 ст. 37, ч. 5 ст. 40, ч.4 ст. 40-1 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відтак не може бути задоволено скаргу ОСОБА_3 в частині зобов'язання слідчого вжити процесуальні дії щодо залучення ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні, як таку, розгляд якої не передбачений у порядку ст. 303 КПК України.
За зазначених обставин, у задоволенні скарги в даній частині слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 26, 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382, ст. 386, ч. 1 ст. 396 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР в м. Києві ОСОБА_4 від 17 березня 2023 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №42022000000001446 від 21.10.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382, ст. 386, ч. 1 ст. 396 КК України.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити 03 квітня 2023 року о 10 год. 10 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1