Справа № 607/1952/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/244/23 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
06 квітня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Шевчук Г. М., Храпак Н. М.,
за участі секретаря - Стецюк М.А.
та сторін -апелянта ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її представника адвоката Скиба В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 607/1952/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року, ухваленого суддею Братасюк В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 01.10.2018 року Виконавчим комітетом Смизької сільської ради Дубенського району Рівенської області, актовий запис 22.
В обґрунтування позову посилається на те, що сімейне життя не склалося з причини різних характерів та переконань. Сторони по справі не проживають сім'єю, не ведуть спільного господарства, не пов'язані сімейним побутом, а тому, оскільки шлюб з відповідачем носить виключно формальний характер, вважає, що їх сім'я розпалася остаточно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року позов задоволено.
Розірвано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01.10.2018 року Виконавчим комітетом Смизької сільської ради Дубенського району Рівенської області, актовий запис 22.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що 03.02.2022 року не з його волі, а на вимогу дружини ОСОБА_2 написано та подано позовну заяву про розірвання шлюбу до Тернопільського міськрайонного суду.
Вважає, що ухвала суду від 21 квітня 2022 року та рішення суду про розірвання шлюбу від 25 травня 2022 року є незаконними, оскільки прийняті з багаторазовими порушеннями його громадянських та процесуальних прав, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалу суду першої інстанції від 21 квітня 2022 року та рішення суду від 25 травня 2022 року не отримував.
Представник ОСОБА_2 адвокат Скиба В.М. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначив, що апелянт знав про судові засідання та рішення суду, при цьому від свого імені написав клопотання про розгляд справи у його відсутності, де вказується, що позов підтримує повністю.
Крім цього позовну заяву про розірвання шлюбу, за нашої попередньої домовленості, теж було подано особисто ним, а тому апеляційна скарга, щодо рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області яким його ж позов задоволено, є безглуздою, безпідставною та такою, що порушує принцип правової визначеності.
Збереження між сторонами шлюбу неможливе, та суперечать інтересам відповідача, оскільки за цей період у відповідача склалось нове особисте життя, на сьогоднішній день вона перебуває в стосунках з іншим чоловіком, з яким має намір створити сім'ю, подавши заяву про реєстрацію шлюбу.
Аргументи щодо ненадання судом копії судового рішення в строк, не є підставою для скасування рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Така поведінка апелянта є досить дивною, оскільки строки на подання апеляційної скарги вже давно закінчились, тому відповідач в праві розцінювати такі дії апелянта, як моральний тиск та примушування її до стосунків, а будь-яке примушування до шлюбу законом не допускається, а відносно процесу - зловживання процесуальними правами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, пояснивши, що заяву про розлучення подавав разом із дружиною під її тиском, підписавши її власноручно. Також підписав заяву про розгляд справи у його відсутності. З відповідачкою із жовтня 2021 року спільно не проживають, не ведуть господарство, відповідачка заміни замки у квартирі, примирення не можливе, від позовних вимог не бажає відмовлятись. Просить задовольнити його клопотання, в тому числі і зупинення апеляційного провадження та призначення експертизи щодо його підпису на заяві про усунення недоліків.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Скиба В.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснивши, що сім'ї у них не було, чоловік зраджував, наносив їй побої, ніде не працював, не утримував сім'ю. Заяву про розлучення в суд приносили двоє, позов був поданий у Тернопільський міськрайонний суд з обоюдної згоди, оскільки позивач проживає у Рівенській області, а оплату судового збору було проведено нею, так як чоловік не мав індефікаційного коду. На виконання вимоги ухвали суду про усунення недоліків позивач оплатив судовий збір за подачу заяви. Також ним власноручно була підписана заява про розгляд справи у його відсутність. В задоволенні клопотань просить відмовити, оскільки позивач намагається тільки затягнути розгляд справи.
Примирення неможливе, так як вона має намір створити іншу сім'ю, реєстрація шлюбу призначена на травень місяць.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між сторонами у справі 01.10.2018 року у Відділі Смизької селищної ради Дубенського району Рівенської області було зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 та в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 22 (а.с.4).
Від даного шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис за № 232) (а.с. 5).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, а за ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що позов про розірвання шлюбу був поданий до суду від його імені під примусом, оскільки у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторони пояснили, що подружнє життя у сторін не склалося у зв'язку з тим, що у них різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, подружніх відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть. ОСОБА_2 не бажає зберігати сім'ю, адже перебуває у фактичних шлюбних відносинах із іншою людиною та подала заяву про реєстрацію шлюбу. Щодо надання терміну на примирення ОСОБА_2 заперечує. Не згідний на примирення і заявник, а також не бажає відмовитись від позову.
Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Надання строку на примирення при розірванні шлюбу є правом, а не обов'язком суду (ВС/КЦС № 442/6319/16-ц від 30.05.2019).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про розірвання шлюбу ґрунтується на матеріалах справи, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи: сторони не проживають разом (різні населенні пункти), не підтримують шлюбних відносин, на примирення не погоджуються, відповідачка має намір створити нову сім'ю, а примушування до шлюбних відносин чоловіка та жінки не допускається (стаття 24 СК України).
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотань, поданих ОСОБА_1 06.04.2022 року,: про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, витребування доказів із територіального управління служби охорони у Тернопільській області чи відвідувала ОСОБА_2 приміщення міського суду 14-15 лютого 2022 року, про призначення почеркознавчої експертизи щодо підпису на заяві про усунення недоліків (а.с.18), зупинення провадження на час проведення експертизи, оскільки дані клопотання не були долучені до апеляційної скарги, подані в порушення вимог статті 83 та частини 3 статті 367 ЦПК України, не впливають на правовідносини між сторонами, направлені на затягування розгляду справи і не направленні на мирне вреголювання спору.
Матеріалами справи доведено і підтверджено в апеляційній інстанції, що позовна заява та заява про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримує в повному обсязі, на примирення заперечує (а.с. 25), підписані ним особисто.
Подання доказів - квитанції про сплату судового збору (а.с. 18) не ОСОБА_1 , а іншою особою, матеріали справи не містять, чим спростовуються його пояснення.
Відсутні докази щодо примусу ОСОБА_1 до написання заяви на розлучення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2022 року залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: Н.М. Храпак
Г.М. Шевчук