Справа № 607/7527/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/303/23 Доповідач - Парандюк Т.С.
Категорія -
05 квітня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М.,
за участі секретаря -Стецюк М.А.
та сторін - ОСОБА_1 , представника Головного управління ДПС у Тернопільській області Стрілкової М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/7527/22 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2023 року, ухваленого суддею Братасюк В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до держави України, в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області про відшкодування завданої моральної шкоди, -
у червні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до держави України, в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області про відшкодування завданої моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області 12.02.2021 року на його ім'я було сформовано вимогу № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн., на підставі якої, Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М., 04.06.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65656316.
07.06.2021 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт його майна, коштів, а 21.12.2021 року постанову про звернення стягнення на належну йому заробітну плату та інші доходи.
Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, він звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн, в результаті розгляду справи вимога скасована, визнана протиправною.
Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М., 23.12.2021 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65656316, якою припинено чинність арешту його майна та повернено без виконання постанову про стягнення на належну йому заробітну плату та інші доходи, а також було винесено постанову про зняття арешту з коштів.
У період з 07.06.2021 року по 23.12.2021 року, на підставі винесених постанов, він був позбавлений права розпоряджатися належним йому майном та коштами, внаслідок чого зазнав страждань, які полягали у постійній тривозі та занепокоєні з приводу відсутності законної можливості розпоряджатися власним майном та коштами, у постійному страху щодо можливості свавільних протиправних дій відносно нього з боку органів державної влади, у розчаруванні щодо професійності та об'єктивності органів державної влади, та у відчутті несправедливості щодо нього з боку відповідача, який є органом державної влади, що в сукупності викликало у нього психоемоційний стрес та розлади сну.
Окрім того, у вказаний період він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, які міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту своїх порушених прав, а також йому необхідно було докласти додаткових зусиль для організації свого життя. З огляду на зазначене вважає, що йому було завдано моральну шкоду, яку він користуючись принципами розумності та справедливості, оцінює у розмірі 37788,74 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2023 року позов ОСОБА_2 до держави України, в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області про відшкодування завданої моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_2 5000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Тернопільській області просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначило, що позивач хоч і потребував докладати додаткових зусиль та витрачати час для відновлення своїх прав, проте останнім не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності причинного зв'язку між рішенням, діями або бездіяльністю працівників податкового органу і шкодою, не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди такими діями відповідача.
Таким чином, сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись із рішенням посадових осіб ГУ ДПС у Тернопільській області, він у повному обсязі реалізував своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Позивач не зміг належним чином обґрунтувати, які саме душевні страждання він зазнав, їх об'єм, у зв'язку з протиправним нарахуванням боргу.
Доказами, які дозволяють встановити наявність шкоди, їх характер та обсяг, є довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки на оплату медичної допомоги, за придбання ліків, свідчення друзів, колег, виписки з лікарні, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів.
В даному випадку таких доказів в матеріалах справи не має.
Крім того, судові рішення, які набрали законної сили, відповідачем виконанні в повному обсязі. Позовні вимоги задоволенні, нарахування зменшені, а відтак негативні наслідки усунуті.
Щодо доводів позивача, що його було позбавлено засобів до існування, у зв'язку із незаконним накладенням арешту, вважаємо за необхідне зазначити про те, що арешт був накладений постановою державного виконавця, дії якого не оскаржуються і він не є учасником судового процесу у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Тернопільській області Стрілкова М.С. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснивши, що діями відповідача було змінено спосіб життя, а саме: змушений був вивчати законодавство та звертатись до суду. Державним виконавцем були заблоковані його рахунки, але кошти ні з заробітної плати чи інших рахунків не були зняті.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 07 червня по 23 грудня 2022 року незаконними діями відповідачем були спричинені моральні страждання.
Однак з таким висновком суду колегія не погоджується.
Судом встановлено, що 12.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на ім'я позивача сформовано вимогу № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн.
Не погодившись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_2 у серпні 2021 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн.
05 жовтня 2021 року Тернопільським окружним адміністративним судом винесено рішення № 500/5332/21, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року залишено без змін, вимогу № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн скасовано та визнано протиправною.
25 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії.
04.06.2021 року Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65656316.
07.06.2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна, коштів, а 21.12.2021 року - постанову про звернення стягнення на належну заробітну плату ОСОБА_2 та інші доходи.
Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної(немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам
23.12.2021 року Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65656316, якою припинено чинність арешту майна позивача та повернено без виконання постанови про стягнення на належну йому заробітну плату та інші доходи та постанову про зняття арешту з коштів.
Судові рішення, які набрали законної сили, відповідачем виконані в повному обсязі. Позовні вимоги задоволені, нарахування зменшені, а відтак негативні наслідки усунуті.
З цього приводу колегія суддів констатує, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити не тільки невідповідність рішення органу державної влади вимогам закону, а й факт заподіяння цим рішенням шкоди фізичній особі (позивачу).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12, ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України)
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Як вбачається із мотивів позовної заяви, що в період з 07.06.2021 по 23.12.2021 року, позивач на підставі винесених постанов Головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі протиправної вимоги № Ф-5642-54у про сплату боргу (недоїмки) на суму 37788,34 грн., був позбавлений права розпоряджатися належним йому майном та коштами, внаслідок чого зазнав страждань, які полягали у постійній тривозі та занепокоєнні з приводу відсутності законної можливості розпоряджатися власним майном та коштами, у постійному страху щодо можливості свавільних протиправних дій відносно нього з боку органів державної влади, у розчаруванні щодо професійності та об'єктивності органів державної влади, та у відчутті несправедливості щодо нього з боку відповідача, який є органом державної влади, що в сукупності викликало у нього психоемоційний стрес та розлади сну.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про причинний зв'язок між тим, що рішенням податкового органу йому була завдана моральна шкода. Позивач не зміг належним чином обґрунтувати, які саме душевні страждання він зазнав, їх об'єм, у зв'язку з протиправним нарахуванням боргу.
Доказами, які дозволяють встановити наявність шкоди, її характер та обсяг, є довідки з медичних установ, виписки з історії хвороб, чеки за оплату медичної допомоги, за придбання ліків, свідчення друзів, колег, виписки з лікарні, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів.
В даному випадку таких доказів в матеріалах справи не має.
Не підтвердженими є твердження ОСОБА_2 про те, що він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, які міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав, а також йому необхідно було докласти додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, він був змушений змінити свій спосіб життя з врахуванням відсутності можливості розпоряджатися належним майном та коштами, та скоротити кількість часу, який виділяв на спілкування з родичами та сином, до необхідного мінімуму, так як змушений був витратити цей час на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту порушених прав.
Матеріалами справи доведено, що у зв'язку із незаконним сформуванням відповідачем вимоги № Ф-5642/54у про сплату боргу, яка була визнана на підставі рішень суду незаконною, свідчить, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2001 року у справі "Перна проти Італії" та від 09 лютого2007 року у справі "Білуха проти України").
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено розміру грошового відшкодування моральної шкоди, факту заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями посадової особи відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові, оскільки відсутні належні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових прав, завдання шкоди його здоров'ю та душевних страждань, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. При цьому, сам по собі факт наявності судового рішення про визнання дій посадової особи неправомірними, за умови не доведення цих обставин, не являється достатньою підставою для висновку про наявність у справі підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пунктів 1 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на зазначене, судове рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи необхідність залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, на користь особи, яка подала апеляційну скаргу, підлягають стягненню з позивача понесені у справі судові витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до держави України, в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області про відшкодування завданої моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Білецька, 1 код ЄДРПОУ 44143637) 1362 грн. судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.
Головуюча Т.С. Парандюк
Судді: О.З. Костів
Г.М. Шевчук