Справа № 462/517/22 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.
Провадження № 22-ц/811/3374/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 березня 2023 року м.Львів
Справа 462/517/22
Провадження № 22ц/811/3374/22
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 30 травня 2022 року у складі судді Кирилюка А.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» AT «Львівгаз» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
1 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду ізцим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» AT «Львівгаз». Згідно наказу №21-к/тр від 1 лютого 2021 року він переведений на посаду інженера з метрології лабораторії з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів відділу лабораторних вимірів Управління метрології. Наказом № 404-к/тр від 29 грудня 2021 року його звільнено з роботи з 30 грудня 2021 року за згодою профспілкового комітету на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення необґрунтованим та незаконним, оскільки з моменту виявлення порушення - 20 жовтня 2021 року до звільнення - 30 грудня 2021 року минуло більше місяця. Крім цього, зазначає, що на час подання позову у нього було одне дисциплінарне стягнення у виді догани, однак, наказ про оголошення догани на даний час оскаржено та цивільна справа №462/7568/21 розглядається Залізничним районним судом міста Львова. Тому у разі задоволення його позовних вимог, невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків не буде мати систематичний характер. Просить позов задовольнити.
Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Посилаючись на доводи позовної заяви, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_1 в судовому засіданні 2 березня 2023 року підтримав свою апеляційну скаргу, просив таку задовольнити. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи 30 березня 2023 року, позивач в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи не подав.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання та ухвалив про розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» AT «Львівгаз» та відповідно до наказу №21-к/тр від 1 лютого 2021 року він переведений на посаду інженера з метрології лабораторії з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів відділу лабораторних вимірів Управління метрології.
Наказом №39-к/тм від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 оголошено догану. Позивач вказаний наказ та догану оскаржив до суду шляхом подання позовної заяви. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2022 року, яке набрало чинності, у задоволенні цього позову відмовлено.
Наказом № 404-к/тр від 29 грудня 2021 року позивача звільнено з роботи з 30 грудня 2021 року за згодою профспілкового комітету на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Частиною другою цієї статті встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не доведено належними доказами факту порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а також систематичного невиконання посадових обов'язків.
Встановлено, що правилами внутрішнього трудового розпорядку в АТ «Львівгаз» визначено наступну тривалість робочого дня: понеділок-четвер з 8.00 год. до 17.15 год., п'ятниця - з 8.00 год. до 16.00 год., обідня перерва - з 12.00 год. до 13.00 год. Із зазначеними правилами ознайомлений позивач.
Згідно службової записки ОСОБА_3 від 20 жовтня 2021 року, 18 жовтня 2021 року з 14.00 год. до 14.30 год. року він прибув в лабораторію з повірки лічильників, обчислювачів, коректорів та перетворювачів і виявив, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці. Також позивач був відсутній 19 жовтня 2021 року о 17годині.
При здійсненні перевірки управлінням з персоналу приходу/виходу з роботи та відлучення позивача, а також усіх працівників лабораторії за період з 1 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2021 року виявлено, що позивач працював у наступний час: 1 жовтня 2021 року - 8.12 год. - 15.56 год. (п'ятниця); 2 - 3 жовтня 2021 року - вихідні; 4 жовтня 2021 року - 8.06 год. - 16.51 год.; 5 жовтня 2021 року - 8.05 год. - 16.54 год.; 6 жовтня 2021 року - 8.06 год. - 11.59 год. (в журналі відлучень зробив запис - за сімейними обставинами); 7 жовтня 2021 року - 7.59 год. - 15.52 год.; 8 жовтня 2021 року - 7.56 год. - 15.28 год. (п'ятниця); 9 і 10 жовтня 2021 року - вихідні; 11 жовтня 2021 року - 8.02 год. - 16.20 год.; 12 жовтня 2021 року - 8.01 год. - 16.13 год.; 13 жовтня 2021 року - 8.05 год. - 16.06. год.; 14 - 17 жовтня 2021 року - вихідні; 18 жовтня 2021 року - 7.57 год. - 13.58 год. (в журналі відлучень зробив запис, що відлучається на вул. С. Бандери); 19 жовтня 2021 року - 8.00 год. - 16.53 год.; 20 жовтня 2021 року - 7.54 год. - 9.14 год., що не відповідає правилам внутрішнього трудового розпорядку. Зазначене стверджується роздруківкою з електронної системи FortNet про облік робочого часу працівників лабораторії, яка використовується на підставі договору, укладеного з ТзОВ «Охоронна - Комплекс-Титан».
25 жовтня 2021 року ОСОБА_3 подав службову записку щодо відібрання пояснень від працівників лабораторії та притягнення до відповідальності.
28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 написав пояснення, де зазначив, що в період з 1 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2021 року всі дні перебував на роботі.
Встановлено, що відповідач вживав заходи для з'ясування вказаних вище обставин та для відібрання пояснень від позивача, однак пояснень причини систематичного залишення місця роботи до завершення робочого дня в період з 1 жовтня 2021 року по 20 жовтня 2021 року не надано, що оформлено актом 22 листопада 2021 року.
7 грудня 2021 року АТ «Львівгаз» скерувало подання голові ОПО про надання згоди для розірвання трудового договору з ОСОБА_1
29 грудня 2021 року відбулось засідання профспілкового комітету, який надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1
30 грудня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, що оформлено наказом №404-к/тр від 29 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відтак, такими, що систематично порушують трудову дисципліну визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Буквальне тлумачення вказаної норми свідчить про те, що систематичність може мати місце після другого проступку, вчиненого протягом року після накладення дисциплінарного чи громадського стягнення за перше порушення.
Виходячи із аналізу норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.
У постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц зроблено висновок, що «при звільненні за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов'язків».
Є встановленим, що підставою звільнення позивача було систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за що до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки обставини, викладені у наказі № 404-к/тр від 29 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 , які стали підставою для його винесення, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, суд не знайшов в діях відповідача порушень чинного законодавства і вважав, що звільнення позивача відбулось з дотриманням трудового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що в період після складання акту про відмову від дачі пояснень ОСОБА_1 22 листопада 2021 року і до дати звільнення він неодноразово перебував у відпустці та був звільнений від роботи через тимчасову непрацездатність. Зокрема, 29 жовтня, 1 грудня, з 15 по 24 грудня 2021 року позивач перебував у відпустці; з 29 жовтня по 5 листопада 2021 року, а також з 9 по 15 грудня року від був звільнений від роботи через непрацездатність.
Тому з урахуванням встановленого та положень ст.148 КЗпП України колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача з порушенням строку для його застосування.
З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 30 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 4 квітня 2023 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк