Справа № 689/2537/21
2/689/45/23
Іменем України
03.04.2023 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
Головуючого судді - Шевчик О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фурман Н.Л.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Стожик Н.В.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 ,
представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, ОСОБА_5 про визнання недійсним спадкового договору,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. про визнання недійсним спадкового договору зареєстрованого в реєстрі за № 1595, укладеного 11.11.2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.11.2020 року між її тіткою, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1595.
Згідно пункту 1 Договору Набувач ( ОСОБА_3 ) зобов'язувався виконувати передбачені в договорі розпорядження Відчужувача ( ОСОБА_7 ), і в разі його смерті набував право власності на належне Відчужувачу майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 . Згідно пункту 7 Спадкового договору Набувач зокрема, зобов'язувався повністю утримувати Відчужувача, забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також забезпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами. Після смерті поховати її на кладовищі в місті Хмельницькому за обрядами православної церкви, встановити надгробок з чорного мармуру вартістю не більше восьми тисяч гривень. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі одна тисяча гривень на місяць (п. 8 Договору). Відповідно до пункту 17 Спадкового договору цей договір був складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у справах приватного нотаріуса Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., а інший видається Набувачу майна. Відчужувачу примірника Спадкового договору не було надано, чим обмежено її право своєчасно скористатись професійною правовою допомогою і за необхідності захистити свої права у суді. Грошову оцінку квартири проведено з ініціативи відповідача у вересні 2020 року. При цьому відчужувана квартира була єдиним житлом ОСОБА_7 , у якому вона постійно проживала і про намір цю квартиру відчужити шляхом укладення спадкового договору або іншого правочину прилюдно не заявляла. У смт. Ярмолинці, де укладено спадковий договір, ОСОБА_7 була відвезена08.11.2020 року з міста Хмельницький саме з цієї квартири особисто відповідачем за невстановлених досі обставин, в час, коли позивачка перебувала на похороні родича і не могла провідати тітку.
09.11.2020 року позивачка зі своїм сином, ОСОБА_8 , подали до ГУ Національної поліції в Хмельницькій області заяву про розшук ОСОБА_7 . З допомогою поліції вдалося дізнатись, що вона перебуває вдома у відповідача за адресою: АДРЕСА_2 . У телефонній розмові ОСОБА_7 повідомила про різке погіршення стану здоров'я і, що її лікує лікар-травматолог Ярмолинецької районної лікарні. У той же час Департамент охорони здоров'я у Хмельницькій області у листі від08.12.2020 р. повідомив, що ОСОБА_7 на амбулаторному лікуванні в лікаря-травматолога КНП «Ярмолинецька ЦРЛ» не перебувала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Всупереч п. 7 Спадкового договору поховання ОСОБА_9 відбулось без дотримання обрядів православної церкви (без священника, богослужіння, поминального обіду; не були присутні родичі, сусіди, інші близькі померлій особи, які проживають переважно у м. Хмельницькому). Надгробку з чорного мармуру на могилі ОСОБА_7 не встановлено. Як вбачається з висновку експерта №803 від 23.02.2021 причиною смерті ОСОБА_7 є ендогенна інтоксикація, що розвинулась як ускладнення дрібноклітинкового раку легень. Зазначене свідчить, що Спадковий договір укладено особою похилого віку, яка перебувала у безпорадному стані з огляду на важке онкологічне захворювання, що менш як через півтора місяці призвело до її смерті, і яка потребувала постійного стороннього догляду та значних витрат на лікування. Таким чином, Спадковий договір є правочином, укладеним на вкрай невигідних умовах і під впливом зазначених тяжких обставин, не відповідав внутрішній волі позивачки. В зв'язку з хворобою і похилим віком Відчужувача на її прохання Спадковий договір посвідчено нотаріусом за місцем її перебування: АДРЕСА_2 , про що зазначено у самому Спадковому договорі. Дана обставина свідчить, що ОСОБА_7 на день укладення спадкового договору вже не могла самостійно пересуватись, не могла самостійно повернутись додому у м. Хмельницький, і цілком залежала від волі ОСОБА_3 , який не належав до числа її родичів і на якого законом не покладався обов'язок утримувати ОСОБА_7 . Такий обов'язок виник у ОСОБА_3 тільки після укладення спадкового договору. З огляду на збіг тяжких обставин: безпорадний стан, непроведення кваліфікованого лікування у спеціалізованому лікувальному закладі, що могло спричинити погіршення самопочуття і прискорити смерть, неотримання пенсії, що виплачувалася за місцем реєстрації у м. Хмельницький, фактичне перебування ОСОБА_7 на утриманні ОСОБА_3 , вона вимушена була укласти Спадковий договір, оскільки лише такий договір давав певні правові гарантії, що її не залишать у безпорадному стані, без засобів до існування та у незнайомому місті без притулку.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказав, що відповідно до п.53 постанови Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №233/3516/18-ц правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Таким чином, відповідач вважає, що позов подано особою, право якої не порушено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач та його представник проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позову як у безпідставному.
Третя особа, яка не заявляєсамостійнихвимог на предмет спору приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. відмовилася від дачі пояснень в судовому засіданні, посилаючись на таємницю вчинення нотаріальних дій, однак, подала до суду письмові пояснення, згідно з якими вказує, що позивачкою не доведено факту родинних відносин з ОСОБА_7 , а відповідно і того, що вона є спадкоємцем останньої. Крім того, позивач та його представник не вказали у позові на те, де знаходяться оригінали доказів, що додані до позовної заяви, а також не вказали у який спосіб вони отримали докази, на які розповсюджується нотаріальна таємниця.
Ухвалою суду від 01.02.2023 до участі в справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.11.2020 між ОСОБА_7 ( Відчужувачем ) та ОСОБА_3 (Набувачем) укладено Спадковий договір, згідно з яким Набувач зобов'язується виконувати передбачені в ньому розпорядження Відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне Відчужувачу майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (т.2 а.с.3-4).
Даний Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В. (т.2 а.с.3-4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с. 24).
Позивачка є племінницею ОСОБА_7 , що підтверджується її свідоцтвом про народження (т.1 а.с.22), довідкою Косогірської сільської ради № 182 від 11.06.2015 (т.2 а.с.93), Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (т.2 а.с.94-95).
Відповідно до довідки приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Мілашевської А.В. № 19/02-14 від 15.02.2023 після смерті ОСОБА_7 була заведена спадкова справа № 2-2021 від 19.01.2021 р. на підставі заяви про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_1 (т.2 а.с.77).
ОСОБА_5 є спадкоємицею ОСОБА_7 за заповітом, що підтверджується спадковою справою №2-2021 від 19.01.2021, заведеною після смерті останньої (т.1 а.с.121-142).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи і сторонами не оспорюються.
Позивач в судовому засіданні, допитана в якості свідка, зазначила, що після смерті батька у неї залишилася тільки тітка ОСОБА_7 , з якою у неї були щирі стосунки. Вона або її син провідували тітку практично кожен день, допомагали їй матеріально, привозили їжу. Коли батько жив у тітки, вона була у них три-чотири рази на день, так як батькові потрібно було робити ін'єкції. Коли вони з сином були хворі на корона вірус, за тіткою доглядала її знайома ОСОБА_11 .
З'явилися люди, які шахрайським шляхом увійшли до квартири тітки. Так, 25-26 жовтня 2020 року в квартиру тітки приїхала теща ОСОБА_3 , яка жила з нею до
8 листопада 2020 р. 8 листопада 2020 р. ОСОБА_3 вивіз тітку з її квартири, на телефонні дзвінки тітка не відповідала. Позивачка подала заяву в поліцію, де їй повідомили, що тітка перебуває в Ярмолинцях в ОСОБА_3 , вона його знайшла, але її не пустили до тітки. Для того, щоб побачити тітку, вона залучала ЗМІ, 1+1, а ОСОБА_12 викликали поліцію. Пізніше тітка казала, що вже не могла ходити, позивака звернулася до поліції, поліція сказала, що тітка написала заяву, щоб не розглядати заяву позивачки. Коли тітка була в лікарні в Ярмолинцях, вона приходила до неї, але її не пустили, щоб не турбувати тітку.
Позивачка вказала, що її тітка за життя не визнавалася недієздатною і не перебувала на лікуванні в психіатричному закладі, однак, коли вона укладала спадковий договір, то була у важкому стані, оскільки нотаріус приїжджала додому.
Крім того, їй не дали копію спадкового договору, сам договір вона не читала, а якби прочитала, то не могла б оскаржити, так як була в безпорадному стані.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що коли його теща була у ОСОБА_7, то позивачка до неї практично не приходила. Коли захворів батько позивачки, вона привезла його жити до сестри - ОСОБА_7 , яка казала, що вона залишила самих її і її батька хворими. Після смерті батька позивачки ОСОБА_7 стала погано ходити. Вона подзвонила до його тещі і попросила приїхати. Теща приїхала до неї і коли він її забирав, то ОСОБА_7 плакала і просила не залишати її, вона не хотіла спілкуватися з позивачкою, бо та залишила хворих її і свого батька. Коли вони привезли ОСОБА_7 в будинок в Ярмолинцях , їй сподобалася її кімната. В перші дні вона спілкувалася з позивачкою, потім не хотіла з нею спілкуватися. ОСОБА_7 проживала у нього добровільно. Частіше вона спілкувалася з братами з калінінграду. Вони їй сказали, якщо їй подобається в цих людей, то нехай вони її доглядають, а вона хай віддасть їм квартиру і вони ще просили ОСОБА_12 доглянути могили батьків в Косогірці .
Після того як ОСОБА_7 перехворіла ковідом, її стан погіршився, до неї неодноразово викликали швидку допомогу, вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Ярмолинецькій лікарні. За два місяці на її лікування витрачено близько 18 тис. грн.
Крім того, за час перебування ОСОБА_7 у них, їй куплялися речі, продукти харчування, його дружина - ОСОБА_5 готувала їжу, в тому числі, для ОСОБА_7 .
Незважаючи на те, що ОСОБА_7 перед смертю практично не могла ходити, вона все розуміла, коли укладала спадковий договір, перед тим спілкувавшись з братами, які порадили їй це зробити і все пояснили.
ОСОБА_7 померла на його руках, її було поховано за православними звичаями, був батюшка з церкви, були проведені всі необхідні обряди, батюшка був на кладовищі. На її могилі встановлено пам'ятник.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 , претензій до відповідача з приводу умов виконання договору у неї немає. Вона не порушувала прав позивачки, оскільки позивачка не є стороною спадкового договору. 08.11.2020 вона забирала свою матір від ОСОБА_7 і її мама сказала ОСОБА_8 забрати свою тітку, але позивачка відмовилась і сказала, що коштів найняти людину для догляду не має. Тітка не хотіла залишатися сама в квартирі, так як була лежачою, і попросила забрати її до себе.
Вказала, що проживала з ОСОБА_7 до смерті останньої. ОСОБА_7 ніхто не обмежував у спілкуванні з позивачкою. Вона ( ОСОБА_5 ) спілкувалася з ОСОБА_7 і до своєї смерті остання все знала і все пам'ятала, хоча і була лежачою. ОСОБА_7 проживала в одній кімнаті з її матір'ю, яка їй допомагала. Вони забезпечували ОСОБА_7 харчуванням, лікуванням, а з позивачкою вона не хотіла спілкуватися, бо та не доглядала за нею належним чином. ОСОБА_7 хотіла, щоб вони за нею доглядали і за нею доглядали всі хто жили в будинку. Коли ОСОБА_7 приїхала до них, то вони звернулися за медичною допомогою. Коли потрібно було, їй викликали швидку допомогу, вона лежала в лікарні в Ярмолинцях, її консультувала сімейний лікар. В лікарні за ОСОБА_7 доглядала її мама. Перед смертю ОСОБА_7 її сповідав священник. Вони здійснили поховання ОСОБА_7 , на похороні був священник, були сусіди. Пам'ятник на могилі був встановлений до року після її смерті, приблизно літом 2021 року.
Свідок ОСОБА_17 суду показала, що працює сімейним лікарем КНП «Ярмолинецький центр ПМСД». Вона бачила ОСОБА_7 один раз, коли ОСОБА_3 попросив оглянути її, вона ще не була її сімейним лікарем. Вона запитала ОСОБА_7 чого вона має бути її сімейним лікарем, на що та відповіла, що тепер буде жити тут.
Потім вона уклала з нею договір і стала її сімейним лікарем. У ОСОБА_7 були скарги, вона не могла сідати, вона проходила обстеження, здавала аналізи.
Свідок показала, що оглядала ОСОБА_7 за 2-3 тижні до її смерті. Вона була на ліжку, біля неї була ще одна жінка (теща ОСОБА_3 ). ОСОБА_7 потребувала стороннього догляду, але скарг на те, що її примусово утримують в будинку, вона не висловлювала.
Коли вона спілкувалася з ОСОБА_7 , то остання була в повній свідомості, називала своє прізвище, звідки вона, де раніше лікувалася.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що вона проживала в одній квартирі з позивачкою з 2018 року до смерті батька позивачки в 2020 році, з якою у неї дружні відносини. Після смерті батька, позивачка кожен день відвідувала тітку. ОСОБА_7 була здорова, ходяча. Коли позивачка просила, вона (свідок) ходила до неї. У ОСОБА_7 не було скарг на позивачку, конфліктів між ними теж не було.
Свідок показала, що коли вона останній раз бачила ОСОБА_7 (жовтень-листопад 2020 року), то вона була ходячою, все розуміла і все усвідомлювала.
Свідок ОСОБА_19 суду показав, що був сусідом батька позивачки. Деякий час ОСОБА_7 проживала у свого брата - батька позивачки. У неї було хороше здоров'я і скарг на позивачку у неї не було. Пізніше батько позивачки поїхав до сестри - ОСОБА_7 , де і помер. За період їхнього спільного проживання до смерті ОСОБА_10 йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що була сусідкою батька позивачки, вона була з ОСОБА_7 у дружніх відносинах і остання не скаржилася, що позивачка її погано доглядала. Останні роки перед смертю ОСОБА_7 жила зі своїм братом. Вона (свідок) допомагала позивачці спілкуватися з ОСОБА_7 , бо теща ОСОБА_3 не давала їм спілкуватися. Після смерті ОСОБА_10 вона (свідок) не спілкувалася з ОСОБА_7 . Про те, чому ОСОБА_7 жила в Ярмолинцях і про спадковий договір їй невідомо нічого.
Суд також заслухав показання свідка ОСОБА_21 , однак, вони не мають доказового значення у справі.
Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п'ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтями 218-235 ЦК України визначено окремі підстави недійсності правочину.
Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:
а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин;
б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.
Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.
Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 та Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 688/2452/17.
Обгрунтовуючи заявлений позов, позивачка в позові вказує на те, що Спадковий договір було укладено ОСОБА_7 під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах.
Зокрема, вказує, що зазначена у п.8 Спадкового договору вартість місячного матеріального забезпечення ОСОБА_7 1 тис. грн. є вдвічі нижчою від прожиткового мінімуму і очевидно недостатньою для придбання харчування, одягу, ліків та інших необхідних потреб; ОСОБА_7 повинна була розуміти, що її хвороба смертельна і на її матеріальне забезпечення ОСОБА_3 буде загалом витрачено суму, не співмірно меншу від ринкової вартості відчужуваної квартири; житлом у смт. Ярмолинці згідно спадкового договору ОСОБА_7 не забезпечувалась, тому повертатись додому, за відповідного волевиявлення ОСОБА_3 , змушена була б власними силами та засобами, що, враховуючи її фізичний стан, було неможливим; ОСОБА_7 , передаючи квартиру ОСОБА_3 , цим фактично позбавляла спадщини своїх рідних братів, племінників, інших родичів; ОСОБА_7 не отримала власного примірника Спадкового договору, що за даних умов означало відсутність можливості детально проаналізувати його зміст і за необхідності надати цей договір для аналізу фахівцю в галузі права; ОСОБА_7 не могла бути впевненою, що ОСОБА_3 виконає умови пункту 7. Спадкового договору, передбачені на випадок її смерті і не могла вплинути на їх виконання; ОСОБА_3 був упевнений, як у тому, що переконає ОСОБА_7 укласти на його користь спадковий договір, так і у тому, що незабаром вона помре, оскільки ще у вересні 2020 року замовив експертну оцінку для відчуження зазначеної квартири, яка є дійсною лише шість місяців.
Крім того, позивачка посилається на те, що існують ознаки застосування відповідачем до ОСОБА_7 фізичного та психічного тиску з метою змусити її укласти оспорюваний договір.
Вирішуючи дані вимоги суд виходить з наступного.
Згідно з п.п.7,8 Спадкового договору ОСОБА_3 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_7 , забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, а також забезпечувати згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами. Після смерті Відчужувача поховати її на кладовищі в місті Хмельницькому за обрядами православної церкви, встановити надгробок з чорного мармуру вартістю не більше восьми тисяч гривень.
Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі одна тисяча гривень на місяць (т.2 а.с.3-4).
Судом встановлено, що ОСОБА_7 добровільно переїхала проживати до відповідача, добровільно перебувала у нього та добровільно уклала спадковий договір, будучи дієздатною та усвідомлюючи значення своїх дій до дня смерті.
Крім того, сім'я ОСОБА_12 здійснювала належний догляд за ОСОБА_7 , її утримання та лікування.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями відповідача ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_5 ; показаннями свідка ОСОБА_17 ; матеріалами кримінального провадження № 12020245280000064.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12020245280000064 (заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 23.11.2020 року, адресованої до Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області), ОСОБА_7 вказує, що на момент написання заяви має проблеми із опорно-руховим апаратом та потребує постійного догляду, тому що фактично є лежачою людиною. Бачучи відношення та бездіяльність своєї племінниці до свого батька, а також до неї, як до тітки, та її жагу до матеріальних цінностей щодо заволодіння її майном, вона, порадившись із своїми братами, які проживають за межами території України, прийняла остаточне рішення укласти спадковий договір із ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Сім'я ОСОБА_12 є дітьми цивільної дружини її покійного брата. Цей договір забезпечує її старість і належний догляд.
ЇЇ племінниця ОСОБА_1 дізналася про те, що вона уклала спадковий договір, при цьому вказує, що вона не розуміє значення своїх дій, намагається зробити все, щоб визнати спадковий договір, укладений нею та ОСОБА_3 - недійсним (а.к.п.10-13).
З протоколу допиту потерпілої ОСОБА_7 від 22.12.2020 вбачається, що з 08.11.2020 року до теперішнього часу (22.12.2020) вона проживала в АДРЕСА_2 , разом із сім'єю ОСОБА_3 .
Протягом всього часу вона проживала в АДРЕСА_3 , разом із чоловіком, який помер у 2014 році. У зв'язку з тим, що у неї погіршився стан здоров'я, вона важко хворіла на рак легенів та спини, а тому не могла самостійно пересуватися та вела лежачий спосіб життя, вона проживала у сім'ї ОСОБА_12 , які погодились за нею доглядати до її смерті. За те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 погодились за нею довічно піклуватись, забезпечувати одягом та продуктами харчування, забезпечувати медичними препаратами, вона в свою чергу нотаріально уклала спадковий договір та заповіт, відповідно до якого все її майно, а саме квартира, що за адресою АДРЕСА_3 , після її смерті перейде у власність ОСОБА_5 .
Проте її рішення не сподобалось племінниці ОСОБА_1 , яка претендує на її квартиру та остання почала психологічно на неї тиснути і робити все, щоб визнати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_3 недійсним та в подальшому ОСОБА_1 має на меті шахрайським шляхом заволодіти її квартирою.
Вона вирішила, щоб за нею доглядала сім'я ОСОБА_12 тому, що ОСОБА_1 до неї ніякої турботи не проявляла, а також вона раніше спостерігала погане відношення ОСОБА_1 до свого батька ОСОБА_23 , який за життя важко хворів.
Законних спадкоємців крім племінниці ОСОБА_1 у неї немає (а.к.п.30-31).
Крім того, як вбачається зі Спадкового договору, зміст статей 377, 1302-1308 Цивільного Кодексу, ст. 65 Сімейного кодексу сторонам роз'яснені (п.16 Договору); своїми підписами під текстом цього Договору сторони стверджують, що зміст документа та його правові наслідки їм зрозумілі, а правочин повністю відповідає їхньому волевиявленню. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Особи сторін встановлено, їх дієздатність перевірено.
В зв'язку з хворобою та похилим віком Відчужувача на її прохання спадковий договір посвідчено за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.3-4).
При цьому, суд не бере до уваги посилання сторони позивача на те, що Спадковий договір було укладено ОСОБА_7 під впливом тяжких для неї обставин, зокрема, за наявності важкої хвороби, і на вкрай невигідних умовах, виходячи з наступного.
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №274 від 24.12.2020, причиною смерті ОСОБА_7 була ендогенна ракова інтоксикація (а.к.п.8 - кримінальне провадження №12020240280000228 від 25.12.2020).
При цьому, для визнання Спадкового договору недійсним необхідне встановлення одночасно двох підстав - вплив тяжких обставин і вкрай невигідні умови.
Однак, стороною позивача не доведено, що Спадковий договір був укладений на вкрай невигідних умовах.
Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_7 за час проживання у сім'ї відповідача отримувала належні догляд та лікування.
Крім того, посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_7 не могла сплатити за послуги нотаріуса та не могла отримати довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні в день укладення договору, оскільки була хворою, на те, що оцінка майна (квартири) була проведена ще у вересні 2020 року, що Спадковий договір укладено в 2-х екземплярах, що пам'ятник на могилі ОСОБА_7 встановлено пізніше, ніж знято арешт з квартири, і ймовірно, не з чорного мармуру, як це передбачено Договором тощо, не є підставами для визнання спадкового договору недійсним.
Судом також досліджено відео та звукозаписи, надані сторонами (т.1 а.с.49,74), однак суд не бере їх до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Вказані електронні докази подані сторонами в електронних копіях, що не засвідчені електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (т.2 а.с.103-104).
Учасники справи ставили під сумнів відповідність поданих копій електронних доказів оригіналу (сторона позивача - щодо доказів наданих стороною відповідача і навпаки), сторони не надали суду оригіналів вказаних доказів, у зв'язку з чим суд не бере їх до уваги.
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Враховуючи недоведеність стороною позивача позовних вимог, у задоволенні позову слід відмовити.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», так як є особою з інвалідністю 2 групи (т.1 а.с.15).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, ОСОБА_5 про визнання недійсним спадкового договору, відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шевчик О.М.