Справа №601/381/23
Провадження № 2-а/601/8/2023
06 квітня 2023 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,
з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець адміністративну справу № 601/381/23 за позовом ОСОБА_1 до Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії БАД № 217874 від 17.02.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. У поданій заяві позивач посилається на те, що 17 лютого 2023 року постановою відповідача серії БАД № 217874 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Відповідно до винесеної постанови, ОСОБА_1 нібито скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, користування засобом зв'язку, який не є обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук під час керування транспортним засобом (марка Opel Combo номерний знак НОМЕР_1 ) 17.02.2023 року. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необгрунтованим та недоведеним, а зазначена постанова є незаконною і підлягає скасуванню. Так, працівник патрульної поліції не має права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Дійсно, 17.02.2023 року він керував транспортним засобом, рухаючись вулицями міста Кременець, однак Правил дорожнього руху не порушував, оскільки засоби зв'язку не використовував. Працівник поліції зупинив його та склав постанову посилаючись на відео фіксацію вище вказаного правопорушення. На прохання показати відео йому було відмовлено, зазначивши, що нададуть відео підтвердження лише в судовому порядку. Тобто, жодних доказів, які свідчать про те, що він вчинив адміністративне правопорушення працівником поліції надано не було, однак, відразу на місці зупинки було складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. Також, копію постанови йому вручено не було, лише видано чек, в якому зазначено номер постанови та суму штрафу.
В судове засідання позивач подав заяву в якій позов підтримав та просить його задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві. Просить справу слухати у його відсутності.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.
10.03.2023 на адресу Кременецького районного суду Тернопільської області від представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що
17.02.2023 позивач керував транспортним засобом марки Opel Combo ДНЗ НОМЕР_1 , при цьому користувався засобом зв'язку, який не є обладнаним технічним пристроєм, що дозволяє вести перемови без допомоги рук під час керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.9 «д» ПДР України. Поліцейським Кременецького РВП інспектором поліції Мірецькою І. було виявлено дане порушення правил дорожнього руху та винесено на позивача постанову серії БАД № 217874 від 17.02.2023 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на позивача штраф в розмірі 510 грн. Вважають, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення поліцейським було роз'яснено позивачеві його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та відповідно до вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП. При винесенні постанови позивач не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності, не висловлював скарг на постанову, хоча міг це зробити відповідно до ст. 293 КУпАП, отже скарг на винесення постанови не було. Працівник поліції діяв відповідно до вимог КУпАП, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглянути справу без участі сторони відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно до ч. 1 ст. 40 цього ж Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 217874 від 17.02.2023 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідачем суду надано відеозапис, з якого не можливо встановити чи керував позивач транспортним засобом, що вказаний у протоколі та, що саме позивач вчинив вищевказані адміністративні правопорушення.
При цьому судом встановлено, що відповідачем не подано доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у постанові адміністративних правопорушень.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень по даній справі є сама оскаржувана постанова, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ст. 72, 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Разом з тим, у ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 у вказаний у постанові час керував транспортним засобом, при цьому порушив вимоги п. 2.9 (д), п. 2.3 (в) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, доказів цього суду не надано.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За наведеного суд вважає, що при винесенні вказаної постанови посадовою особою не з'ясовано всіх обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи винна дана особа в їх вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначених вимог закону відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності не дотримано.
Посилання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 3, 5-10, 12, 72-77, 90, 139, 246, 250, 257, 260, 286 КАС України,
постановив:
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 217874 від 17 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122, частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122, частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: Кременецький районний відділ поліції ГУНП в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Драгоманова, 5 м. Кременець Тернопільської області.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження вул. Валова, 11 м. Тернопіль Тернопільської області.
Головуючий: Г. С. Білосевич