5 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 201/2885/20
Провадження № 14-18цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк), Кабінет Міністрів України (далі - КМ України), Первинна профспілкова організація трудового колективу головного офісу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання незаконним і скасування оформленого протоколом від 21 лютого 2020 року № 27 рішення комітету відповідача про направлення КМ України письмової вимоги про розірвання трудового договору з позивачем як головою правління Банку
за касаційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року і
18 березня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати незаконним і скасувати оскаржене рішення. Мотивував вимогу так:
- 21 лютого 2020 року комітет відповідача прийняв оскаржене рішення про направлення КМ України письмової вимоги про розірвання трудового договору з позивачем, який був головою правління Банку;
- як законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств і державних банків, так і статут Банку не наділяли КМ України повноваженням звільняти голову правління Банку з посади;
- відповідач прийняв оскаржене рішення всупереч закону, з перевищенням повноважень, бо у Банку немає колективного договору, стороною якого є відповідач, а крім того, у Банку функціонують інші профспілкові організації;
- відповідач зловживає правами, а позивач не допускав порушень законодавства.
12 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував рішення так:
- законодавство передбачає певні умови застосування статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV) та статті 45 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосовно наявності взаємозв'язку між діяльністю профспілкової організації та підприємством, керівнику якого може бути пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору;
- за відсутності колективного договору, укладеного Банком із відповідачем, немає підстав розглядати оскаржене рішення та вимогу про розірвання трудового договору;
- слід застосувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16, щодо обов'язковості колективного договору як передумови для реалізації процедури, передбаченої статтею 33 Закону № 1045-XIV та статтею 45 КЗпП України.
12 квітня 2021 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивував аналогічно, як і останній.
13 травня 2021 року відповідач подав касаційну скаргу. Просив поновити строк на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також скасувати їх і прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував касаційну скаргу так:
- необхідно відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 201/10081/19, оскільки у ній є посилання на статтю 45 КЗпП України у редакції від 19 січня 1995 року, яка втратила чинність у 2001 році;
- суди першої й апеляційної інстанцій не застосували статтю 33 Закону № 1045-XIV і пункт 9 частини першої статті 247 КЗпП України, які передбачають право відповідача вимагати звільнення позивача за порушення трудового законодавства незалежно від укладення відповідачем колективного договору.
20 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження, а також відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Мотивував так:
- апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у справі № 804/2581/16;
- відповідач вважає, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 201/10081/19 (цей висновок застосував суд апеляційної інстанції).
12 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
25 травня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про проведення касаційного розгляду справи з викликом сторін. Обґрунтував тим, що суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності немає.
Того ж дня Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 201/909/20. Аргументував ухвалу тим, що спірні правовідносини у тій справі подібні до спірних правовідносин у справі № 201/2885/20.
8 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення касаційного провадження у справі. Мотивував ухвалу тим, що 14 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду приняла постанову у справі № 201/909/20, а отже, усунуті обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 201/2885/20.
Того ж дня Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Аргументував так:
- у сторін справи виник колективний трудовий спір, тобто спір між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом;
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20 виснувала, що правовідносини сторін мають корпоративний характер, а тому спір треба розглядати за правилами господарського судочинства. Питання про застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1045-XIV, Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» Велика Палата Верховного Суду не розглядала;
- необхідно відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 201/909/20, бо правовідносини сторін урегульовані Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», а позивач і відповідач є учасниками колективного трудового спору;
- позивач мотивував вимоги не наявністю корпоративних відносин, а, зокрема, тим, що оскаржене рішення стосується нібито порушення позивачем законодавства про працю (статей 46, 139 КЗпП України);
- колегія суддів не може погодитися з передачею «чисто» трудового спору до судів господарської юрисдикції, виходячи з доцільності збереження єдиної юрисдикційної належності спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики. Така доцільність не є ознакою корпоративних правовідносин і не вказує на юрисдикцію суду.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу слід повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 403 ЦПК України).
Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина шоста статті 404 ЦПК України).
За обставинами справи № 201/909/20 той самий позивач звернувся з позовом до того ж відповідача та просив визнати незаконним і скасувати оформлене протоколом від 8 січня 2020 року № 19 рішення комітету відповідача про направлення власникам та наглядовій раді Банку письмової вимоги про розірвання трудового договору з позивачем як головою правління Банку.
14 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення та закрила провадження у справі № 201/909/20. Мотивувала постанову тим, що спір є пов'язаним із діяльністю банку й управлінням ним, а наслідки його вирішення, хоч і можуть впливати на трудові правовідносини з головою правління Банку, але це не змінює корпоративного характеру такого спору.
Крім того, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що з огляду на її висновок у постанові від 9 листопада 2022 року у справі № 761/25659/21, доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень керівника та/або членів виконавчого органу господарського товариства для формування стабільної та послідовної судової практики щодо належності таких спорів до господарської юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вже висловилася щодо юрисдикційної належності спору у подібних правовідносинах, є відповідний висновок, а тому розгляд справи № 201/2885/20 у Великій Палаті Верховного Суду недоцільний.
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 45), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 40), від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 40), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 33), від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (пункти 54-55)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за три з половиною місяці з часу прийняття нею 14 грудня 2022 року постанови у справі № 201/909/20 суспільний контекст не змінився, а такі вади тієї постанови, які би зумовлювали потребу відступу від сформульованого у ній висновку щодо юрисдикційної належності відповідного спору, відсутні.
З огляду на викладене справу слід повернути для продовження розгляду до Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
7 березня 2023 року адвокат Мисник Наталія Володимирівна (далі - адвокат) від імені Банку подала до Великої Палати Верховного Суду документ із назвою «Клопотання про надання письмових пояснень» (вх. № 47/0/255-23 від 8 березня 2023 року). У цьому документі адвокат не просила дозволу подати додаткові пояснення, а просила врахувати під час розгляду справи висновки судів, сформульовані під час розгляду аналогічних спорів. Велика Палата Верховного Суду не визнавала необхідним подання цих пояснень.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 62 ЦПК України).
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (частина шоста статті 62 ЦПК України).
У цьому судовому процесі адвокат одночасно представляла інтереси позивача та Банку. Документи, які підтверджують право на представництво інтересів позивача, вона подала разом із позовною заявою (т. 1, а. с. 14, 151, 152), а пізніше - незасвідчену копію виданої Банком довіреності від 22 серпня 2019 року (т. 1, а. с. 188) зі строком чинності до 22 серпня 2020 року.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником (частина друга статті 183 ЦПК України).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
З огляду на те, що адвокат не підтвердила повноваження щодо представництва інтересів Банку станом на 7 березня 2023 року, Велика Палата Верховного Суду залишає документ із назвою «Клопотання про надання письмових пояснень» (вх. № 47/0/255-23 від 8 березня 2023 року) без розгляду.
Керуючись частиною четвертою статті 183 ЦПК України, частиною першою статті 260, частиною другою статті 261, частиною шостою статті 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Клопотання про надання письмових пояснень (вх. № 47/0/255-23 від 8 березня 2023 року), подане 7 березня 2023 року від імені Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» адвокатом Мисник Наталією Володимирівною, залишити без розгляду.
2. Справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Кабінет Міністрів України, Первинна профспілкова організація трудового колективу головного офісу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про визнання незаконним та скасування рішення засідання комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», оформлене протоколом від 21 лютого 2020 року № 27, про направлення Кабінету Міністрів України письмової вимоги про розірвання трудового договору з головою правління Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» Петром Крумханзлом за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року повернути на розгляд Верховному Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. Гудима
Судді:В. В. БританчукС. Ю. Мартєв
Ю. Л. ВласовК. М. Пільков
І. В. Григор'єваО. Б. Прокопенко
М. І. ГрицівО. М. Ситнік
Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач
О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук
Л. Й. КатеринчукВ. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко