Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 484/2167/22
провадження № 61-294 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Первомайська міська рада Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 вересня 2015 року серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 заповіту складено не було. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який є його батьком, спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв, оскільки із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за законом не звертався та на час відкриття спадщини зі спадкодавцем за однією адресою не проживав. Батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18 серпня 2020 року серії НОМЕР_2 .
Зазначав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті діда - ОСОБА_3 , оскільки на час відкриття спадщини після його смерті та до теперішнього часу до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом ніхто не звертався.
Про те, що його батько - ОСОБА_4 не прийняв спадщину йому стало відомо під час оформлення спадщини після смерті батька, а саме у травні 2021 року.
Крім того, вказував, що у травні 2021 року звернувся до Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті діда, де йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропущеним строком для подання такої заяви та відсутністю доказів постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позивач вважав, що строк для подання заяви про прийняття спадщини ним було пропущено з поважних причин, оскільки він не був обізнаний про неприйняття батьком спадщини після смерті спадкодавця та не мав можливості звернутися з відповідною заявою через віддаленість постійного місця проживання від спадкового майна.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3 тривалістю у три місяці.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022 року у складі судді Панькова Д. А. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , що починається з дня набрання рішенням суду законної сили.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, оскільки був впевнений у тому, що його батько - ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті спадкодавця. Крім того, у позивача була відсутня можливість своєчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом через віддаленість місця проживання від спадкового майна, так як він постійно проживав та працював у Харківській області, а майно розташоване у Миколаївській області.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу Первомайської міської ради Миколаївської області задоволено. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 вересня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з часу смерті спадкодавця ОСОБА_3 пройшло більше 5 років, позивачем не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних причин, які б перешкодили йому своєчасно подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом тримісячний строк.
Апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 484/2167/22 з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено всіх обставини справи й не враховано доводів ОСОБА_4 про те, що він, як спадкоємець, про виникнення у нього права на спадкування після смерті діда - ОСОБА_3 дізнався тільки після смерті батька - ОСОБА_4 , а саме у травні 2021 року, оскільки вважав останнього таким, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця. Крім того, судом не враховано віддаленість постійного місця проживання позивача від спадкового майна, що унеможливлювало своєчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2023 року до Верховного Суду Первомайська міська рада Миколаївської області подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на їх законність не впливають. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки ОСОБА_1 , який є спадкоємцем п'ятої черги, пропущено шестимісячний строк на подачу заяви про прийняття спадщини з моменту відкриття спадщини, а саме з 14 вересня 2015 року. Посилання позивача на необізнаність щодо прийняття чи неприйняття спадщини його батьком, як спадкоємцем першої черги та великою відстанню між місцем проживання ОСОБА_1 та місцем знаходження спадкового майна не може вважатися поважними причинами, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для оформлення спадкових прав. Крім того, позивачем не реалізовано право на прийняття спадщини при наявності у нього підстав, передбачених частиною другою статті 1258 ЦК України, а саме у зв'язку з неприйняттям спадщини спадкоємцем попередньої черги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини
(частина перша статті 1222 ЦК України).
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Судами встановлено, що після смерті діда позивача - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , на яку померлим заповіту складено не було. ОСОБА_4 , який є сином ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса не звертався та на час відкриття спадщини із спадкоємцем не проживав, а відтак є таким, що не прийняв спадщину.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2022 року у справі № 635/7550/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Первомайська міська рада Миколаївської області, яким встановлено факт родинних відносин між померлим та ОСОБА_1 , останній відноситься до спадкоємців п'ятої черги за законом, оскільки належить до другого ступеня спорідненості, за яким право на спадкування залежить від неприйняття спадщини спадкоємцями попередніх черг.
Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Отже, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 14 березня 2016 року. Оскільки ОСОБА_4 в установлений законом строк спадщину після смерті свого батька не прийняв, то заяву про прийняття спадщини позивач повинен був подати у трьохмісячний строк після неприйняття спадщини своїм батьком, тобто з 14 березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином ОСОБА_1 у вказаний строк зазначене право не реалізував, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса лише 13 травня 2021 року, пропуск ним строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом складає майже 5 років, тому відсутні правові підстави для прийняття позивачем спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на необізнаність про неприйняття його батьком, спадкоємцем першої черги, спадщини після смерті ОСОБА_3 як на поважну причину пропуску строку є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не свідчать про існування у нього об'єктивних та непереборних причин, які перешкодили подати заяву, що спростовує доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відповідній частині.
Крім того, проживання спадкоємців в межах України в іншій області або за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини за законом за допомогою засобів поштового зв'язку, а також через орган місцевого самоврядування. Вказані висновки спростовують доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у цій частині.
Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних причин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті діда - ОСОБА_3 у визначений законом тримісячний строк, а саме з 14 березня 2016 року по 14 червня 2016 року.
Інші доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 висновку апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник