Ухвала
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 212/3368/22
провадження № 61-4274ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив суд: визнати за ним право власності на 1/2 частку придбаного в шлюбі за спільні грошові кошти майна, розділивши між ним та ОСОБА_1 спільне сумісне майно, окрім ручної пилки електричної, перфоратору, електричної дрилі, електричного лобзіку шляхом залишення у власності ОСОБА_1 вказане майно зі стягненням на його користь вартість належної йому частки на суму у розмірі 86 725 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно: кухонні меблі (навісні шафи й м'який куток), холодильник, газова варочна поверхня, духова шафа, мікрохвильова піч, мультиварка, витяжна шафа, раковина-мийка разом зі змішувачем, столові прибори (ложки, виделки, ножі, пристосування), пральна машина, бойлер, дзеркальна полка, рукомийник й змішувач, дві шафи-купе, вбудована вітальня, ліжко двоспальне, телевізор, комод із дзеркалом, кондиціонер, праска імпортна з прасковою дошкою, штори віконні з карнизом, підлогове покриття (лінолеум), дві постільні білизни, дві постільні ковдри, подушки, дві люстри, трельяж, диван розкладний, дві ковдри, меблевий гарнітур (стінка), комп'ютерний стіл, ноутбук, телевізор. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку переліченого майна. У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на майно суму у розмірі 173 450 грн, з яких: кухонні меблі (навісні шафи й м'який куток), холодильник, газову варочну поверхню, духову шафу, мікрохвильову піч, мультиварку, витяжну шафу, раковину-мийку разом зі змішувачем, столові прибори (ложки, виделки, ножі, пристосування), пральну машину, бойлер, дзеркальну полку, рукомийник й змішувач, дві шафи-купе, вбудовану вітальню, ліжко двоспальне, телевізор, комод із дзеркалом, кондиціонер, праску з прасковою дошкою, штори віконні з карнизом, підлогове покриття (лінолеум), дві постільні білизни, дві постільні ковдри, подушки, дві люстри, трельяж, диван розкладний, дві ковдри, меблевий гарнітур (стінка), комп'ютерний стіл, ноутбук, телевізор. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсації 1/2 частини його вартості у розмірі 86 725 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 684 грн.
Предметом позову у цій справі є вимоги про поділ майна подружжя, розмір якого становить суму у розмірі 173 450 грн, відтак, станом на 01 січня 2023 року вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400), тому у розумінні ЦПК України ця справа є малозначною.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною.
Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара