Житомирський апеляційний суд
Справа №279/1688/22 Головуючий у 1-й інст. Волкової Н.Я.
Категорія 46 Доповідач Трояновська Г. С.
06 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 279/1688/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростені
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» на користь позивачки 216 000,00 грн. страхового відшкодування у зв'язку із смертю годувальника та вирішити питання судових витрат.
Позов обгрунтовано тим, що близько 19 год. 42 хв 29 серпня 2021 року в селі Великий Карашин, Бучанського району, Київської області, по вулиці Шкільній зі сторони вул. Перемоги відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , не впорався із керуванням автомобіля «ЗАЗ Таврія», реєстаційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого, на заокругленні проїзної частини дороги ліворуч, здійснив рух прямо та виїхав за межі проїзної частин, де скоїв наїзд на дерево. Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_4 від отриманих травм помер на місці події.
За фактом настання даної ДТП було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000594 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Станом на травень 2022 року досудове розслідування кримінального провадження №12021110000000594 не завершене.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ Таврія», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201505969, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
Страховик виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 36 000 грн та витрати на поховання у сумі 6 046 грн, однак безпідставно відмовив у відшкодуванні шкоди, пов'язаної із втратою годувальника.
Оскільки ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» не здійснило виплату страхового відшкодування в обсязі та у строки встановлені п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-ІV, ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду за захистом порушеного права позивача на страхове відшкодування.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування пов'язаного із втратою годувальника в особі сина у розмірі 216 000,00 грн та 33 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вказував, що доводи суду першої інстанції про відсутність доказів, які підтверджують перебування ОСОБА_1 на утриманні свого сина є помилковими, та спростовуються наданими позивачем доказами, а саме: актом про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, згідно якого ОСОБА_1 потребувала утримання та перебувала на утриманні у свого сина; довідкою про доходи позивача, згідно якої остання отримувала пенсію у розмірі 3 000 грн; актом обстеження соціально-побутових умов проживання позивача, згідно якої позивач проживає одна, стан здоров'я незадовільний, будинок потребує ремонту; випискою із медичної картки амбулаторного хворого, згідно якої позивач хворіє ішемічною хворобою серця, А/кардіосклерозом, атеросклерозом аорти, внаслідок чого потребує постійного лікування. Таким чином, ОСОБА_1 є непрацездатною, інших доходів окрім пенсії не має, хворіє та потребує постійного лікування, а тому мала право на день смерті сина на одержання від нього утримання.
Зазначив, що вартість правничої допомоги, згідно договору, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_1 складає 33 000 грн. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги, замовлення до договору про надання професійної правничої допомоги та детальний опис робіт, виконаний для надання професійної правничої допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» просило апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Коростенського суду Житомирської області від 25.07.2022 залишити без змін.
Вказувало, що страховиком виплачено на користь уповноваженої особи ОСОБА_5 страхове відшкодування за вказаним страховим випадком в загальному розмірі 42 046 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 51155 від 23.10.2021. Виплата страхового відшкодування у зв'язку зі смертю годувальника здійснена не була у зв'язку з відсутністю документів, передбачених п. 35.2, ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Долучені до матеріалів справи докази не є документами, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого сина чи можливість сина утримувати матір.
У відзиві також зазначено, що ОСОБА_1 не має права на отримання відшкодування, заподіяною смертю годувальника, оскільки отримувала пенсію за віком, яка перевищувала встановлений законом прожитковий мінімум, що підтверджується довідкою про доходи № 5182251194110002 від 10.09.2021, виданою Коростенським об'єднанням управління ПФУ в Житомирській області. Окрім того позивач власноруч підписаною заявою підтвердила той факт, що її загиблий син не працював, а отже не мав можливості її забезпечувати.
Акт обстеження соціально-побутових умов від 27.04.2022, складений депутатом Коростенської міської ради VIII скликання, та Акт про засвідчення факту перебування позивача на утриманні, складений сусідами, не є окремими та беззаперечними доказами підтвердження факту перебування позивача на утриманні сина у розумінні ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції з урахуванням положень ч.1 ст. 417 ЦПК України, відповідно до яких вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими до суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Встановлено, що 29.08.2021 близько 19 год. 42 хв. в селі Великий Карашин, Бучанського району, Київської області, по вулиці Шкільній зі сторони вул. Перемоги відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 не впорався із керуванням автомобіля «ЗАЗ Таврія», реєстаційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого, на заокругленні проїзної частини дороги ліворуч, здійснив рух прямо та виїхав за межі проїзної частин, де скоїв наїзд на дерево. Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Відповідно свідоцтва про смерть від 03 вересня 2021 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 23 т. 1).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126,133,135 Сімейного кодексу України ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_4 ( а.с.27 т. 1).
Станом на дату ДТП відповідальність водія транспортного засобу автомобіля «ЗАЗ Таврія», реєстаційний номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №2015005969, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.
23.10.2021 року ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» здійснило виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 42 046 грн. з яких: 36 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 6 046 грн витрат понесених на поховання (а.с. 113 т. 1).
Проте шкода, пов'язана із втратою годувальника, внаслідок смерті сина, заподіяна матері загиблого ОСОБА_4 , у розмірі 216 000,00 не відшкодована.
Із довідки про доходи № 5182 2511 9411 0002, виданої ОСОБА_1 в Коростенському об'єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, розмір якої у серпні 2021 становила 3 359,85 грн. (а.с. 35 т. 1).
Як вбачається з копії Акту від 13.09.2021 про засвідчення факту перебування на утриманні, жителі АДРЕСА_1 , сусіди позивачки, підтвердили, що ОСОБА_1 , потребувала утримання, оскільки її дохід був меншим ніж необхідні витрати та перебувала на утриманні ОСОБА_4 (а.с.34 т. 1).
Згідно акту соціально-побутових умов від 27.04.2022, складеного депутатом Коростенської міської ради VIII скликання ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає одна, стан фізичного здоров'я незадовільний, потребує сторонньої допомоги; будинок візуально потребує ремонту (а.с. 37, т 1).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За вимогами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2021 року у справі № 752/4605/19 (провадження № 61-18995 св 20).
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не подала належних та допустимих доказів того, що вона мала право на страхове відшкодування в порядку статті 1200 ЦК України та п.27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що вона перебувала на утриманні свого сина та має дохід менший від встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, а також, що допомога померлого була основним та постійним джерелом її існування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц зазначив, що законом не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому необхідно дійти висновку, що такими документами можуть бути, в тому числі, надана довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Висновок застосування норм права в подібних правовідносинах, викладений в постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц.
Звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду. Законом не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 Закону, та не позбавлений можливості за відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.02.2020 у справі № 748/1893/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно п. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Звертаючись до суду з позовом кожна особа має вчиняти кожну дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції.
Звертаючись до суду позивач просить відшкодувати шкоду, заподіяну смертю потерпілого, пов'язаною із втратою годувальника, в розмірі 216 000,00 грн, із розрахунку 6 000 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на 2021 рік) х 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі.
Вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на утримані померлого сина - ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою про доходи Коростенського об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області № 5182 2511 9411 0002, виданою ОСОБА_1 з якої видно, що ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, є непрацездатною особою, потребує постійної сторонньої допомоги; актом про засвідчення факту перебування на утриманні, складеним
13 вересня 2021 року мешканцями житлових будинків № № 131 , 142 , 144 , АДРЕСА_1 , у якому зазначено, що ОСОБА_1 потребувала утримання, оскільки її дохід був меншим ніж необхідні витрати та у зв'язку з цим перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_4 ; актом обстеження соціально-побутових умов, складеним депутатом Коростенської міської ради Дідківським В. М. 27 квітня 2022 року, відповідно до якого під час обстеження умов проживання ОСОБА_1 встановлено, що вона потребує сторонньої допомоги, має незадовільний стан здоров'я, не має можливості самостійно себе забезпечувати, житловий будинок потребує ремонту; випискою з медичної картки позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою підтверджується ІХС, А/кардіосклероз, атеросклероз аорти , Симптоматична гіпертензія, пароксизмальна форма фібриляції передсердь.
Отже, з урахування вищенаведеного, колегія суддів вважає доведеними вимоги позивача про стягнення на її користь страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи, що відповідачем не було здійснено виплату страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника у сумі - 216 000,00 грн. вказана страхова виплата підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Спосіб відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, відповідачем не заперечується, оскільки заперечується право на таке відшкодування в принципі.
Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що позивач є непрацездатною в силу свого віку, безпідставно відмовив у задоволенні позову про відшкодування шкоди відповідно до пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача потреби у матеріальній допомозі.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із отриманням позивачем пенсії, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, поданим ОСОБА_1 на доведення обставин права на утримання від померлого.
При цьому суд першої інстанції надав оцінку доказам у контексті з'ясування питання, чи перебувала позивач на утриманні ОСОБА_4 на момент її смерті, однак, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрати на правничу допомогу в розмірі 500грн.
У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»), а тому у зв'язку з скасуванням постанови Житомирського апеляційного суду від 4 жовтня 2022 року втратила силу додаткова постанова апеляційного суду від 27 грудня 2022 року.
Щодо заявлених в апеляційній скарзі представника позивача адвоката Лабика Р.Р. вимог про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 33 000 грн, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України)
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).
До матеріалів справи додано Договір про надання правової допомоги № Ж 340/ від 07 вересня 2021 року (а.с. 61 т. 1), замовлення до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2022 (а.с. 65 т.1) та детальний опис робіт на виконання умов Договору про надання професійної правничої допомоги (а.с. 212, т 1).
Згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 07 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Автопоміч Україна» та Додатку до договору - замовлення на надання професійної правничої допомоги від 01 лютого 2022 року, сторони узгодили, що Адвокатське об'єднання здійснює підготовку та подання в суд позовної заяви до страхової компанії про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої, яка включає: консультації, підготовчі дії спрямовані на подання позовної заяви в суд, підготовку та подання позовної заяви в суд та ведення справи в суді, оскарження рішень судів, вжиття заходів для здійснення добровільного чи примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у цивільній справі; вартість правничої допомоги визначається шляхом множення кількості затрачених годин на вартість однієї нормо - години роботи, яка становить 3 000,00 грн. ( а.с. 61 - 66, том 1).
Згідно детального опису робіт на виконання умов Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.02.2022 вартість консультації клієнта становить 3 000 грн (1 год), вартість підготовчих дій спрямованих на подання позовної заяви в суд 6 000 грн (2 год), вартість підготовки та подання позовної заяви в суд 9 000 грн (3 год), вартість оскарження рішення суду першої інстанції 15 000 (5 год). Загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 33 000 грн.
В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 визначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Представник відповідача не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а тому заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн підлягає задоволенню та її належить стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з ПАТ «Страхова компанія «ВУСО» в дохід держави за подання позивачем позову та апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 400 (2160+3420).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 липня 2022 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1 216 000,00 грн. страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_1 33 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" в дохід держави судовий збір в розмірі 5 400 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з цього дня може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Судді: