Справа № 159/2604/22 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/363/23 Доповідач: Киця С. I.
30 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
секретар судового засідання Савчук Т. Ф.,
з участю представника позивача Мельник В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2023 року
Відповідач ОСОБА_1 31 січня 2023 року звернулась до Ковельського міськрайонного суду із заявою про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» витрат на правничу допомогу, яку мотивувала тим, що вищевказаний позов банку є безпідставним та необґрунтованим, і вона, як відповідач, понесла витрати, пов'язані із розглядом справи, захистом від незаконних вимог позивача, які мають бути відшкодовані за його рахунок. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 30 березня 2022 року укладеним між нею та адвокатом сплачено за надані адвокатом правничі послуги 15 000 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 21 жовтня 2022 року про зупинення провадження в розмірі 496,20 грн. На підтвердження сплати подала копію договору про надання правничої допомоги №11 від 30 березня 2022 року, копію ордера про надання правничої (правової) допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги №11 від 30 березня 2022 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу на загальну суму 15000 грн., акт приймання - передачі виконаних послуг в сфері права до Договору про надання правової допомоги №11 від 30 березня 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №7 від 23 січня 2023 на суму 15000 грн. На підставі ст. 137, ч.5 ст. 142 ЦПК України просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвокатом Гарбарчук Н.М. в розмірі 15000 грн, судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу 496,20 грн Ковельського міськрайонного суду Волинської області.,
Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у цій справі.
Відповідач ОСОБА_1 01 березня 2023 року подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вказала, що нею понесено витрати у зв'язку із захистом від необґрунтованих та безпідставних вимог позивача, які полягають в оплаті послуг адвоката щодо надання їй правничої допомоги. Вона не погоджується із прийнятим судовим рішенням, вважає ухвалу безпідставною та такою, що порушує її законні інтереси та права. Судом не надано правової оцінки доказам, що були надані нею до заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу. Судом не досліджувалося ні клопотання позивача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а ні докази щодо співмірності витрат на правничу допомогу. Заява про відшкодування витрат подана нею вчасно, до неї приєднано вичерпний перелік доказів надання правничих послуг з детальним описом цих послуг, всі отримані послуги обумовлені складністю справи, часом, витраченим адвокатом на їх надання, ціною позову та значенням справи для сторони відповідача. Дії позивача є необґрунтованими, про що свідчить неодноразове його звернення до суду з позовами з тих самих підстав і тим самим предметом. Вважає, що закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, в контексті ч.5 ст.142 ЦПК України, саме по собі розцінюється законодавцем як необґрунтовані дії позивача, що дає право відповідачу заявити клопотання про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи. Також суд несправедливо відмовив їй у стягненні судового збору. Просила скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2023 року в цій справі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на її користь як компенсацію понесених нею витрат, пов'язаних із розглядом справи, за надання правничої допомоги адвокатом Гарбарчук Н. М. в розмірі 15000 грн та судового збору за подання апеляційної скарги.
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає подану позивачем апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Матеріали у справі містять письмові пояснення представника банку на заяву про ухвалення додаткового рішення з детальним описом заперечень щодо стягнення з банку додаткових витрат. У справі відсутній попередній розрахунок витрат на правову допомогу, чим було позбавлено позивача можливості просити суд зменшити витрати, про які просила відповідач. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила усі витрати покласти на позивача, однак до цього процесуального документу приєднала лише відомості про надсилання відзиву позивачу. Представником банку не подавалось клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а лише подано письмові пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В документах, наданих на підтвердження витрат, не вказано у якій судовій справі надано послуги, що входить до таких послуг, не вказано тарифи, відповідно до яких вбачається ціна послуг адвоката, рахунок видано на фізичну-особу підприємця та від 23 січня 2023 року, без зазначення номеру справи, при цьому провадження у цій справі відкрито 21 липня 2022 року, тобто через 4 місяці після укладення договору від 30 березня 2022 року. Жодних додаткових угод до договору від 30 березня 2022 року відповідачем не надано. Судові справи на які покликається представник відповідача не є предметом розгляду справи № 159/2604/22 та не вказують жодним чином на необґрунтованість дій позивача у справі, що переглядається апеляційним судом. Враховуючи обставини справи, кількість витраченого часу, типовість справи, залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача, просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні в апеляційному суді представник позивача Мельник В. М. не визнала вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а ухвалу залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені судом про час та місце розгляду справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2023 року позовну заяву за заявою позивача залишено без розгляду на підставі ч.1 п.5 ст.257 ЦПК України. Ухвала набрала законної сили.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Положеннями ст. 142 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат, в тому числі в разі залишення позову без розгляду. Згідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд не встановлював та не застосовував до позивача будь-яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за заявою представника, а не через зловживання процесуальними правами. В даному випадку, у зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду до початку розгляду справи по суті, а відтак розподіл судових витрат мав здійснюватися судом на підставі положень ст. 142 ЦПК України.
У разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню лише у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони. Відповідно до вищевказаних норм сам по собі факт залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача, за відсутністю факту його необґрунтованих дій не є достатньою правовою підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію понесених ним витрат.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, який він вправі реалізовувати з метою свого захисту в порядку ст. 4 ЦПК України разі.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Право позивача відмовитися від позову, чи від частини позовних вимог або ставити питання про залишення позовної заяви без розгляду також є безумовним правом позивача. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, кожна особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність в понесенні таких витрат та їх розмір, а також і необґрунтованість дій позивача, саме з наявністю яких закон пов'язує процесуальну можливість компенсації на користь відповідача.
Відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. При заявленні вимоги про стягнення компенсації понесених по справі витрат на правничу допомогу не було доведено необґрунтованості дій позивача, що виключає стягнення такої компенсації в контексті застосування ч.5 ст. 142 ЦПК України. Посилання щодо необґрунтованих дій позивача, які містяться в мотивувальній частині апеляційної скарги, не були зазначені відповідачем в заяві про стягнення витрат від 31 січня 2023 року, що була предметом розгляду в суді першої інстанції.
У своїй заяві відповідач ОСОБА_1 також просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір, сплачений нею за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про зупинення проваження у цій справі від 21 жовтня 2022 року.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року зупинено провадження у цій справі, оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено, що Ковельським міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення від 08 квітня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження нерухомого майна, скасування запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та скасування запису у Державному реєстрі іпотек (справа № 159/4956/21). Провадження було зупинено з ініціативи суду до набрання законної сили у вищевказаній справі. Постановою Волинського апеляційного суду Волинської області від 09 грудня 2022 року задоволено апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2022 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судовий збір, який відповідач просить стягнути з позивача на її користь, сплачений нею за подання апеляційної скарги на судове рішення, яке постановлене з питання, ініційованого судом, а не позивачем, а тому такі витрати понесені відповідачем не з вини позивача. Ухвалою від 25 січня 2023 року розгляд справи завершився у зв'язку із залишенням позову без розгляду за заявою відповідача, а не вирішенням позовних вимог, що виключає вирішення питання пропорційності витрат, понесених сторонами у зв'язку із розглядом цієї справи.
Вищевказане у своїй сукупності виключає можливість стягнення із позивача сплаченого відповідачем судового збору в порядку, визначеному ч.ч.1-2 ст.141 або ч.5 ст.142 ЦПК України.
Між сторонами існує спір про право цивільне - стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому позивач вправі був пред'явити позов до відповідача. Чинне законодавство не забороняє повторно звернутися з позовом.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України.
Неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права не встановлено, у зв'язку із чим ухвала Ковельського міськрайонного суду від 14 лютого 2023 року у цій справі підлягає залишенню без змін.
Керуючись ч. 5 ст. 142, ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді