Справа №760/33786/18
4-с/760/49/23
22 березня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Щепановій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль»,-
Заявник звернувся до суду зі скаргою в якій просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича щодо не вжиття заходів по поверненню виконавчого листа № 2-617/12 виданого 04.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва стягувачу в виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- скасувати постанови в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А. не перевірив на відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зі змісту виконавчого листа № 2 поданого стягувачем для виконання, слідує що він заданий на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2012 року, яке набрало законної сили 18 квітня 2012 року, тобто за місяць до його ухвалення.
Отже на думку заявника, приватний виконавець проявив бездіяльність при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження та прийняв до виконання, виконавчий документ який є незаконним та оформленим з грубими порушеннями чинного законодавства, а відтак не підлягає примусовому виконанню у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того посилається, що судове рішення набрало законної сили 18.04.2012, та виконавчим документом визначено строк пред'явлення до виконання в 1 (один) рік, відлік якого розпочинається з наступного дня від набрання рішення законної сили, тобто з 19.04.2012 року та закінчується 18.04 2013 року, проте заяву про примусове виконання цього рішення подано в грудні 2018 року, коли строк пред'явлення виконавчого листа сплинув, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження суперечить вимогам пункту 1 частини першої статті 26 Закону країни «Про виконавче провадження», за яким приватний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
Зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк аваль» втратило право на пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа № 2-617/12, виданого Солом'янським районним судом міста Києва та вказаний виконавчий документ не може бути більше пред'явлений до примусового виконання.
Посилається, що записи які міститься у виконавчому листі від ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві про те, що 29.08.2014 року завершено виконавче провадження державним виконавцем Гресь Г.О., на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», 18.09.2017 року на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 05.10.2018 року на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», свідчать лише про те, що стягувач будучи в корупційних зв'язках з державними виконавцями ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Києві намагається приховати факт недійсності виконавчого документу.
Крім того, з метою приховання своїх незаконних дій, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А. не вніс до постанови про відкриття провадження від 04.12.2018, данні про строк пред'явлення до виконання виконавчого документу та про дату подання документу для примусового виконання, а також в постанові невірно вказано орган який видав виконавчий лист.
З урахуванням викладеного вище, просить суд скаргу задовольнити.
26.12.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.12.2018 скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків.
06.02.2019 на адресу суду надійшла скарга у новій редакції на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2018.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.02.2019 в справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2019 було витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. належним чином завірену копію виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-617/12, виданого 04.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва про звернення стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості у сумі 1200393,59 грн. за кредитним договором № 013/08-21/167-М від 25.08.2005, укладеного між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3
20.06.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. подано до суду копії витребуваних судом матеріалів.
18.10.2021 представником скаржника було подано до суду додаткові пояснення на скаргу.
Заявник, її представник та приватний виконавець у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду скарги повідомленні належним чином, про причини неявки суд до відома не поставили.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, 05.11.2019 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності стягувача, боржника та приватного виконавця, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04.09.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 2-617/12 на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 18.05.2012 року (а.с. 78-79 т. 1).
04.12.2018 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання даного виконавчого листа (а.с. 71-72 т. 1).
04.12.2018 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чулієвим А.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (а.с. 68-69 т. 1).
Відповідно до ст. ст. 447, 449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (із змінами) роз'яснено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 Інструкції з організації про примусове виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як на підставу неправомірності дій приватного виконавця, зокрема, в частині прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню, заявник посилається на ту обставину, що виконавчий лист містив помилки в даті набрання рішенням законної сили, а тому виконавчий лист, який не відповідає вимогам закону, мав бути приватним виконавцем повернутий без прийняття до виконання, що останнім зроблено не було.
Разом з тим, суд не погоджується з доводами сторони скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Із копії вищезазначеного виконавчого листа вбачається, що він містив усі необхідні відомості, що передбачені ч. 4 ЗУ «Про виконавче провадження, зокрема і дату надрання рішенням чинності - 18.04.2012.
Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено можливості, повноважень та обов'язку виконавця при вирішенні питання про прийняття виконавчого документа до виконання самостійно визначати дату набрання рішенням законної сили, оскільки встановлення дати набрання рішенням законної сили, зазначення даної інформації у виконавчому документів не входить до його повноважень.
При цьому приватний виконавець при прийнятті виконавчого документу до виконання зобов'язаний перевірити наявність у останньому відомостей про набрання рішенням законної сили, що і було зроблено приватним виконавцем.
Відповідно ч. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV (в редакції на момент видачі виконавчого документу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається із копії виконавчого листа від 04.09.2012, останній був повернутий стягувачу 05.10.2018 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кедик Т.В. (а.с. 79 т. 1).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Таким чином судом встановлено, що виконавчий лист № 2-617/12 від 04.09.2012 перебував на виконанні у Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та 05.10.2018 був повернутий стягувачу.
Після чого стягувач 10.10.2018 повторно пред'явив виконавчий документ до виконання приватному виконавцю Чулієву А.А., тобто на 5 день після повернення, що вказує на дотримання стягувачем строків пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до відміток на виконавчому листі, останній три рази пред'являвся до виконання та був повернутий стягувачу. Доказів того, що стягувач пред'являв виконавчий лист до виконання попередні рази із пропуском строку пред'явлення виконавчого документу до виконання матеріали справи не містять та до суду не надано.
З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги у частині визнання противоправною бездіяльності та дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. щодо не вжиття заходів по поверненню виконавчого листа № 2-617/12 виданого 04.09.2012 Солом'янським районним судом м. Києва стягувачу в виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Щодо інших вимог про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва, який здійснює виконавчі дії по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2018 та постанову від 23.01.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу, то суд вважає за необхідне зазначити, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання противоправною бездіяльності та дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва А.А. щодо не вжиття заходів по поверненню виконавчого листа № 2-617/12 виданого 04.09.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва стягувачу в виконавчому провадженні НОМЕР_1, а тому не знаходить підстав і для їх задоволення.
Крім того, доводи заявника про те, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Чулієв А.А. не вніс до постанови про відкриття провадження від 04.12.2018, данні про строк пред'явлення до виконання виконавчого документу та про дату подання документу для примусового виконання, а також в постанові невірно вказано орган, який видав виконавчий документ, суд відхиляє, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» не містить посилання на обов'язковість зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження строку пред'явлення до виконання виконавчого документу та дати подання документу примусового виконання.
Окрім цього, посилання заявника на ту обставину, що у поставі про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2018 зазначено, що виконавчий лист видано Апеляційним судом м. Києва, а не Солом'янським районним судом м. Києва на думку суду не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої скарги, як необґрунтованої.
Керуючись ст.ст. 19, 30,129 Конституції України, ст.ст. 1, 12, 18, 39, 40, 41, 51 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 10, 12, 76-81, 258, 259, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чулієва Атаджана Абдуназаровича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Райффайзен Банк Аваль», відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст ухвали складено 06.04.2023.
Суддя О.М. Букіна