СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2727/23
ун. № 759/6167/23
07 квітня 2023 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У квітня 2023 до Святошинського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 року визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.
Справа передана судді 07.04.2023 року.
За вимогами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Так, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 не вказує, чи має в шлюбі з відповідачем неповнолітніх дітей, до того ж не зазначає про те, що відповідач ОСОБА_2 не бажає розірвати шлюб в органах державної реєстрації актів цивільного стану, або ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Дана норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Згідно із п. 3, 4 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК. У заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 жодним чином не аргументує які у неї є підстави для подання позовної заяви про розірвання шлюбу до суду, а не до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 28 ЦПК України передбачає виключення з цього правила, встановлюючи підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, ч. 2 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У позовній заяві позивачка вказує місце проживання відповідача за адресою: село Сураж, Тернопільска область. Відповідно до інформації про місце проживання особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» такої людини не знайдено.
Отже, відповідач не має зареєстрованого у встановленому законодавством порядку місця проживання у Святошинському районі міста Київ.
Крім того, позивачка не наводить аргументів щодо свого звернення саме до Святошинського районного суду міста Києва.
Тобто, ОСОБА_1 має надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували те, що справа підсудна Святошинському районному суду м. Києва.
У відповідності до положень ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для встановлення судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу необхідно звернутись до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік». Відповідно до ст.7 зазначеного закону, з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 гривні.
Отже, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1073,60 грн.
Таким чином, суд зазначає, що позивачка має надати суду докази сплати судового у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що її позовна заява не містить прохальної частини, що позбавляє суд можливості встановити з якими вимогами вона звернулась до суду.
Однією з основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, яка проявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Отже, в цивільному судочинстві суд не може виходити за межі заявлених вимог та ухвалювати будь-які судові рішення на підставі припущень про те, які саме вимоги бажала заявити особа.
Таким чином, позивачка має визначитись із прохальною частиною позовної заяви, визначивши вимогу, з якою вона звернулась до суду.
Відповідно до пунктів 6-10 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Даних вимог цивільного процесуального законодавства позивачка не виконала.
Крім того, частина друга статті 95 ЦПК України передбачає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів також визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07 квітня 2003 року «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, від 27 вересня 2021 року № 5026/886/2012, незасвідчені копії документів визнаються недопустимими доказами.
У порушення вищезазначених вимог ЦПК України до позовної заяви долучені копії, документів, які не засвідчені належним чином.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статями 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Копію ухвали надіслати для виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О.Горбенко