Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 521/10615/20
провадження № 61-497св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Одеська міська рада, управління капітального будівництва Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Петренко Наталією Олегівною, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року в складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року в складі колегії суддів Бездрабко В. О., Приходько Л. А., Склярської І. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеської міської ради, управління капітального будівництва Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання надати житлове приміщення у постійне користування.
Позов мотивував тим, що він є ветераном війни, особою з інвалідністю внаслідок війни II групи та кадровим військовослужбовцем, який має право на пільги, передбачені законодавством України, а саме на позачергове отримання житлового приміщення протягом 2 років з дня взяття на квартирний облік.
Указував, що починаючи з 30 серпня 2005 року він перебував на квартирному обліку в Великомихайлівській селищній раді Великомихайлівського району Одеської області як особа, яка має право на позачергове отримання житла, але протягом 15 років держава не забезпечила його та його багатодітну сім'ю у складі 4 осіб (у тому числі, особи з інвалідністю з дитинства) житловим приміщенням. Зазначав, що з 25 жовтня 2018 року він перебуває на позачерговому обліку на отримання житла в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради як особа з інвалідністю внаслідок війни під номером 46.
Посилався на те, що він неодноразово звертався до різних органів (зокрема й до відповідачів) з заявами щодо вирішення питання про надання йому житла, проте протягом тривалого часу це питання залишається невирішеним, що є порушенням його права на житло та свідчить про неефективність роботи державних органів та їх ухилення від виконання своїх обов'язків у сфері захисту прав осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
зобов'язати виконавчий комітет Одеської міської ради прийняти рішення про надання йому у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм з урахуванням кількості членів його сім'ї;
зобов'язати управління капітального будівництва Одеської міської ради вчинити дії з розподілу та надання йому у постійне користування житлового приміщення відповідно до встановлених санітарних та технічних норм з урахуванням кількості членів його сім'ї.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач дійсно має право на позачергове отримання житла на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте забезпечення позивача житлом можливе лише згідно з існуючою черговістю з урахуванням часу взяття на облік та у порядку, передбаченому законодавством. Суди встановили, що позивач перебуває на позачерговому обліку під номером 46, а попереду позивача в списку знаходяться інші особи, які також потребують поліпшення житлових умов. Доказів наявності в нього переважного права на отримання житла порівняно з особами, які знаходяться вище в черзі, позивач судам не надав, тому має право на забезпечення житлом лише за умови надходження його черги на отримання житла. Оскільки порушення принципу черговості отримання житла є порушенням норм чинного законодавства та прав осіб, які знаходяться вище в черзі, суди зробили висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову. Суди також указали, що позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі міста Одеси з 25 жовтня 2018 року, проте з цим позовом звернувся до спливу передбаченого законом 2-річного строку на отримання житла.
Аргументи учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі позивач з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 203/1784/16, зазначає, що ненадання йому як особі з інвалідністю внаслідок війни житла протягом тривалого часу є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів. Наголошує на тому, що законом передбачено обов'язок уповноважених органів забезпечити особу з інвалідністю внаслідок війни протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а не після спливу вказаного строку. При цьому вказує, що на квартирному обліку в різних територіальних підрозділах органів, уповноважених на прийняття рішення з виділення житла в користування, перебуває понад 15 років.
Зазначає, що не просить надати йому перевагу серед інших громадян, які перебувають у черзі, а лише просить орган місцевого самоврядування та підпорядковані йому структури виконати їх зобов'язання із забезпечення позивача житлом. Уважає, що неможливість виконання таких обов'язків органом місцевого самоврядування не звільняє відповідачів від взятого на себе зобов'язання перед позивачем.
У лютому 2023 року від Одеської міської ради та її виконавчого комітету до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Відзив мотивовано тим, що відповідачі не заперечують проти наявності у позивача права на позачергове отримання житла, проте оскільки ОСОБА_1 в списку на позачергове отримання житла як особа з інвалідністю внаслідок війни перебуває під номером 46, то суди зробили правильний висновок про можливість забезпечення позивача житлом лише з дотриманням порядку черговості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2023 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених викладених у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2018 року в справі № 203/1784/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також прирівняних до них осіб.
Відповідно до рішення Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області № 94 «Про взяття на квартирний облік» від 30 серпня 2005 року ОСОБА_2 взято на квартирний облік за місцем його проживання в смт В. Михайлівка.
Рішенням селищної ради від 13 червня 2014 року ОСОБА_1 продовжено термін перебування на позачерговому квартирному обліку при Великомихайлівській селищній раді Одеської області безтерміново.
З 25 жовтня 2018 року позивач перебуває на квартирному обліку у Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради:
1) в загальній групі під номером 4007;
2) в черзі громадян, які мають право на позачергове отримання житла під номером 272;
3) в списку осіб з інвалідністю внаслідок війни під номером 46.
Позиція Верховного Суду
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи з інвалідністю та прирівняні до них особи мають пільги на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилався на те, що він має право на позачергове забезпечення житлом відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особа з інвалідністю внаслідок війни.
Набуття особою правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо пов'язане з проходженням нею військової служби.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Наведені норми права прямо передбачають, що військова служба належить до служби публічної.
Така гарантія соціального захисту як позачергове забезпечення житлом є однією з передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу, та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 за позовом особи, звільненої з військової служби, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні жилим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання жиле приміщення та про зобов'язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) вказано, що: «позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Інструкції, затвердженої Наказом № 737, оскаржив діяння відповідача, житлова комісія якого не зарахувала позивача на квартирний облік як військовослужбовця. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, котрі проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців). З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду».
Оскільки спір у справі, що переглядається, пов'язаний з реалізацією позивачем права на отримання соціальної гарантії (пільги) у вигляді позачергового забезпечення житлом, яка передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з проходженням військової (публічної) служби, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За змістом частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила предметної та суб'єктної юрисдикції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження в справі.
Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдиецією.
Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Петренко Наталією Олегівною, задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 рокускасувати, а провадження в справі № 521/10615/20 закрити, повідомивши ОСОБА_1 про те, що розгляд пред'явленого ним позову відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук