Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 756/3874/22
провадження № 61-900 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвокат Громов Дмитро Олександрович,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
представника ОСОБА_3 - адвокат Шаповалов Андрій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, на рішення Оболонського районного суду м. Києва
у складі судді Жука М. В. від 04 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В. від 15 грудня 2022 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
У червні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року справу № 756/3874/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та справу № 756/3320/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі № 756/3874/22.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року,позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований
13 грудня 2021 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2148.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 992,40 грн сплаченого судового збору та 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 992,40 грн сплаченого судового збору та 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення районного суду мотивовано тим, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, між подружжям утрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення і подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо й суперечить інтересам подружжя, шлюб між сторонами існує формально.
При стягненні понесених судових витрат на правничу допомогу кожній стороні у розмірі 3 000 грн, суд врахував складність справи, тривалість затраченого представниками сторін часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, заперечення кожним з них щодо розміру витрат на правничу допомогу іншої сторони.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення районного суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу за апеляціною скаргою ОСОБА_3 , вказав, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 000 грн, а не заявлених 10 000 грн, районний суд вірно врахував складність справи, тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмета спору, обсяг наданих послуг та результат розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Шаповалов А. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання щодо судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, а саме відмовити ОСОБА_1 про стягнення з нього 3 000 грн витрат на правову допомогу і достягнути 7 000 грн з ОСОБА_1 на його користь витрат на правову допомогу. Також просить розподілити судові витрати, понесені ним в апеляційній інстанції, стягнувши сплачений ним судовий збір і 3 000 грн правової допомоги з ОСОБА_1 , а також покласти на ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 756/3874/22 із Оболонського районного суду м. Києва, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Громова Д. О., про розгляд справи в судовому засіданні за його участю відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М., мотивована тим, суди не врахували того факту, що наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Громовим Д. О. ордер не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженому рішенням Ради адвокатів України
від 17 грудня 2012 року № 36, а тому помилково стягнуто з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Вказує, що суди не врахували відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо вирішення питання компенсації витрат на правничу допомогу та помилково відшкодували ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 тис грн, незважаючи на те, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу
у розмірі 10 тис грн, на підтвердження чого долучались документи до матеріалів справи. При цьому, зазначає, що матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Зазначає, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики в частині застосування та тлумачення статті 137 ЦПК України щодо механізму зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з іншого учасника справи, при відсутності клопотання про зменшення, так як відсутні єдині висновки у судовій практиці Верховного Суду в зазначеному питанні. Також посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу та відповідь на відзив
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Громова Д. О., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, судами досліджено всі надані докази у сукупності та правильно встановлено обставини у справі, в оскаржуваній частині судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, суд враховуючи задоволення об'єднаних позовів в одне провадження, пропорційно розподілив судові витрати між сторонами, а сторони в судовому засіданні не висловлювали свої заперечення з цього приводу, що підтверджується звукозаписом судового засідання, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М., які є аналогічними за змістом доводам касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення судових витрат за правову допомогу ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження
№ 12-171гс19).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Доводи касаційної скарги про відсутність клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на правову допомогу, понесених ОСОБА_3 ,
є безпідставними, вони спростовуються матеріалами справи, а саме
на а. с. 53-55, т. 1, наявний відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Громова Д. О., на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому наводяться мотиви заперечення щодо розміру правової допомоги.
Посилання касаційної скарги про те, що суди не врахували, що наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Громовим Д. О. ордер не відповідає вимогам Положення про ордер на надання правової допомоги та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, не є підставою для скасування законного судового рішення, так як адвокат Громов Д. О. діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». В адвоката Громова Д. О. не зупинено права на заняття адвокатською діяльністю і він не позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновкущодо розподілу судових витрат на правничу допомогу та вірно врахували складність справи, тривалість затраченого представниками сторін часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, заперечення кожним з них щодо розміру витрат на правничу допомогу іншої сторони.
Інші наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень в частині витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.
Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова А. М., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року
та постанову Київського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року в частині розподілу судових витрат (стягнення витрат за правову допомогу) залишити без змін.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець