Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 760/31030/21
провадження № 61-454св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,
відповідачі: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва», Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Шереметьєвої Л. А. від 07 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Борисової О.В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., від 29 листопада 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва», Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання права користування квартирою, визнання наймачами квартири.
2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 23 червня 1964 року
ОСОБА_5 був виданий ордер № 152146 на вселення у квартиру АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані її діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
3. Позивачка вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дядько - ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_8 . Зазначала, що у її батька ОСОБА_9 було двоє дітей: вона та її брат ОСОБА_10 . Фактично у спірній квартирі проживав її батько, а вона зі своєю сім'єю (чоловіком та донькою) безперервно проживає у ній з листопада 2011 року. На цей час у квартирі залишився зареєстрований лише її дядько ОСОБА_3 , який не проживає у квартирі та не несе тягар її утримання.
4. Зазначала, що за час проживання у цій квартирі її батько намагався перевести на себе особовий рахунок та зареєструвати її в квартирі, але брати батька, які були зареєстровані в квартирі, не підтримували сімейних зв'язків, контакти з ними відсутні, що ускладнювало користування квартирою, а тому без згоди всіх квартиронаймачів батько не зміг провести необхідні реєстраційні дії. У зв'язку з тим, що місцезнаходження дядька ОСОБА_3 їй невідомо, отримати його згоду на реєстрацію у квартирі неможливо, а тому виникла необхідність у зверненні до суду з цим позовом.
5. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити: визнати за нею та малолітньою ОСОБА_2 , 2021 року народження, право користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 45,15 кв. м; визнати її та малолітню ОСОБА_2 наймачами вказаної квартири, шляхом внесення змін до договору найму житлового приміщення (ордер № 152146).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07 липня
2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наймач спірного житлового приміщення ОСОБА_5 померла в 2013 році. Звертаючись із позовом, позивачка зазначала, що з 2011 року проживає у спірній квартирі, а після одруження в квартирі проживає її чоловік і донька, яка народилася у квітні 2021 року. Однак позивачка не зазначила, на яких умовах вона вселилася та проживає у спірній квартирі, не надала доказів, що вона вселилася в житлове приміщення як члена сім'ї наймача. Також позивачка була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 1990 року по 28 червня 2022 року, а її малолітня донька з моменту народження і до 28 червня 2022 року . Позивачка є власницею 1/3 частини зазначеної квартири. ОСОБА_1 разом із своєю донькою знялася з реєстрації у вказаній квартирі під час знаходження цієї справи у провадженні суду.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
8. Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року - без змін.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, оскільки позивачкою не було надано належних доказів на підтвердження того, що вона та її малолітня дитина ОСОБА_2 , 2021 року народження, вселилися у спірну квартиру як члени сім'ї наймача та за наявності згоди всіх членів сім'ї наймача, при цьому вона зберігала за собою право користування на іншу жилу площу.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. 07 січня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана позивачкою та її представником, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
11. Підставами касаційного оскарження судового судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на відсутністьвисновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також посилається на не дослідження судами попередніх інстанцій належним чином зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Заявниця стверджує, що вселення ОСОБА_1 до спірної квартири, як члена сім'ї, відбулося фактично за згодою наймача, але оформленню права користування квартирою перешкоджало відсутність письмової згоди інших користувачів квартири (зареєстрованих, але не проживаючих на той час у квартирі).
13. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що ОСОБА_1 у 2000 році приватизована 1/3 частина квартири, яка має житлову площу лише 46, 5 кв. м. ЇЇ частку неможливо виділити в натурі із-за особливостей планування квартири. Проживання у квартирі, співвласником якої вона являється, всіх зареєстрованих осіб з членами сім'ї є неможливим, оскільки житлова площа є недостатньою для проживання трьох сімей. Отже, зберігання права проживання у квартирі АДРЕСА_2 є формальністю. Вказує, що вона зберігала за собою місце реєстрації за вказаною адресою з формальних міркувань. Стверджує, що у цьому конкретному випадку, місце реєстрації та місце проживання ОСОБА_1 не є тотожними. ЇЇ місце реєстрації було за місцем реєстрації та проживання її матері, а коли їй виповнився 21 рік, вона почала проживати за місцем реєстрації її батька, як члена сім'ї.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/31030/21.
15. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
16. У поданому відзиві на касаційну скаргу Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. За особою, яка проживає з наймачем жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано права користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні. У 2000 році позивачка разом із членами своєї сім'ї приймала участь у приватизації житлової площі, фактично весь час зберігає за собою право на житлову площу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. На підставі ордеру на житлове приміщення № 152146 від 23 червня
1964 року квартира АДРЕСА_1 , була надана бабі позивачки - ОСОБА_5 на сім'ю з трьох осіб: вона - ОСОБА_5 та двоє синів: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
18. Згідно з довідкою житлово-експлуатаційної дільниці КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» № 904 від 16 листопада 2016 року № 6935 у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
19. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки - ОСОБА_5 .
20. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько позивачки - ОСОБА_6 , а
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_8 .
21. Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 75746614
від 14 грудня 2021 року, у спірній квартирі станом на 14 грудня 2021 року зареєстрований лише відповідач ОСОБА_3 .
22. Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 75746502
від 14 грудня 2021 року, позивачка ОСОБА_1 з 29 жовтня
1990 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 . Також у вказаній квартирі зареєстрована і дочка позивачки ОСОБА_2
з 22 квітня 2021 року.
23. На підставі розпорядження органу приватизації Жовтневої районної в місті Києві державної адміністрації № 443 від 31 січня 2000 року квартира
АДРЕСА_2 була передана у спільну часткову власність ОСОБА_11 - матері позивачки, позиваці та її брату ОСОБА_10 .
24. Позивачка на підтвердження своїх доводів про те, що вони разом з дочкою проживають у спірній квартирі, надала суду наступні докази:
- акт, складений дільничним офіцером поліції відділу поліції № 2 Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від 02 листопада 2021 року, згідно з яким у квартирі АДРЕСА_1 станом на 02 листопада 2021 року проживає ОСОБА_1 з чоловіком ОСОБА_12 та їх дочкою ОСОБА_2 . Зазначено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі з листопада 2011 року;
- постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі № 759/11901/19 про звільнення ОСОБА_13 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, в якій місцем проживання останньої зазначено: АДРЕСА_3 ;
- договір купівлі-продажу № ФБшФТ-0725-34420601 від 17 грудня
2019 року, укладений між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та ОСОБА_13 , в якому місцем проживання останньої зазначено: АДРЕСА_3 ;
- витяг з історії розвитку дитини ОСОБА_2 , в якому місцем проживання дитини зазначено: АДРЕСА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
25. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
26. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
27. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
29. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
31. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
32. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
33. Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка стверджувала, що вона безперервно проживала у спірній квартирі разом з батьком з 2011 року.
16 жовтня 2020 року вона зареєструвала шлюб зі ОСОБА_12 та продовжувала проживати у квартирі, яка є предметом спору. Вказувала, що для реєстрації місця проживання у спірній квартирі існували об'єктивні перешкоди.
34. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
35. Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
36. Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
37. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
38. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
39. Відповідно до частини першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
40. Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі
№ 6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).
41. Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім'ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
42. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
43. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах
від 10 грудня 2020 року у справі № 205/6201/17, від 18 травня 2022 року
у справі № 463/2277/20-ц, від 23 вересня 2022 року у справі № 289/847/21,
від 06 січня 2023 року у справі № 523/1756/20.
44. Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
45. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. (частина четверта статті 29 ЦК України).
46. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
47. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
48. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог,оскільки позивачка не довела, що воназі згоди наймача та членів його сім'ї вселилася і тривалий час проживала у спірній квартирі.
49. При вирішенні спору судами надано належну оцінку поданим сторонами доказам.
50. Суди фактично встановили, що позивачка не довела того, що її вселення до квартири АДРЕСА_1 відбулось за згодою її баби, дядька та батька.
51. Окрім зазначеного судами встановлено, що у власності позивачки перебуває 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку вона набула у порядку безоплатної приватизації. У цій квартирі позивачка була зареєстрована з 1990 року, а її малолітня донька з моменту народження. Після звернення до суду із цим позовом позивачка 28 червня 2022 року знялася з реєстрацію із своєю дочкою у вказаній квартирі.
52. Позивачкою також не надано доказів обмеження її у користуванні спірною квартирою.
53. Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
54. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли достатньо обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
55. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
2. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 липня
2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович