Ухвала
Іменем України
03 квітня2023року
м. Київ
справа № 761/3915/22
провадження № 61-4056ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В лютому 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: стягнути з Координаційного центру з надання правової допомоги на свою користь 6 000 000 грн на відшкодування майнової шкоди та 15 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди; звільнити директора Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_4 із займаної посади.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року позов залишено без задоволення.
В лютому 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року повернуто заявникам на підставі частини третьої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з тим, що подання апеляційних скарг було визнано зловживанням процесуальними правам.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при зверненні до суду заявникам надано право викладати зміст їх документів на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо їх форми, однак використання образливих висловлювань є неприпустимим. Намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Якщо учасник справи здійснює певну процесуальну дію не з метою виконання завдання цивільного судочинства, а для досягнення інших цілей (образити, принизити учасників справи, виявити до них і до їх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити учасників судових проваджень та себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Отже, апеляційні скарги підлягають поверненню на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
22 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційне провадження в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Таким чином, рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку лише після його перегляду в апеляційному порядку.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року повернуто апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року і воно не було переглянуте в апеляційному порядку, то у відкритті касаційного провадження в частині його оскарження необхідно відмовити з наведених вище підстав.
Касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно повернув її апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року, побоюючись його перегляду по суті. В тексті апеляційної скарги вона не використовувала лайливих слів, а лише - жаргонні вирази та слова, які відображають її дійсне ставлення до ситуації, яка склалася. На її переконання, вона не повинна підбирати кожне слово і вправі називати речі своїми іменами.
Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Апеляційна скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту апеляційної скарги, передбаченим вимогам статті 356 ЦПК України.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Частиною першою статті 44 ЦПК передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до підпункту «а» пункту третього статті 35 Конвенції,
є неприйнятною будь-яка індивідуальна заява, подана згідно зі статтею 34, якщо суд вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання.
Для прикладу Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з Європейським судом з прав людини
(далі - ЄСПЛ) вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників.
Повертаючи апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що в них містяться висловлювання, використання яких неприпустиме при оформленні апеляційної скарги.
Апеляційний суд також зазначив, що заявники називають суддю, який ухвалив рішення, злочинцем, інших осіб називають шахраями, допускають образливі висловлювання стосовно них, вказують на те, що ці особи рознесли хабарі, в тому числі й «Верхушці судової системи», тощо. Такий виклад апеляційних скарг є виявом неповаги до суду та інших осіб, а подання таких скарг є зловживанням заявниками їх процесуальним правом. Тому в силу вимог частини третьої статті 44 ЦПК України ці обставини є підставою для повернення апеляційних скарг.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зазначено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
В постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 вказано, що образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Використання учасниками судового процесу образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 квітня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19). Наявність такої характеристики є достатньою, щоб суд застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (повернення, залишення без розгляду заяв, скарг, клопотань).
Встановивши, що зміст висловлювань заявників, викладених в апеляційних скаргах, виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подання таких апеляційних скарг в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ та положень ЦПК України констатується як зловживання правом на подання заяв, та правильно повернув апеляційні скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідно до Конституції України вона має право на власну думку і на спосіб її вираження, а в апеляційних скарги не було вжито лайливих слів, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не спростовує встановленого апеляційним судом факту, що вжиті в апеляційних скаргах висловлювання є образливими як для суду, так і для інших осіб.
Отже, висновки апеляційного суду про допущення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зловживання їх процесуальними правами, а відтак і про наявність підстав для повернення апеляційних скарг на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України, ґрунтуються на правильному застосуванні судом норм процесуального права.
Аргументи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційних скарг та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Крім цього, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не позбавляє заявника доступу до правосуддя, так як повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та ухвали Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року необхідно відмовити з наведених вище підстав.
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко