Справа № 461/380/22
Провадження № 1-кс/461/1863/23
07.04.2023 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про скасування арешту,
встановив:
адвокат ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному №12021140000000221 від 12.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді від 03.02.2022 у справі №461/380/22 (провадження №1-кс/461/559/22).
Обґрунтовуючи клопотання, заявник посилається на те, що 31.01.2022, в ході проведеного, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова, обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 10», ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім карткою НОМЕР_2 належний ОСОБА_6 ; телевізор марки «SAMSUNG», model code: QE65Q80AATXXH VERSION NO: 01/QAQ80/QAQ80E-Q65AM2 S/N: OH333HIR300876Y, чорного кольору. В подальшому, ухвалою слідчого судді від 03.02.2022 на вказані речі було накладено арешт.
За твердженням заявника, вказані речі були оглянуті та досліджені органом досудового розслідування. Адвокат вказує, що фактичне вилучення майна підозрюваного порушує його право користуватись ним, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, просить клопотання задовольнити та скасувати арешт.
Заявник в судове засідання не з'явилась, подала клопотання, згідно якого просить розглянути справу за її відсутності, а також за відсутності підозрюваного.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні, кожен окремо, клопотання заперечили частково. Зокрема, вказали, що не заперечують щодо задоволення клопотання в частині скасування арешту на телевізор марки «SAMSUNG», оскільки такий оглянутий і не містить слідів злочину. Водночас, вказали, що вилучений під час огляду мобільний телефон марки «Айфон 10» на даний час не досліджений у повному обсязі, оскільки обвинувачений не надав даних необхідних для отримання доступу до нього, зокрема кодів та паролів. Відтак, просили відмовити у задоволенні клопотання в частині скасування арешту на мобільний телефон марки «Айфон 10». Також, слідча вказала, що якщо до моменту вжиття органом досудового розслідування заходів спрямованих на належний огляд телефону, зокрема пов'язаних з подоланням системи логічного захисту, підозрюваний надасть такі дані самостійно, такий огляд буде проведено швидше, що, у свою чергу, пришвидшить можливість розгляду питання завершення дослідження телефону та наявності підстав для подальшого застосування арешту.
Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника в судове засідання.
Згідно положень статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Виходячи з наведеного, підстав для відкладення розгляду клопотання або обставин які зумовлюють неможливість проведення його розгляду не встановлено.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників процесу, приходжу до висновку, що таке підлягає частковому задоволенню, з огляду на нижченаведене.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні. №12021140000000221 від 12.03.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2022 року, клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів вчинених у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 про арешт майна з приводу якого подане клопотання адвокатом задоволено та накладено арешт із тимчасовим позбавленням права на розпорядження та користування майном, на виявлені та вилучені 31.01.2022 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення обшуку за місцем його фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , речі: мобільний телефон марки «Айфон 10», ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім карткою НОМЕР_2 належний ОСОБА_6 ; телевізор марки «SAMSUNG», model code: QE65Q80AATXXH VERSION NO: 01/QAQ80/QAQ80E-Q65AM2 S/N: OH333HIR300876Y, чорного кольору.
Оцінюючи доводи заявника, а також пояснення слідчого та прокурора, виходжу з наступного.
Відповідно до положень ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходом забезпечення кримінального провадження, серед інших, є арешт майна.
Положення ч.3 ст.132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Як зазначено вище, згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований на майно особи, яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Згідно положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Оцінюючи доводи адвоката стосовно того, що наведені речі та предмети не мають відношення до кримінального провадження, а подальше застосування арешту порушує право підозрюваного, як власника такого майна, на розпоряджання та користування ним, вважаю за необхідне при ухваленні рішення за клопотанням задовольнити таке частково, а саме скасувати арешт виключно на те майно проти скасування якого не заперечує орган досудового розслідування (слідчий). При цьому виходжу з того, що наведене заявником майно щодо скасування арешту на яке не заперечує слідчий та прокурор, вже перевірено та досліджено органом досудового розслідування і за поясненнями слідчого, дійсно не встановлено його незаконного походження та не встановлено його належності до об'єкту, знаряддя чи предмету кримінального правопорушення.
Водночас, доводи заявника щодо дослідження мобільного телефону не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Зокрема, слідчому судді не надано жодного доказу на підтвердження наведених обставин. Більше того, до клопотання адвокатом взагалі не долучено жодних доказів чи документів.
З огляду на зазначене, приходжу до переконання, що клопотання заявника підлягає до часткового задоволення, а саме слід скасувати арешт з майна, у подальшому арешті якого на даний час відпала необхідність та щодо якого органом досудового розслідування було встановлено, що таке не є доказом злочину.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, також враховую наступне.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Крім того, слідчим суддею враховуються наведені вище положення статті 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи обґрунтованість клопотання, виходжу з функцій і повноважень слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Наведені вище у даній ухвалі положення процесуального законодавства вказують на наявність у КПК України механізмів правового захисту осіб, у яких було вилучено майно під час обшуку та на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді або суду.
Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
У справі "Свіргунець проти України" ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Об'єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.
Застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України. В цьому контексті слідчим суддею беруться до уваги доводи слідчого щодо доказового значення у кримінальному провадженні предметів та речей з приводу яких подане клопотання. Зокрема, очевидним є те, що скасування арешту майна в тій частині у якій не заперечує орган досудового розслідування, зважаючи на перевірку причетності цього майна до кримінального правопорушення і не встановлення таких даних, не призведе до шкоди інтересам досудового розслідування та забезпечить дотримання прав володільця.
У рішенні ЄСПЛ від 2.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна в кримінальному провадженні.
Крім того, норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, ухвалюючи рішення за клопотанням враховую те, що у випадку якщо продовжується арешт на майно, яке перевірено органом досудового розслідування на наявність ознак причетності або відношення до кримінального правопорушення і таких ознак не встановлено, то норми ст. 2 КПК України не будуть дотримані, оскільки до особи яка є власником або володільцем майна, не буде застосована належна правова процедура і по суті застосовано необґрунтований процесуальний примус.
Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином виходячи з наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що подальше обмеження володільця у праві використання та володіння власним майном, з приводу скасування арешту на яке слідчим заперечень не висловлено, суперечить вищенаведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується доводів адвоката про порушення балансу між втручанням у права і свободи підозрюваного та інтересами досудового розслідування, приходжу до висновку, що такі слід відхилити виходячи з нижченаведеного.
Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021140000000221 від 12.03.2021 триває. На час накладення арешту такий засіб забезпечення кримінального провадження застосований обґрунтовано, що зокрема вбачається з матеріалів відповідного клопотання.
Також, зважаючи на характеристики вилученого майна - мобільного телефону, зокрема загальновідомими обставинами щодо наявності у такому предметі систем логічного захисту, в органу досудового розслідування виникають об'єктивні складнощі з невідкладним його дослідження та перевіркою, що потребує часу. Фактів невиправданої бездіяльності слідчих у кримінальному провадженні не встановлено, що зокрема вбачається з наведених вище пояснень слідчого щодо повної перевірки і дослідження частини арештованого майна.
Таким чином, необхідність часткового застосування арешту майна ( в частині яка заперечується органом досудового розслідування) на даний час не відпала. Зняття арешту з усього майна, а саме щодо якого слідчим у судовому засіданні обґрунтовано необхідність продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до його втрати, знищення чи пошкодження, зміни його властивостей, що, в свою чергу, призведе до неможливості провести повне, об'єктивне та всебічне досудове розслідування, тому на думку слідчого судді вказане клопотання в тій частині у якій заперечує слідчий, є передчасним, оскільки органом досудового розслідування щодо арештованого майна не проведено усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03.02.2022 року (справа №461/380/22 провадження №1-кс/461/559/22) із тимчасовим позбавленням права на розпорядження та користування майном, на виявлений та вилучений 31.01.2022 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення обшуку за місцем його фактичного проживання за адресою АДРЕСА_1 , телевізор марки «SAMSUNG», model code: QE65Q80AATXXH VERSION NO: 01/QAQ80/QAQ80E-Q65AM2 S/N: OH333HIR300876Y, чорного кольору належний ОСОБА_6 .
В решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1