Справа №461/3498/22
/заочне/
03 квітня 2023 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,
з участю: секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить: визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком дитини, ОСОБА_1 , за адресою : АДРЕСА_1
Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір'ю дитини є ОСОБА_6 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , розірвано. До досягнення їх сином семирічного віку, ОСОБА_3 , проживав з батьком та матір'ю почергово. Починаючи з восьмирічного віку, ОСОБА_3 фактично постійно проживає разом з батьком. ОСОБА_3 , навчається в Львівській лінгвістичній гімназії, закінчив четвертий клас гімназії. Протягом декількох років ОСОБА_3 активно займається футболом. На даний час протягом декількох місяців матір дитини проживає в США, у зв'язку з оголошенням воєнного стану на Україні та з розмови з нею представник позивача довідався, що вона не має наміру повертатися на Україну, та забрати ОСОБА_3 за кордон. ОСОБА_3 , виповнилось чотирнадцять років і він бажає проживати разом з батьком у м. Львові. Представник позивача вказує, що позивач піклується про здоров'я сина, його фізичний, духовний та моральний розвиток, намагається забезпечувати сина повноцінною корисною їжею, оздоровлювати його в період літніх та зимових канікул. Позивач зазначає, що ним як батьком створені всі необхідні житлово-побутові умови для повноцінного всебічного та гармонійного розвитку дитини, його навчання. Також позивач зазначає, що має постійне місце праці, в фірмі " Ріхтер Гедеон Нрт » на посаді "фахівець медичний", та в змозі матеріально забезпечувати сина. Зважаючи на викладені обставини, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.07.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
06.12.2022 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації ЛМР скеровано на адресу суду пояснення, в яких зазначає, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має 14 років, він сам визначає з ким із батьків буде проживати. Згідно з п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитині/', затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 N2 866 «Питання; діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.01.2023 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської про визначення місця проживання дитини, Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову.
Представник позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засідання вимоги позовної заяви підтримала повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Крім того, виклик відповідача був здійснений за допомогою розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Положення ст.43 ЦПК України визначають, що учасники справи зобов'язані, зокрема, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до норм ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки у судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнані поважними.
Суд, заслухавши думку представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ./а.с.7/.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Залізничним відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції,актовий запис 211./а.с.9/.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописки Відділу житлового господарства ЛКП «Княже місто» №1020 від 05.07.2022 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.11/.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , що 11.09.2013 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб, зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис 2263./а.с.12/.
З заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2022 року, вбачається, що з восьмирічного віку він проживає разом з батьком ОСОБА_1 , якого дуже любить і з яким склались довірливі стосунки. Надалі ОСОБА_3 бажає проживати з батьком. Адвокатом йому роз'яснено вимоги пункту 3 ст. 150 СК України, згідно з яким, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 річного віку визначається нею самою. На даний час, ОСОБА_3 проживає разом з батьком в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і надалі має намір проживати разом батьком за вказаною адресою. /а.с.6/.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства,
Відповідно до ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
Згідно з положенням ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини.
Згідно ст. 150 СК України, обов'язками батьків є піклування про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
Відповідно до ч 2, 8, 9, 10 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст.3 конвенції).
Відповідно до ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» зазначено, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Європейський суд з прав людини 11.07.2017 року у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.
При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків, за вирішенням питання про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи в суді неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, відповідач забезпечений належними умовами для проживання і здатен створити комфортні умови для проживання і виховання дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 160 СК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. Місце проживання дитини цього віку визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Як вбачається із заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 01.07.2022 року, вбачається, що з восьмирічного віку він проживає разом з батьком ОСОБА_1 , якого дуже любить і з яким склались довірливі стосунки. Надалі ОСОБА_3 бажає проживати з батьком.
У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Таким чином, виходячи з інтересів самої дитини, і те, що донька тривалий час проживає саме з батьком, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зауважує, що мати та батько дітей не обмежені у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участь у її вихованні, і можуть реалізувати свої права шляхом домовленості один з одним щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 259, 263-265 ЦПК України, 150, 155, 160, 161 СК України, 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,-
позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову Органу опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити
Визначити місце проживання не повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідачем може бути подано заяву до Галицького районного суду м. Львова про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 03.04.2023 року.
Сторони у справі:
Позивач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач:
ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 )
Треті особи:
Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1, код ЄДРПОУ: 30803027010).
Суддя Х.М. Мисько