Справа №461/6908/22
03 квітня 2023 року м. Львів.
Галицький районний суд міста Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Цибулько О.І.,
представниці позивачки Шири М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Управління безпеки про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що постановою заступника начальника відділу - інспектора з паркування Відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденка М.А. серії РАП №889782566 від 22 листопада 2022 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 300,00 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за те, що 09.11.2022 року 14 год. 56 хв. водієм транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 580, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як на 10 хвилин користування майданчиком для платного користування. Позивачка вважає таку постанову незаконною, а дії працівників неправомірними. Зазначає, що 09.11.2022 року на лобовому склі транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 580, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , було залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ № 00208912 у зв'язку з неоплатою паркування на платному паркувальному майданчику, за яке передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ч.1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивачка стверджує, що даний транспортний засіб на підставі наказу ТзОВ «Сюрприз» №28 від 02.01.2022 року використовується нею як директором ТзОВ «Сюрприз», 09.11.2022 року в день складення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ № 00208912 вона керувала даним транспортним засобом. З даним повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не погодилася, оскільки вона є інвалідом 2 групи й 09.11.2022 року о 14 год. 45 хв. використовуваний нею автомобіль був залишений на місці, призначеному для безоплатного чаркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, відповідно до норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Пенсійне посвідчення у зв'язку з інвалідністю було залишене нею на панелі під лобовим склом автомобіля й було доступне для ознайомлення інспектору з паркування. 14.11.2022 року ОСОБА_1 через ЦНАП Львівської міської ради було подано скаргу № 3-Д-73212-3701 на ім'я начальника Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради ОСОБА_2 . В зазначеній скарзі позивачка зазначила, що не погоджується з повідомленням про притягнення її до адміністративної відповідальності зважаючи на те, що вона є інвалідом 2 групи й автомобіль залишений нею на місці, призначеному для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, відповідно до норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Тому позивачка просила визнати факт складення повідомлення про притягнення її до адміністративної відповідальності ЛВ №0208912 від 09.11.2022 року помилковим, не виносити постанову про накладення на неї адміністративного стягнення у зв'язку з помилковістю складення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності ЛВ № 00208912 від 09.11.2022 року. ОСОБА_1 стверджує, що станом на день подання адміністративного позову відповіді на не отримала, а 09.12.2022 року до неї надійшла постанова про накладення адміністративного стягнення. На думку позивачки, постанова є необґрунтованою, такою що не відображає дійсних обставин справи, оскільки постанова складена за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення. Тому просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.12.2022 року відкрито провадження у справі.
30.12.2022 року позивачка подала до суду письмові пояснення.
15.02.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Представниця позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак, подав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що представник відповідача просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки стверджує, що інспектор діяв правомірно, у межах визначених законом. Крім того, зазначив, що на автомобілі позивача відсутній розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю». Стверджує, що безоплатне паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю може здійснюватись виключно в межах місць для стоянки, що визначеними операторами майданчиків для платного паркування та позначені відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою. Згідно з вимогами розділів 33 та 34 ПДР місця для осіб з інвалідністю позначаються дорожніми знаками 5.42.1 або 5.42.2, якими позначаються місця для паркування із табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», а також дорожньою розміткою 1.35, що безпосередньо позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю. У випадку розміщення транспортних засобів поза межами місць призначених для водіїв, які належать до категорії осіб з інвалідністю або осіб що їх перевозять, - паркування здійснюється на загальних підставах. З матеріалів фотофіксації до постанови вбачається, що транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_1 розташований поза спеціально відведеними місцями для осіб з інвалідністю. Відтак, право на безоплатне паркування в такому випадку на позивача не поширюється, а тому користування майданчиком для платного паркування повинно здійснюватись на загальних підставах, тобто із проведенням оплати за таке користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, який не з'явився у судове засідання, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у його відсутність, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Заслухавши пояснення представниці позивачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №889782566 від 22.11.2022 року, складеної заступником начальника відділу - інспектором з паркування Відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком М.А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 300,00 грн. /а. с. 5/.
В оскаржуваній постанові вказується, що 09.11.2022 року о 14 год. 56 хв. водієм транспортного засобу Mercedes-Benz GLS 580, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: В1008, просп. Шевченка м. Львіва, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342 та вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
За змістом ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 8.1 ПДР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальникам.
Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.
Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів.
Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб'єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 53 від 31 січня 2018) затверджено «Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів» (далі - Порядок № 585).
Цей Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання) (пункт 1 Порядку № 585).
Пунктом 2 Порядку №585 визначено категорію осіб, яким надається право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів це, зокрема, водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Зазначеним Порядком детально визначено механізм отримання пільг, обов'язки та повноваження органів місцевого самоврядування.
Так, пункт 4 Порядку встановлює, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» (п.5 Порядку № 585).
Отже, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами. Такий захист полягає, зокрема, у наданні, встановлених законодавством України, пільг таким особам на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Так, на власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування покладено обов'язок забезпечення виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують, зокрема, водії з інвалідністю, які у свою чергу мають право встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю». Порядок і механізм як надання, так і отримання пільг водіям з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585. Положеннями Порядку № 585 імперативно визначено, що для безоплатного паркування водієм з інвалідністю транспортного засобу на відповідному місці для безоплатного паркування, в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу повинен бути розміщений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Відповідно до пп. ґ п. 30.3 ПДР «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.
Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю», отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах.
Відповідно до п. 26 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1342 від 03.12.2009 користувач зобов'язаний сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування та розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.
Однак, відповідно до ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.
Порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України (ч.11 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Згідно з п. 2 Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.05.2011 № 585 (далі по тексту Порядок № 585), право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність (п.4 Порядку № 585).
Пунктом 5 Порядку № 585, що безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак Водій з інвалідністю.
На спростування доводів позивача та підтвердження того, що остання дійсно допустила порушення вимог Правил дорожнього руху, відповідачем долучено до відзиву фотоматеріали з яких видно, що транспортним засобом Mercedes-Benz GLS 580, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 09.11.2022 року 14 год. 56 хв. було здійснено стоянку на платній стоянці, а не на місці для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, поряд із відведеним місцем для осіб з інвалідністю.
Крім того, відповідно до фотоматеріалів, зроблених на момент вчинення адміністративного правопорушення, на транспортному засобі марки Mercedes-Benz GLS 580, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не було встановлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1ст. 77 КАС України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства, а доводи позивача не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причини та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а тому доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними. Відтак суд вважає, що постанова серії РАП №81084646437 є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.
Згідно з ч. 4 ст. 288 КУпАП позивач звільнена від сплати судового збору, тому такий слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.33, 152, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд ,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Управління безпеки про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.04.2023 року
Суддя О.Р. Юрків.