ЄУН 336/3099/23
провадження № 1-кс/336/379/23
іменем України
07 квітня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112023082080000443 від 09 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309КК України, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
встановив:
06 квітня 2023 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 112023082080000443 від 09 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, у великих розмірах, у травні 2022 року перебуваючи на території домоволодіння за місцем свого мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_1 внесла у ґрунт насіння рослини роду конопель, після чого доглядала за ним, а саме здійснювала дії щодо вирощування рослин роду конопель невстановленої кількості. Продовжуючи свій злочинний умисел у жовтні 2022 ОСОБА_5 , зрізала гілки рослин, які вирощувала на території домоволодіння та перенесла до приміщення господарчої будівлі та приміщення кімнати будинку, розташованих на території домоволодіння буд. АДРЕСА_2 , де склала частини рослин у картонні коробки, у приміщенні котельної, для висушування вказаної речовини.
Окрім того при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, без мети збуту, перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_1 у період часу з вересня 2022 до березня 2023 неодноразово, незаконно вживала, шляхом куріння за допомогою частин пластикових пляшок та наперстків, невстановлену слідством кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, та отримала внаслідок сухої перегонки речовину яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, котру зберігала за місцем свого мешкання.
Відповідно до Таблиці невеликих великих та особливо великих розмірах наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 №188 , у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 №634, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за номером №512/4733, розмір канабісу від 500 г до 2500 г є великим, розмір екстракту канабісу від 5г до 100 г є великим.
09.03.2023 приблизно о 09 годині 10 хвилин співробітниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою АДРЕСА_1 у присутності понятих та ОСОБА_5 , у приміщенні господарчої будівлі та у приміщенні кухні будинку у картонних коробках та полімерних ємкостях було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно з висновками судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-23/3311-НЗПРАП від 15.03.2023 являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, загальна маса якого складає 1321,1 г (в перерахунку на висушену речовину), та речовину темно-коричнесого кольору, яка згідно з висновками судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-23/3311-НЗПРАП від 15.03.2023 являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, загальна маса якого складає 19,6336 г (в перерахунку на суху речовину), які ОСОБА_5 зберігала без мети збуту.
За даним фактом слідчим відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №112023082080000443 від 09 березня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
28..03.2023 у кримінальному провадженні № 112023082080000443 від 09 березня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, що кваліфікується як незаконне виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому у великих розмірах.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушеня (злочину) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
1)Протоколом обшуку від 09.03.2023 за адресою: м.Запоріжжя, вул..Донська, буд.27.
2)Речовими доказами (полімерний пакет у якому перебуває речовина рослинного походження; картонна коробка у якій перебуває речовина рослинного походження; полімерний пакет у якому перебуває чотири фрагменти полімерних пляшок та кришка із нашаруванням речовини темного кольору, полімерний контейнер у якому перебуває речовина темного кольору, металевий пристрій та цигарка вилучені 09.03.2023 в ході проведення обшуку за адресою м. Запоріжжя, вул. Донська буд. 27).
3)Висновком експерта №СЕ-19/108-23/3311-НЗПРАП від 15.03.2023Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
4)Протоколами допиту свідків від 09.03.2023.
5)Поясненнями підозрюваної ОСОБА_5 .
6)Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкоголю, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2023 №1695.
На теперішній час ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Згідно вимог ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Крім того, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого пункту 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підтримав та просив задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник покладалис на розсуд суду. Захисник пояснив що в даному випадку відсутні ризики, оскільки за кожним викликом він та підозрювана з'являються, підозрювана не переховується від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваної та її захисника, дослідивши додані до клопотання документи, вважає, що в матеріалах кримінального провадження не достатньо даних, які дають підстави для застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, виходячи з наступного.
Особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом, що полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні відділу поліції №3 ЗРУП ГУ НП у Запорізькій області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудового розслідувань за № 112023082080000443 від 09 березня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
28 березня 2023 у кримінальному провадженні № 112023082080000443 від 09 березня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, що кваліфікується як незаконне виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому у великих розмірах.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання слідує, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке віднесено до категорії нетяжких злочинів, однак прокурором в судовому засіданні не доведена обґрунтованість ризику щодо переховування останньої від органів досудового розслідування або суду.
Слідчим суддею не встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_5 має мету уникнення покарання за вчинення кримінального правопорушення.
Наявність зазначеного прокурором ризику не підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а тому у слідчого судді не має підстав вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.
Наявність системи запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці кримінального провадження, що передбачає взяття до уваги не лише обставин провадження, а й суворості запобіжного заходу. Так, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання обмежує свободу підозрюваного, обвинуваченого та створює лише психологічні перешкоди ухилення від обов'язків.
Перелік запобіжних заходів у кожному конкретному випадку дозволяє індивідуалізувати їх застосування враховуючи при цьому як інтереси правосуддя, так і недопущення невиправданих обмежень прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого.
Наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії визначені у ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, буде ухилятися ? від органів досудового розслідування та (або) суду. Наприклад, підозрюваний, обвинувачений висловлював наміри виїхати за межі населеного пункту, оголошувався його розшук у цьому провадженні чи він одержав закордонний паспорт; або ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Вчинення інших кримінальних правопорушень, про це, наприклад, може свідчити те, що підозрюваний, обвинувачений раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінального правопорушення.
У клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий, прокурор, крім підстав, зазначених у ст. 177 КПК, зобов'язаний надати інформацію про застосування до підозрюваного (обвинуваченого) інших запобіжних заходів як у цьому кримінальному провадженні, так і в інших кримінальних провадженнях (за наявності відомостей про їх застосування). Відповідні дані можуть бути надані стороною захисту та підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.
Під час обрання запобіжного заходу мають враховуватися не лише загальні, але й спеціальні критерії, що визначені законодавцем як мета та підстави для ухвалення рішення. Вони визначені у ст. 177 КПК. Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК. Отже, сторона обвинувачення може ініціювати обрання запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни тощо, проте таких доказів прокурором не надано.
Вчинення інших кримінальних правопорушень, про це, наприклад, може свідчити те, що підозрюваний, обвинувачений раніше неодноразово засуджувався за вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, та будь-який запобіжний захід раніше до неї не застосовувався.
Наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення слідчого/прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Як вже зазначалося, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Закон не зобов'язує обирати запобіжний захід кожному підозрюваному (обвинуваченому).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК, якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, то слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу.
Припис першого речення ч. 2 ст. 177 КПК визнає достатньою підставою для слідчого судді/суду його переконаність, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас комплексний аналіз приписів ч. 1 та 2-го речення ч. 2 ст. 177 КПК свідчить, що слідчий суддя повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Одного лише припущення слідчого/прокурора про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути, недостатньо для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу.
Окрім власне припущень, слідчому судді мають бути подані конкретні докази реального існування спроби/спроб (ч. 2 ст. 177 КПК). Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК. Тому якщо слідчий/прокурор не доведе суду, що існують підстави для застосування запобіжного заходу, не доведе наявність обґрунтованої підозри чи наявність спроб, перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, то таке клопотання вважається незаконним і не підлягає задоволенню.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу у процесі розгляду відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний: - здійснювати повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК); - пам'ятати про критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, та на які вказує слідчий, прокурор.
Просто обґрунтована підозра не дає підстав для застосування запобіжного заходу.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Як зазначено в п. 111 - 112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В порушення вищевказаного, у клопотанні слідчого відділу поліції №3, погодженого із прокурором, наведено лише мету застосування запобіжного заходу - попередження можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, і не наведено жодного доказу існування вказаних ризиків.
ЄСПЛ визнає, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.
Частинами 1, 2, 4 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 179, 184, 194, 369-372, 309 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
В задоволенні клопотання слідчого відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1