1-кс/754/768/23
Справа № 754/4329/23
Іменем України
06 квітня 2023 року
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105030000259 від 13.03.2023 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, про арешт майна, -
04 квітня 2023 року до суду надійшло вказане клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що відділом дізнання Деснянського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023105030000259, відомості про яке 13.03.2023, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 11.03.2023 приблизно об 11 год. 10 хв. за адресою: м. Київ, вул. Т. Драйзера, 8, невстановлена особа надіслала посилку на ім'я ОСОБА_4 на відділення «Нової пошти» з особистою медичною книжкою та медичною картою огляду осіб, з явними ознаками підробки.
Згідно оперативної інформації вищевказану посилку ОСОБА_5 відправив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, за результатами проведених слідчих та розшукових дій слідством встановлено, що до незаконної діяльності з підроблення та збуту документів, печаток, штампів та бланків причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.04.2023 у період часу з 11 год. 53 хв. до 12 год. 03 хв. на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, пров. Павла Лі, будинок 2А, дізнавачем було проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі Е 220 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить та яким фактично користується ОСОБА_6 , під час обшуку з автомобіля вилучено ні чого не було. Вказаний автомобіль в подальшому було вилучено разом с ключами від нього та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, майно, вилучене під час обшуку, вважається тимчасово вилученим.
Виходячи з того, що для досягнення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, зокрема з метою недопущення пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, розпорядження майном, з метою збереження речових доказів прокурор просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно, із обмеженням права відчуження, розпорядження та користування.
Прокурор у судове засідання не з'явився. Звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд клопотання проводити без його участі. Просив клопотання задовольнити.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про накладення арешту задоволенню не підлягає з наступних підстав.
13.03.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за номером №12023105030000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
03.04.2023 у період часу з 11 год. 53 хв. до 12 год. 03 хв. на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, пров. Павла Лі, будинок 2А, дізнавачем було проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі Е 220 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить та яким фактично користується ОСОБА_6 . Вказаний автомобіль в подальшому було вилучено разом с ключами від нього та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів. Відповідно до ч.1 ст.98 цього Кодексу, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з'ясовувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.
Розглядом клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що обшук, в результаті якого було тимчасово вилучено зазначене майно - автомобіль, дізнавачем проводився у рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України - підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
Слід зазначити, що санкція зазначеної статті не передбачає такого виду покарання, як конфіскація майна або наявності цивільного позову.
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Слідчим суддею встановлено, що жодним з вищенаведених ознак, вилучене під час обшуку майно не відповідає.
Таким чином, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали слідчий суддя приходить до переконання про відсутність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешту майна.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволені клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105030000259 від 13.03.2023 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, щодо арешту автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі Е 220 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1