Справа № 152/1059/22
Провадження №11-кп/801/280/2023
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Шаргородського
районного суду Вінницької області від 11.01.2023 року у об”єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12022020150000137 від 16.08.2022 року, № 12022020150000200 від 12.12.2022 по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, непрацюючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 126-1 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_7
Обвинувачений ОСОБА_7 в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», систематично вчиняє психологічне насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме щодо свого батька - ОСОБА_9 . Зокрема, безпричинно висловлює словесні образи, погрози, нецензурні слова, чим принижує та залякує ОСОБА_9 , заподіюючи шкоди психічному здоров'ю потерпілого, що призводить до психологічних страждань останнього та погіршення якості його життя, яке виявляється у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати енергійності, повноцінного сну та відпочинку. Дії ОСОБА_7 по відношенню до ОСОБА_9 супроводжуються погрозами фізичної розправи та образами з застосуванням нецензурних слів протягом тривалого часу.
Так, 21 серпня 2021 року о 00-05 год ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до свого батька ОСОБА_9 - висловлювався у адресу останнього нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілого. 14 листопада 2021 року близько 2-00 год ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до свого батька ОСОБА_9 та матері ОСОБА_10 - висловлювався у адресу останніх нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілих.
За вищезазначені дії, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області в справі № 152/1393/21 від 15 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В подальшому, ОСОБА_7 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 19 червня 2022 року о 00-05 год ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_9 , а саме висловлювався у його адресу нецензурними словами, виганяв з будинку, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілого. Також, 31 липня 2022 року близько 23-00 год, громадянин ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_9 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в адресу потерпілого та погрожував фізичною розправою, чим заподіяв психологічної шкоди його здоров'ю.
За вищезазначені дії, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області в справі № 152/715/22 від 1 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Продовжуючи свою протиправну злочинну діяльність, ОСОБА_7 , 14 серпня 2022 року о 17-00 год, систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи за місцем спільного з потерпілим проживання в АДРЕСА_1 , безпричинно розпочав словесний конфлікт з батьком - ОСОБА_9 , в ході якого, вимагав у нього грошові кошти на придбання спиртних напоїв, висловлював у його адресу образливі нецензурні слова, погрожуючи фізичною розправою, не припиняв свої протиправні дії, протягом близько 30 хв, тобто продовжував вчиняти психологічне насильство щодо ОСОБА_9 , зокрема, висловлював образи нецензурними словами у адресу останнього, погрожував застосувати відносно ОСОБА_9 фізичне насильство та примушував надати йому грошові кошти, що призвело до психологічних страждань останнього, погіршення якості його життя, що виявилося у формі втоми, розчаруванні в сімейних цінностях, втрати повноцінного сну, відпочинку, негативних переживань та емоцій.
1 листопада 2022 о 6-30 год, ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство по відношенню до свого батька ОСОБА_9 - висловлювався у адресу останнього нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілого. Також, 1 листопада 2022 року о 10-00 год, ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно батька - ОСОБА_9 , зокрема, висловлювався в адресу батька нецензурними словами, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 : періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч.2 ст. 76, пункту 5 частини першої статті 91-1 Кримінального кодексу України зобов'язано ОСОБА_7 пройти програму для кривдників.
Початок іспитового строку ОСОБА_7 слід рахувати з моменту проголошення вироку.
Прокурор Шаргородського відділу Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, просила вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 року скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості .
Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України та призначити покарання в виді арешту строком на 6 місяців.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку про пом'якшуючу покарання обставину відносно обвинуваченого ОСОБА_7 щире каяття.
Вимоги апеляційної скарги прокурора мотивовано тим, що рішення суду про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком є неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що, у свою чергу, призвело і до призначення обвинуваченому покарання, яке не вiдповiдає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та, відповідно до ст. ст. 413,414 КПК України є підставами для скасування судового рішення.
Судом при призначенні покарання з випробуванням ОСОБА_7 , не в повній мірі враховано особу обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, ставлення до вчиненого, наявність обтяжуючих обставин таких як вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп”яніння, а також вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Крім того, судом при призначенні покарання ОСОБА_7 безпідставно визначено наявність обставини, яка пом”якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України у виді щирого каяття.
ОСОБА_7 вчинено 7 окремих злочинів у видi домашнього насильства відносно батька, з яким винний проживає в одному будинку, при цьому останні 6 фактів домашнього
насильства вчинено за період з 11 по 15 грудня 2022 року.
Заслуговує на увагу і той факт, що кримінальне провадження№ 120220201500000137 відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, направлено на розгляд до Шаргородського районного суду Вінницької області 17.10.2022, де у справі 24.11.2022 вiдбулося підготовче судове засідання.
Однак, обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що у провадженні суду вже перебуває кримінальне провадження відносно нього за фактом вчинення домашнього насильства відносно потерпілого ОСОБА_9 , не зробивши належних висновків, продовжив вчинювати домашнє насильство відносно останнього, що стало приводом спочатку для складання відносно нього 3 протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 173-2 КУпАП, які розглянуті Шаргородським районним судом Вінницької області, та в подальшому для реєстрації 6 кримінальних проваджень за фактом вчинення домашнього насильства, які об'єднанi пiд направлені до суду 22.12.2022 року №12022020150000200.
Вказане свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків щодо дотримання правомірної поведінки для себе не зробив, натомість продовжує вчиняти домашнє насильство відносно особи похилого віку, з якою перебуває у сімейних відносинах.
Таким чином, враховуючи особу обвинуваченого, його вiк, стан здоров'я, обставини вчинення злочинів, iх наслідки та суспільну небезпечність, ОСОБА_7 необхідним і достатнім покаранням є реальне вiдбування покарання у виді арешту на певний строк без застосування положень про звільнення від відбування основного покарання з встановленням іспитового терміну.
Крiм того, вирок Шаргородського районного суду підлягає скасування і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
В порушення вимог ч.3 ст. 91-1 КК України вироком суду не визначено строк застосування обмежувального заходу до ОСОБА_7 , як до особи, яка вчинила домашнє насильство.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який просив задоволити апеляційну скаргу прокурора з підстав зазначених у ній, обвинуваченого ОСОБА_7 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини, кваліфікацію дій ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється.
З урахуванням доводів викладених у апеляційній скарзі прокурора щодо наявності підстав для призначення більш суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , які належним чином обгрунтовані, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для скасування вироку суду в частині призначення покарання обвинуваченому.
Згідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з ч.1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено те, що, призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який офіційно не працевлаштований, неодружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має; у лікаря нарколога на диспансерному обліку перебуває з 25 травня 2022 року з діагнозом F10.2; задовільно характеризується за місцем проживання; зловживає спиртними напоями; досудову доповідь Жмеринського районного сектору №2 філії ДУ "Центр пробації" у Вінницькій області від 20.12.2022 року №42/26/2482-22, згідно якої виправлення ОСОБА_7 без арешту, позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства, обставину, яка відповідно ст.66 КК України пом'якшує покарання, щире каяття, обставини, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання вчинення кримінальних правопорушень особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку та дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Доводи прокурора про те, що при призначенні покарання судом першої інстанції безпідставно визнано обставиною, що пом”якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 щире каяття є обгрунтованими.
Щире каяття характеризується суб'єктивним ставленням винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона повністю визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, дає своїй поведінці належну оцінку і дійсно готова нести передбачену законом відповідальність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приймає до уваги роз”яснення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у викладені у постанові від 18.09.2019 у справі №166/1065/18, де зазначено, що розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 не вказувала на те, що обвинувачений у вчиненому розкаявся, зробив для себе відповідні висновки, оцінив негативні наслідки своїх дій для потерпілого, адже під час досудового розслідування останній взагалі не визнавав факт вчинення домашнього насильства відносно батька, повідомляв, що виклики працівників поліції, які припиняли протиправні дії обвинуваченого, зумовлені наявністю конфлікту між ним та батьком на фоні побутових сварок, а його протиправні дії у формі висловлювання нецензурних слів по відношенню до батька, погрозах, які супроводжувалися штовханням, шарпанням потерпілого, пошкодженням меблів, не є психологічним насильством. Лише під час судового розгляду обвинувачений визнав, що вище перелічені дії шкодили психологічному здоров'ю потерпілого та погіршували якість його життя, яке виявлялося у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати енергійності, повноцінного сну та відпочинку.
За таких обставин підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку вказівка про наявність обставини, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України щире каяття.
З урахуванням наведеного, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який достовірно знаючи про те, що у провадженні суду вже перебуває кримінальне провадження відносно нього за фактом вчинення домашнього насильства відносно потерпілого ОСОБА_9 , не зробивши належних висновків, продовжив вчинювати домашнє насильство відносно останнього, який є особою похилого віку, що свідчить про те, що обвинувачений не бажає дотримуватися правомірної поведінки, не висловлював жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, вважає за доцільне визначити покарання у виді 3 місяців арешту в межах санкції ст. 126-1 КК України, що буде відповідати принципам законності, обґрунтованості, індивідуалізації покарання.
Вказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 .
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Отже, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування вироку суду відповідно до ст. 409 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 в резолютивній частині обвинувального вироку, з -поміж іншого, суд ухвалює рішення про початок строку відбування покарання.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня затримання на виконання вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420, 615 КПК України, суд апеляційної інстанції ,
Апеляційну скаргу прокурора задоволити.
Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 11.01.2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості .
Ухвалити новий вирок.
Визнати винуватим ОСОБА_7 за ст.126-1 КК України та призначити покарання в виді арешту строком на 3 місяці.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
В решті вирок залишити без змін.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 .