Справа №751/9416/15-ц
Провадження №2-др/751/2/23
Додаткове рішення
Іменем України
31 березня 2023 року місто Чернігів
в складі: головуючого - судді Яременко І. В.
при секретарі Шевченко А. О.
представника позивача Решетніка Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Встановив:
У травні 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, згідно якої просив ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат, які він поніс під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції (том 3 а.с. 252).
Заяву мотивує тим, що під час розгляду справи в суді першої, апеляційної інстанції, а також при новому розгляді в суді першої інстанції він поніс судові витрати, документальне підтвердження яких знаходиться в матеріалах справи на а.с. 180 (том 1), а.с. 21 (том 2), (том 3), проте під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати. Крім того, додаткове рішення суду апеляційної інстанції від 20.07.2016, яким на його користь з позивача було стягнуто в повернення сплаченого судового збору 223 грн 30 коп вважається скасованим, як похідне рішення від рішення суду апеляційної інстанції від 30.06.2016, яке скасоване судом касаційної інстанції. Вважає, що вказані обставини є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Також, третя особа ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, згідно якої просить ухвалити додаткове рішення щодо судових витрат, які вона понесла під час розгляду справи в суді першої інстанції (том 3 а.с. 250).
Заяву мотивує тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вона понесла судові витрати на сплату послуг адвоката, документальне підтвердження яких знаходиться в матеріалах справи (том 3), проте під час ухвалення рішення судом першої інстанції не було вирішено питання про судові витрати. Вважає, що вказані обставини є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою судді від 13.05.2019 заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення об'єднано в одне провадження (том 3 а.с. 256).
23.07.2019 від представника позивача АТ «Укрсиббанк» на адресу суду надійшов відзив на заяву, згідно якого просять відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі (том 4 а.с. 5-9). Зазначають, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018, у задоволенні позову АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Відповідачем ані в наданих письмових запереченнях, ані в своїх поясненнях під час судових засідань, ані під час виступу в дебатах не заявлялось вимоги щодо стягнення з позивача суми судових витрат в розмірі 1000,00 грн за проведення оцінки визначення початкової ціни предмета іпотеки. Крім того, при винесенні рішення даний доказ не брався до уваги судом. Вимога про стягнення витрат за подання апеляційної скарги на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 у розмірі 1339,80 грн також не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога вже була вирішена Апеляційним судом Чернігівської області у додатковому рішенні від 20.07.2016. Вимоги про стягнення судових витрат у вигляді правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн вважають неправомірними та неспіврозмірними, оскільки відсутній детальний акт виконаних робіт, що має обґрунтовувати розмір сплачених коштів.
Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяв у зв'язку з їх необґрунтованістю, посилаючись на раніше поданий відзив.
Відповідач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Серкін К.Ю. у судове засідання не з'явились, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутність.
Вивчивши зміст заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відзив представника позивача на заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що у жовтні 2015 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 у задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» відмовлено повністю (том 1 а.с. 256-260).
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.2016 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, виключено з мотивувальної частини рішення висновок про необґрунтованість доводів відповідача щодо неправомірності нарахування банком заборгованості у доларах США (том 2 а.с. 62-64).
Додатковим рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 20.07.2016 стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 в повернення сплаченого судового збору 223,30 грн (том 2 а.с. 83).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 30.06.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 131-133).
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (том 3 а.с. 91-96).
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 залишено без змін (том 3 а.с. 154-158).
Постановою Верховного Суду від 10.01.2022 рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.09.2018 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12.12.2018 залишено без змін (том 4 а.с. 144-150).
Питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.
07.05.2019 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та 250 грн (том 3 а.с. 250).
01.09.2017 між третьою особою ОСОБА_2 та адвокатом Серкіним К.Ю. укладено договір про надання правової допомоги. Вартість юридичних послуг за даним договором встановлюється за домовленістю (том 2 а.с. 160).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, здійснену адвокатом Серкіним К.Ю., надано акт виконаних робіт від 16.04.2018 (том 3 а.с. 26), квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 16.04.2018 на суму 3000,00 грн. (том 3 а.с. 25) та перелік робіт на підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги по справі № 751/9416/15-ц (том 3 а.с. 263), а також копію договору про надання правової допомоги від 01.01.2019 (том 3 а.с. 261), акт виконаних робіт від 14.01.2019 про надання консультації, написання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 751/9416/15-ц, участь у судових засіданнях та інші процесуальні дії в суді першої інстанції, до остаточного винесення рішення по суті відносно заяви про ухвалення додаткового рішення та квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.01.2019 на суму 250 грн (том 3 а.с. 172, 172а).
08.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та 250 грн, витрат за проведення оцінки майна у розмірі 1000,00 грн., судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн (том 3 а.с. 250).
03.01.2017 між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Серкіним К.Ю. укладено договір про надання правової допомоги. Вартість юридичних послуг за даним договором встановлюється за домовленістю (том 2 а.с. 204).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, здійснену адвокатом Серкіним К.Ю., надано акт виконаних робіт від 16.04.2018 (том 3 а.с. 28), перелік робіт на підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги по справі № 751/9416/15-ц (том 3 а.с. 262) та квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 16.04.2018 на суму 3000,00 грн. (том 3 а.с. 27), а також копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2018 (том 3 а.с. 260), акт виконаних робіт від 14.01.2019 про надання консультації, написання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 751/9416/15-ц, участь у судових засіданнях та інші процесуальні дії в суді першої інстанції, до остаточного винесення рішення по суті відносно заяви про ухвалення додаткового рішення та квитанцію до прибуткового касового ордера від 14.01.2019 на суму 250 грн (том 3 а.с. 173, 173а).
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 (справа № 922/1964/21) дійшла висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Частина третя статті 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Судом встановлено, що адвокат Серкін К.Ю., діючи від імені ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності та приймав участь у засіданні 06.09.2017; діючи від імені ОСОБА_1 подав до суду два відзиви на позов, заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а також приймав участь від імені їх обох 17.04.2018 та 17.05.2018.
Враховуючи обсяг виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також враховуючи заперечення представника позивача, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню на підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 має бути зменшений з 6000,00 грн (3000+3000) до 1500,00 грн стосовно кожного.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за подання до суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у сумі по 250 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, копії квитанцій про сплату коштів на правову допомогу разом з актами виконаних робіт були надані до суду 14.01.2019, додаткове рішення у справі було прийнято 30.01.2019, тобто у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Отже, суд вважає, що заявлена вимога, з урахуванням обсягу наданих та виконаних робіт, принципу розумності та справедливості, підлягає задоволенню в повному обсязі, з позивача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід стягнути понесені судові витрати на правову допомогу по 250 грн кожному.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Так, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 11.04.2016, ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти за оцінку майна, проведеного ФОП ОСОБА_3 у сумі 1000,00 грн (том 1 а.с. 180)
Таким чином, заявлена ОСОБА_1 вимога про стягнення витрат за оцінку вартості нерухомості підлягає задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.04.2016 ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 1339,80 грн (том 2 а.с. 21).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, з шести його вимог щодо зміни мотивів рішення суду задоволено одну, а саме «про необґрунтованість доводів відповідача неправомірності нарахування банком заборгованості у доларах США», відповідно до ст. 141 ЦПК України, з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 223,30 грн (1339,80 грн:6=223,30 грн) пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270 ЦПК України, суд
Вирішив:
Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул.. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1500 (тисяча п'ятсот) грн та 250 (двісті п'ятдесят) грн. - в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 1000 (ода тисяча) грн. - в рахунок відшкодування витрат за оцінку вартості нерухомості та 223 (двісті двадцять три) грн 30 коп - в рахунок відшкодування судового збору, а всього - 2973 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн 30 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул.. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн та 250 (двісті п'ятдесят) грн - в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а всього 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн.
У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 04.04.2023
Суддя І. В. Яременко