Провадження № 2/582/69/23
Справа № 582/129/23
Копія
"06" квітня 2023 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням-
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 14900 грн, моральну шкоду у сумі 5000 грн, завдану кримінальним правопорушенням та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 04 липня 2022 року відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, затверджено угоду про примирення укладену 15.06.2022 між потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з призначенням обвинуваченому покарання у виді громадських робіт
Своїми діями ОСОБА_2 завдав потерпілому, позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, викравши у нього за місцем проживання грошові кошти у сумі 14900 грн, які на час ухвалення вироку обвинуваченим не були відшкодовані. Тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану вчиненим кримінальним правопорушенням.
Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача позивачу завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які потягнули негативні зміни в його житті, а саме: переживання, тривога, емоційна напруга, Він пережив емоційний стрес. Під час розгляду кримінального провадження позивач цивільного позов не подавав, а відповідач йому, як потерпілому від кримінального правопорушення, матеріальну і моральну шкоду в добровільному порядку не відшкодував, тому представник позивача і звернувся до суду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, але представник позивача надав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.42).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду та не направив суду заяви про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ним не повідомлялися, відзиву на позов він не подав, а сторона позивача не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, справу розглянуто без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 04 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винувати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме у викраденні майна (крадіжці), належного ОСОБА_1 . Зазначений вирок у апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили 04.08.2022 (а.с.6-7).
Із вироку вбачається, що ОСОБА_2 таємно, шляхом вільного доступу, викрав грошові кошти, які належали ОСОБА_1 у сумі 14900 грн., що зберігались на ліжку під матрацом у приміщенні кухні будинку за адресою проживання позивача.
Таким чином, внаслідок таких дій відповідача, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, але цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим не заявлявся.
Із розписки відповідача ОСОБА_2 вбачається, що він у присутності двох свідків зобов'язується сплати 14900 грн ОСОБА_1 після отримання грошей від передачі земельної ділянки (паю) в оренду (а.с.11).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить із такого.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, позивач отримав збитки в сумі 14900 грн., які відповідач зобов'язувався відшкодувати, але не виконав своє зобов'язання, тому зазнав моральних страждань, які полягають в негативних змінах в його житті, а саме: переживання, тривога, емоційна напруга, нервозність, почуття образи.
Отже, очевидним є те, що вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на це, враховуючи, що майнову шкоду відповідач заподіяв умисно, не вчинив жодних заходів щодо її відшкодування, суд приходить до висновку, що позовну вимогу про стягнення моральної шкоди слід задовольнити та стягнути зі відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).
Відповідач заперечення до суду не надав, тому суд, на підставі наданих позивачем доказів, вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує на користь держави судовий збір з відповідача у розмірі 1073,60 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
Згідно з положеннями ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, крім інших, витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченою нею судового збору.
За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.ч. 3-6 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження витрат, які поніс позивач на правову допомогу та її розмір представник позивача разом з позовом подав Договір про надання правової допомоги від 03,022023 року, додатковий договір до Договору від 03 лютого 2023 про надання правової допомоги від 03.02.2023 в якому встановлений фіксований розмір гонорару - 3000 грн, ордер, звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 03.02.2023, оригінал квитанції про оплату послуг на суму 1200 грн (а.с.12-20).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону). Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 цього ж Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн витрат на правову допомогу, як фіксований розмір гонорару, узгоджений сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141-142, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , на відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, у розмірі 14900 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п'яти тисяч) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесят трьох) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя : Н. М. Яковенко