Справа № 201/3863/23
Провадження № 1кп/201/588/2023
03 квітня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12023046650000111 від 22.03.2023 року по обвинуваченню:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
17.03.2023 приблизно о 18 год. 20 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи поряд з будинком № 4 по вулиці Павла Нірінберга у м. Дніпро, підійшов до автомобіля «Renault Logan» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився раніше не знайомий йому ОСОБА_3 , та вступив з ним у словесний конфлікт з приводу дорожньої обстановки, під час чого на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з останнім у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення йому умисного легкого тілесного ушкодження.
Одразу після чого, перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи раптово виниклий умисел на спричинення умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 , передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, через відкрите скло автомобіля водійської двері автомобіля, кулаком лівої руки наніс потерпілому ОСОБА_3 не менше ніж два удари по голові в область обличчя, після чого продовжуючи свої протиправні діяння, відкрив водійські двері автомобіля та витягнув за ліву ногу ОСОБА_3 з нього, після чого кулаками двох рук наніс потерпілому не менше ніж п'ять ударів по голові потерпілого, чим спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді - контузії легкого ступеню правого ока: гематоми в лобно-скроневій області праворуч з переходом на верхню та нижню повіки правого ока, далі на проекцію гайморової пазухи та величної дуги праворуч; субкон'юнктивального крововиливу майже на всьому протязі правого ока; поверхневої забійної рани проекції гайморової пазухи праворуч; двох саден в проекції гайморової пазухи праворуч, на 0,3 см нижче вищевказаної рани, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Умисні дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додано:
- письмова заява потерпілого ОСОБА_3 від 30.03.2023 року щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. Претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов заявляти не буде.
- письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 від 30.03.2023 року щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. Вказана заява підписана у присутності захисника ОСОБА_4 .
За результатами дослідження змісту заяви, обвинувального акту та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а встановлені в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме як умисні легкі тілесні ушкодження, які виразилися у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження.
Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України кваліфікується як кримінальний проступок.
Обвинувачений раніше судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із наступного.
Згідно з ч.1 і ч.2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину (проступку), і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів (проступків) як засудженими, так і іншими особами.
За приписом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин (проступок), має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (проступків).
З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, та за наявності обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутності обставин, що його обтяжують, з урахуванням особи обвинуваченого, ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу на рівні мінімальної межі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку, його конкретним обставинам і наслідкам, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його відношенням до скоєного, а також обставинам, що пом'якшують покарання обвинуваченого і відсутності таких, що його обтяжують, сукупність яких з вищенаведеними даними, які враховувались при призначенні покарання, свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому іншого покарання, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті, а також пов'язаного з реальним його відбуттям.
На переконання суду призначення судом покарання буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та принципам справедливості, достатності і співрозмірності.
Підстав для застосування до ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією статті, суд не вбачає.
Питання про долю речових доказів та судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1