Справа № 204/2645/22
Провадження № 1-кп/201/611/2022
27 березня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022040000000042 від 04.04.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, -
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5 (відеоконференцзв'язок)
Прокурором заявлено і подане письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, в якому прокурор просив продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволенні клопотання заперечив.
Захисник клопотала про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2022 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави, який в подальшому був продовжений.
Строк дії запобіжного заходу спливає 30.03.2023 року.
У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст. ст. 7, 8, 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, суд зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією майна або без такої.
ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку не має, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду під час воєнного стану в Україні, у тому числі й на території російської федерації.
Крім того, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_3 може чинити незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні та інших осіб, особисті анкетні дані про яких збирав ОСОБА_3 , тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Тому ризик, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконний вплив на свідків продовжує існувати.
Також на користь існування ризиків, передбачених п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить суть пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 та те, що на даний час на всій території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації введено військовий стан, а також склад і характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , який може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення на шкоду суверенітету, територіальній цілісності і незалежності України, у т.ч. знаходячись під домашнім арештом, оскільки дії, які інкримінують ОСОБА_3 , останній у т.ч. вчиняв вдома за допомогою свого комп'ютера.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Також суд враховує норми ч. 6 ст. 176 КПК України, якою під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Крім того, суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави, виходячи з положень ст. 183 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
Так, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, тобто у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, вказане виключає можливість застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану.
У зв'язку з чим в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Обраний під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 25 травня 2023 року (включно), без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1