іменем України
Справа № 210/801/23
Провадження № 1-кс/210/286/23
"06" квітня 2023 р.
Слідчий суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники кримінального провадження, які беруть участь у розгляді скарги: скаржник - ОСОБА_3 , представник скаржника - адвокат ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та постанову слідчого про закриття кримінального провадження,-
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Скарга подана до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041230000430 від 22.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України - за місцем знаходження Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
І. Доводи скарги.
Скаржник ОСОБА_3 зазначає, що по даному кримінальному провадженні є потерпілою. У 2018 році Потерпіла працювала за трудовим договором з КЗ «Криворізький ДОР» на посаді дільничного лікаря-нарколога Довгинцівського району у Довгинцівському наркологічному кабінеті за адресою: Металургійний район, вул. Пазова, буд. № 32.
Зазначає, що 07.12.2018 року біля 11-26 годин потерпіла знаходилась на робочому місці. До кабінету приїхала психіатрична бригада швидкої меддопомоги. Потерпілу насильно витягай з кабінету, тягнули силком до машини ШМД, заштовхнули у машину. При цьому потерпілої були спричинені тілесні ушкодження, які є предметом окремого кримінального провадження.
За зверненням потерпілої кримінальне провадження з початку відкрито не було, вона була змушена звернутись із скаргою до слідчого судді Центрально-Міського районного суду. Відповідно до копії постанови прокурора Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_5 від 26.01.2022 року визначене у кримінальному провадженні № 12021046730000439 для проведення подальшого досудового розслідування орган досудового розслідування - сектор Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
У подальшому провадження здійснювалось Відділенням поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області. 31.01.23 року, через те що слідчий не надавав Потерпілій будь-якої інформації про провадження, вона особисто з'явилась до слідчого та вперше дізналась про закриття кримінального провадження.
31.01.2023 року з супровідним листом датованим 26.01.2023 року ОСОБА_3 отримала копію ухвали слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області п. ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження датовану ще 30.12.2022 року. Останній не посилається на жодну слідчу дію, проведену в ході провадження, спірна постанова має посилання виключно на рішення Довгинцівського районного суду від 03.12.2020 року.
Таким чином, скаржник просить слідчого суддю скасувати постанову старшого слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 30.12.2022 року по кримінальному провадженню № 12022041230000430 від 22.04.2021 року за ч.1 ст.146 КК України.
ІІ. Судовий розгляд.
Скаржник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у скарзі, просила її задовольнити.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримав, просив її задовольнити. Зазначив, що досудове розслідування проведене неналежним чином, постанова є необгрунтованою, тому підлягає скасуванню.
На виконання ухвали слідчого судді про відкриття провадження за скаргою надані копії матеріалів провадження № 12022041230000430 від 22.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України, в межах якого подано скаргу.
У відповідності до ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
ІІІ. Обставини, встановлені слідчим суддею.
В провадженні Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12022041230000430 від 22.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України.
21 квітня 2022 року до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровського області з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу надійшла ухвала від 05.04.2022 року про зобов'язання службових осіб Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровського області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості викладені в заяві ОСОБА_3 про те, що 07.12.2018 року приблизно о11:26 годин по вул. Володимира Бизова, 32, в Металургійному районі м. Кривого Рогу, працівники швидкої медичної допомоги КЗ «Криворізький ПНД» ДОР» силоміць помістили її до автомобілю швидкої медичної допомоги та доставили до КЗ «Криворізький ПНД» ДОР».
Позивач ОСОБА_3 працювала на посаді лікаря-нарколога (дільничний) диспансерного відділення № 2 Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» з 2003 року .
07 грудня 2018 року лікар-нарколог дільничний диспансерного відділення №2 ОСОБА_3 за місцем основної роботи в наркологічному кабінет Довгинцівського району (вул. В. Бизова, 32, м. Кривий Ріг ) вивісила оголошення «Військовий переворот» , зачинилася в кабінеті , чого не заперечувала сама ОСОБА_3 та вбачається з переглянутого відеозапису . За вищезазначеною адресою був викликаний наряд патрульної поліції та згодом було викликано бригаду швидкої медичної допомоги, яка доставила позивача до приймального відділення КП «КПНД» ДОР» (том № 1, а.с. 42-43 - копія даного оголошення , 44-рапорт працівника патрульної поліції , а.с. 45 - супровідний лист № 197 ).
У приймальному відділенні ОСОБА_3 від огляду лікаря-психіатра відмовилась, пояснити свою поведінку на робочому місці також відмовилась, про що зафіксовано у Журналі відмовлень від госпіталізації , в заяві та акті від 07 12 2018 року ( том № 1, а.с. 46-47- витяг з журналу, 48- заява позивача про відмову у проходженні огляду , 49 - акт про відмову надати пояснення ).
Відповідно до наказу №185к від 07.12.2018р. ОСОБА_3 була відсторонена від роботи з 07.12.2018р. по 17.12.2018р. з метою проходження позачергового медичного огляду. В цей же день ОСОБА_3 ознайомлена з даним наказом ( том № 1, а.с. 50 - копія наказу).
Наказом №187к від 10.12.2018р. виправлено описку, внесено зміни і доповнення в наказі №185к та визначено період проходження медичного огляду з 07.12. 2018 р. по 19.12.2018р., зобов'язано виплатити позивачу середній заробіток на час проходження позачергового медогляду, з яким також позивач ознайомлена (том № 1, а.с. 51 - копія наказу).
Наказом №197к від 20.12.2018р. ОСОБА_3 продовжено термін проходження позачергового медогляду з 20.12. 2018р. по 26.12.2018р. з виплатою середнього заробітку (том № 1, а.с. 52 - копія наказу ). З даним наказом позивач була ознайомлена, проте від підпису відмовилась, що підтверджується Актом від 21.12.2018р. (том № 1, а.с. 53 - копія акту) .
В період з 27.12.18 по 29.12.2018р. та 31.12.2018р. позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а з 02.01.2019р. по 02.02.2019р. перебувала у щорічній відпустці (том № 1, а.с. 54-55 копія наказу № 190к).
Наказом №13к від 04.02.2019р. ОСОБА_3 , на підставі ст.46 КЗпП України, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на термін до надання висновку медичної комісії про проходження позачергового медичного огляду відповідно до ст.. 46 КЗпП України , вважаючи період відсторонення від роботи ОСОБА_3 з 04 02 2019 року часом простою з вини працівника згідно ч 4 ст. 113 КЗпП України (том № 1, а.с. 56 ). З наказом позивач ознайомлена, що підтверджується її підписом від 04.02.2019р.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства « Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги « Дніпропетровської обласної ради» про визнання незаконними та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення, стягнення заробітної плати та моральної шкоди залишити без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2020 року залишено без змін.
Постановою старшого слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 30.12.2022 року закрито кримінальне провадження № 12022041230000430 від 22.04.2021 року за ч.1 ст.146 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України.
ІV. Оцінка та висновки слідчого судді.
Згідно зі статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
За змістом ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Водночас, відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчим суддею.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначений главою 26 Кримінального процесуального кодексу України - параграф 1, статті 303-308.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно з частиною 1 статті 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п.3 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України покладається на слідчого, саме ж доказування, як визначено в ч.2 ст.91 КПК України, полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з'ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Правова природа оскарження процесуального рішення слідчого, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.
У відповідності до статті 284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Згідно з частинами 1,3,5,6 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Постановою старшого слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 30.12.2022 року закрито кримінальне провадження № 12022041230000430 від 22.04.2021 року за ч.1 ст.146 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України - за відсутності події злочину.
Виходячи із загальних засад кримінального провадження будь яке рішення у кримінальному провадженні має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Постанова старшого слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 30 грудня 2022 року про закриття кримінального провадження, яка оскаржується, відповідає зазначеним критеріям.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12022041230000430 від 22.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Об'єктивна сторона злочину передбачає такі діяння: 1) незаконне позбавлення волі; 2) викрадення людини. Вчинення одного із зазначених діянь є достатнім для встановлення об' єктивної сторони злочину. Склад цього злочину - формальний.
Незаконне позбавлення волі полягає в протиправному перешкоджанні людині обирати за своєю волею місце знаходження. Воно може виявитися у затриманні потерпілого в тому місці, де він знаходитися не бажає, або поміщення його в таке місце, яке він не має змоги вільно залишити. Це діяння може бути здійснене шляхом застосування фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв'язують і зачиняють у підвалі, поміщують у заздалегідь підготовлене місце тощо), а також шляхом психічного насильства (наприклад, під загрозою застосування зброї потерпілого примушують залишатися у приміщенні). Воно може бути вчинене і шляхом обману (наприклад, людину заманюють у будь-яке місце і зачиняють з метою позбавлення волі).
Важливим для встановлення ознак складу злочину, передбаченого ст. 146 КК, є констатація того, що особу змушують перебувати в певному місці поза її волею. Таким місцем може бути не лише певний об'єкт нерухомості, а й, для прикладу, транспортний засіб, тощо. Якщо за обставинами справи очевидно у якому місці (яких місцях) потерпілий перебував поза його волею, то цей факт слід брати до уваги, констатуючи наявність або відсутність у діях особи складу відповідного злочину.
За статтею 146 КК карається лише незаконне позбавлення волі, тому відповідальність виключається, якщо особу було позбавлено волі внаслідок необхідної оборони (ст. 36 КК), правомірного затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК), або крайньої необхідності (ст. 39 КК). Виключається відповідальність у випадках, коли батьки застосовують примусово-виховні заходи щодо своїх неповнолітніх дітей. Питання законного позбавлення волі регулюються Конституцією та іншими законами України.
Найнебезпечнішою формою незаконного позбавлення волі є викрадення людини, тобто протиправне таємне або відкрите захоплення потерпілого, переміщення його з того місця, де він знаходився, та подальше утримання потерпілого викрадачем або іншою особою. Викрадення майже завжди супроводжується фізичним або психічним (погрози) насильством.
Незаконне позбавлення волі та викрадення людини припускають дії, що вчиняються проти волі потерпілої особи. Тому згода останньої на вчинення щодо неї таких дій виключає відповідальність за ст. 146 КК, за винятком випадків згоди на такі дії малолітнього. Не може також йти мови про згоду потерпілого, якщо останній визнаний судом недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства.
Згідно з положеннями частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
При доказуванні мають бути встановлені обставини, які належать до події кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку). При доказуванні обставин, які утворюють подію кримінального правопорушення, встановлюються передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинно-наслідкового зв'язку. Подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не визнається обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінальним законом. Незважаючи на це, в кримінальному процесі спосіб вчинення злочину є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному кримінальному провадженню. У теорії доказів спосіб вчинення кримінального правопорушення тлумачиться як комплекс дій, що вчиняється правопорушником у певній послідовності і призводить до злочинного наслідку.
Подія кримінального правопорушення відбувається в реальному місці і часі. Тому доказування обставин, що належать до події кримінального правопорушення, деталізують спосіб його вчинення, підтверджує його наявність і надає можливість перевірки факту вчинення злочину, а також може мати значення для предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів кримінальних правопорушень, встановлення кримінально значущих ознак предмета злочину, причинно-наслідкового зв'язку вчинених дій з характером і розміром шкідливих наслідків тощо. Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.
Як вбачається із матеріалів справи, наслідком поведінки скаржника, яка мала місце 07 грудня 2018 року о 08 год., лікар-нарколог дільничний диспансерного відділення №2 ОСОБА_3 за місцем основної роботи в наркологічному кабінеті Довгинцівського району по вул. В. Бизова, 32 в м. Кривому Розі не приступила до виконання своїх функціональних обов'язків, вилучила медичну документацію, вивісила оголошення «Військовий переворот», влаштувала погром в кабінеті, забарикадувалась в своєму кабінеті, була збуджена, поводилась агресивно, кидала медичні картки в обличчя співробітникам, погрожувала підлеглим медичним працівникам фізичною розправою та заважала їм виконувати свої функціональні обов'язки, таким чином блокувавши роботу підрозділу.
У зв"язку з такою поведінкою 07 грудня 2018 року за місцем знаходження наркологічного кабінету Довгинцівського району по вул. В. Бизова, 32, в м. Кривому Розі був викликаний наряд патрульної поліції та згодом було викликано бригаду швидкої медичної допомоги, яка доставила позивача до приймального відділення КП «КПНД» ДОР» .
Вказані обставини були предметом перевірки у справі № 211/3409/19, які враховані слідчим при ухваленні оскаржуваної постанови, та ці обставини, при цьому вказаних обставин не заперечувала сама ОСОБА_3 при розгляді цивільної справи та відповідні відеозаписи бодікамер поліцейських, що містяться в матеріалах цивільної справи..
Із рішення у цивільній справі вбачається, що:
- у приймальному відділенні Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 від огляду лікаря-психіатра відмовилась, пояснити свою поведінку на робочому місці також відмовилась, про що зроблено відповідний запис у Журналі відмов від госпіталізації , в заяві та акті від 07.12.2018 року .
- Відповідно до наказу № 185к від 07.12.2018 року, дільничний лікар-нарколог Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 була відсторонена від роботи з 07.12.2018 року по 17.12.2018 року з метою проходження позачергового медичного огляду. .
-Наказом № 187к від 10.12.2018 року виправлено описку, внесено зміни і доповнення в наказі № 185к та визначено період проходження медичного огляду з 07.12.2018 року по 19.12.2018 року, зобов'язано виплатити позивачу середній заробіток на час проходження позачергового медогляду, з яким також позивач ознайомлена .
Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.
Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов'язаний усунути працівника від роботи.
Таким чином, відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин, зокрема, у разі відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 159 КЗпП України, працівник зобов'язаний проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.
Статтею 9 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачені обмеження, пов'язані з виконанням окремих видів діяльності .
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа може бути визнана тимчасово (на строк до п'яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.
У цьому Порядку визначено перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих.
Загальними медичними психіатричними протипоказаннями для зазначених у цьому переліку видів діяльності (в тому числі медичних працівників закладів охорони здоров'я, які здійснюють безпосереднє обслуговування хворих), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить таку діяльність, або оточуючих, є хронічні та затяжні психічні розлади (захворювання), що супроводжуються затьмаренням свідомості, порушенням сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті, який позбавляє або істотно обмежує здатність особи адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Згідно з приміткою до Переліку, працівники, які провадять види діяльності, зазначені у графі «Категорія працівників та види діяльності» цього Переліку, в тому числі медичні працівники закладів охорони здоров'я, які здійснюють безпосереднє обслуговування хворих, перед влаштуванням на роботу проходять обов'язковий попередній психіатричний огляд.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 7 Порядку, проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, метою проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів є встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я.
У разі виявлення в особи ознак психічного захворювання (розладу), зазначеного у Переліку, яке є протипоказанням для виконання окремих видів діяльності, або якщо вона страждала на тяжкий психічний розлад в минулому (не менш як 5 років тому), а також у разі незгоди особи з результатами психіатричного огляду, вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторне або в умовах стаціонару. Рішення про наявність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності після додаткового психіатричного обстеження приймається лікарсько-консультативною комісією.
Відповідно до пунктів 12, 13 Інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2002 року № 12, після додаткового психіатричного обстеження особи амбулаторно або в умовах стаціонару рішення про наявність або відсутність психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності приймає лікарсько-консультативна комісія психоневрологічного закладу з відповідним письмовим висновком у медичній документації та подальшим заповненням протоколу.
Після проведення обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, а при потребі - додаткового амбулаторного чи стаціонарного обстежень та огляду лікарсько-консультативною комісією, особі видається медична довідка про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, засвідчена круглою печаткою психоневрологічного закладу, в якій зазначається наявність чи відсутність у неї психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), згідно з Переліком протипоказань.
Таким чином, враховуючи що обставини виклику швидкої пов"язані з поведінкою скаржника та її професією, та вимогами, які закон висуває до певних категорій працівників, слідчий суддя погоджується, що в даному випадку відсутня подія злосчину, що є самостійною підставою для закриття кримінального провадження.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що органом досудового розслідування здійснено ряд заходів, направлених на встановлення обставин, викладених в заяві скаржника. За результатами зібраних доказів слідчим не встановлено події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.146 КК України за ознаками незаконного позбавлення волі або викрадення людини,
Слідчим суддею встановлено, що слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146 КК України, будь-яких нових доказів, які б давали підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження матеріали скарги не містять.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий ОСОБА_9 , приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, оцінив зібрані в кримінальному провадженні докази з точки зору достатності та взаємозв'язку та прийняв відповідне обґрунтоване процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження, тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та постанову слідчого про закриття кримінального провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 64-2, 167, 168, 171, 220, 221, 303, 305, 306, 307, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Відділення поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області та постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 12022041230000430 від 22.04.2022 року - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Ухвала може бути оскаржена протягом п"яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 07 квітня 2023 року та проголошено 07 квітня 2023 року о 14 год. 50 хв. в залі судових засідань № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й поверх).
Слідчий суддя: ОСОБА_1