06 квітня 2023 року
м. Київ
Справа № 921/704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді: Матущак О.І., Плотніцький Б.Д.)
у справі № 921/704/20
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоблгаз» (далі - ТОВ «Тернопільоблгаз»),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (далі - ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз»),
про стягнення 405 730 181,87 грн. заборгованості.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Тернопільоблгаз» про стягнення 405 730 181,87 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 05.11.2018 № 18-546-Н купівлі-продажу природного газу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.05.2022 (суддя Бурда Н.М.) зі справи № 921/704/20 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.
ТОВ «Тернопільоблгаз» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 провадження у справі № 921/704/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 921/802/21 за позовом ТОВ «Тернопільоблгаз» до АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про: визнання недійсним пункту 6.1 договору від 05.11.2018 № 18-546-Н купівлі-продажу природного газу, який укладений АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з ТОВ «Тернопільоблгаз»; визнання недійсними додатків до зазначеного договору, а саме: актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020 та від 31.07.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з посиланням на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 про зупинення провадження у справі, а справу направити до зазначеного суду для продовження розгляду.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушення норм процесуального права - статей 2, 43, 75, 79, 80, 86, 113, 118, 169, 227, 234, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник також вказує щодо пропуску ТОВ «Тернопільоблгаз» строку на подання до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі та ненадання доказів апеляційній інстанції стосовно «винятковості випадку» і «причин, що об'єктивно не залежать від відповідача». Окремо скаржник звертає увагу на те, що обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі є неможливість подальшого розгляду до вирішення іншої справи.
Доводи інших учасників справи
Від відповідача по справі надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому назване товариство просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення. Крім того, від відповідача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при постановлення оскаржуваної ухвали, Верховний Суд зазначає таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, згідно з вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Зупиняючи провадження у справі № 921/704/20, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020 та від 31.07.2020, на які позивач покликається, як на доказ виконання умов договору від 05.11.2018 № 18-546-Н купівлі-продажу природного газу, оскаржуються у судовому порядку у справі № 921/802/21, і не можуть підтверджувати обсяг та вартість природного газу.
Проте, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що позов у справі № 921/802/21 поданий ТОВ «Тернопільоблгаз» більше ніж через рік після порушення провадження у справі № 921/704/20. Сама по собі наявність вторинної справи про визнання недійсним пункту 6.1 Договору та актів приймання-передачі природного газу не є беззаперечною підставою для зупинення провадження у справі № 921/704/20.
Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, не встановив, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи, та чому зібрані у справі № 921/704/20 докази не дають можливості самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, та не зазначив, у чому полягає неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд також не врахував приписів статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).
Що ж стосується акта приймання-передачі, то Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 зі справи № 916/546/21, зокрема, зазначила про те, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки.
Проте, судом апеляційної інстанції у справі № 921/704/20 не конкретизовано, в чому саме полягає неможливість у межах доводів та вимог апеляційної скарги перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема, і в контексті висновків суду попередньої інстанції про правову природу актів приймання-передачі природного газу та підтвердження ними певних обставин (фактів).
Верховний Суд зазначає, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Крім того, відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі «Фридлендер проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 921/802/21, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За таких обставин суд касаційної інстанцій вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 921/704/20 та неправильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Суд звертає увагу на те, що в силу приписів частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі.
Отже, підстави для задоволення клопотання відповідача у справі про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України відсутні.
Доводи, викладені у відзиві відповідача на касаційну скаргу, не приймаються судом з огляду на мотиви даної постанови.
Водночас стосовно доводу скаржника про те, що відповідач пропустив строк на подання клопотання про зупинення провадження у справі (оскільки відповідач не звертався з таким клопотанням до суду першої інстанції), то Верховний Суд зазначає, що ГПК України не обмежує особу у зверненні з відповідним клопотанням безпосередньо до суду апеляційної інстанції та не визначає наслідків, у випадку попереднього не звернення з аналогічним клопотанням до суду першої інстанції. Крім того, за змістом ухвали суду апеляційної інстанції від 17.01.2023 зупинення провадження у справі мало місце за наслідками встановлення судом існування судового спору у межах іншої справи № 921/802/21, в якій предметом розгляду, зокрема, є акти приймання-передачі природного газу, а не як результат задоволення клопотання ТОВ «Тернопільоблгаз».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду від 17.01.2023 постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу належить задовольнити, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 921/704/21 скасувати, а справу передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Судові витрати
Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 921/704/20 скасувати, а справу передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова