05 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/775/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Пилипчук В.Є.,
відповідача - Богдана С.В.,
третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови в стягненні пені у розмірі 349614,68 грн) (головуючий суддя - Грязнов В.В., судді: Розізнана І.В., Бучинська Г.Б.), рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2022 (щодо відмови в стягненні пені у розмірі 349614,68 грн) та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2022 (суддя Вороняк А.С.)
у справі №903/775/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз",
третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 7544166,02 грн заборгованості по розрахунках, пені, інфляційних втрат та річних,
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (далі - АТ "Волиньгаз") про стягнення 7544166,02 грн, з яких: 6621743,05 грн заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 та 699229,36 грн пені згідно з укладеним договором, а також 71511,75 грн інфляційних втрат та 151681,86 грн 3% річних.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з компенсації добових небалансів природного газу, які мають бути сплачені відповідачем на підставі договору транспортування природного газу за виставленими оператором ГТС рахунками.
1.3.Заперечуючи проти позову, відповідач подав клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 90 %, мотивоване тим, що (1) станом на 03.10.2022 дебіторська заборгованість підприємств теплоенергетики складає 17891181,77 грн; (2) у зв'язку з негативними економічними процесами у державі, криза неплатежів призводить до неможливості вчасно та в повному обсязі виконувати грошові зобов'язання, внаслідок цього фінансовий стан відповідача є вкрай тяжким, що ставить під загрозу його нормальне функціонування та надання послуг з безперебійного газопостачання; (3) додаткове покладання на підприємство надмірних економічних санкцій призведе до ускладнення і без того тяжкого матеріального становища, фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції; (4) особливості господарської діяльності товариства не дозволяють йому впливати на цінову політику в газовій сфері та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення; (5) вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства обумовлений, в першу чергу, низьким рівнем розрахунків за спожитий природний газ, а виконання рішення суду відразу в повному обсязі ускладнить і без того тяжкий матеріальний стан підприємства та потягне додаткові витрати на сплату виконавчого збору.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.04.02.2020 ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор) та АТ "Волиньгаз" (замовник), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс), уклали договір транспортування природного газу №2002000096 (далі - договір).
2.2.Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають під час його виконання. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання з відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.
2.3.Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.п.2.3, 2.4 договору).
2.4.Відповідно до п.2.8 договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
2.5.За умовами п.4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
2.6.Згідно з п.п.7.1, 7.3 договору вартість послуги з балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Тарифи є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору.
2.7.Сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу. У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту. Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період(п.п.9.1-9.3 договору).
2.8.Розбіжності щодо вартості добових небалансів, згідно з п.9.6 договору, підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 договору, визначається за даними оператора.
2.9.Врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються добові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (п.11.4 договору).
2.10.Відповідно до п.13.5. у разі порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
2.11.Договір набирає чинності з дня його укладання, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (до п.17.1 Договору).
2.12.Згідно з п. 19.1 договору сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом.
2.13.Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси, вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур'єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою. Повідомлення вимоги звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання.(п.п.19.2, 19.3 договору).
2.14.У додатку №3 до договору сторони погодили перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
2.15.За результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів природного газу до/з газотранспортної системи за січень 2020 (інформація подана відповідачем до інформаційної платформи згідно форм 2, 3, 4, 9) позивач встановив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу за січень 2020 в обсязі 1480,21475 тис.куб.м (15320223 кВт/год), та здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобових небалансів за кожну газову добу звітного місяця і сумарно за звітний місяць за вказаний період на загальну суму 9137115,24 грн з ПДВ.
2.16.Відповідно до довідок №1, №3, складених позивачем, негативні небаланси відповідача виникли внаслідок відбору з газотранспортної системи природного газу без подання відповідних обсягів природного газу до газотранспортної системи.
2.17.14.02.2020 позивач через інформаційну платформу направив відповідачу акт врегулювання щодобових небалансів №01-2020-2002000096 за газовий місяць - січень 2020.
2.18.Грошове зобов'язання у відповідача виникло з оплати негативних щодобових небалансів у розмірі 9137115,24 грн за січень 2020, яке згідно з п.9.3 договору підлягало виконанню у строк до 21.02.2020 включно.
2.19.03.03.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату 9137115,24 грн, у відповідь на яку останній 04.03.2022 письмово підтвердив отримання акта від 31.01.2020 №01-20202002000096 та рахунку на оплату за добовий небаланс за січень 2020, та запропонував укласти договір реструктуризації заборгованості за січень 2020 з графіком платежів з 31.05.2020 по 30.09.2020.
2.20.Станом на 29.09.2020 відповідач частково сплатив 2515372,19 грн основного боргу за щодобові негативні небаланси за січень 2020, у зв'язку з чим непогашена заборгованість склала 6621743,05 грн.
2.21.Відповідно до довідки ПАТ "Укргазбанк" №15932/22399/2021 та реєстру платежів за договором від 04.02.2020 №2002000096 за період 29.09.2020 - 10.06.2021, відповідач здійснював часткові оплати на розрахунковий рахунок позивача з призначенням "За послугу балансування в січні зг. дог. №2002000096 від 04 лютого 2020" та "За добовий небаланс в січні 2020р. зг. дог. №2002000096 від 04 лютого 2020".
2.22.Неналежне виконанням відповідачем зобов'язань з компенсації добових небалансів природного газу стало підставою звернення позивача з даним позов до суду про стягнення з відповідача 6621743,05 грн заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020, 699229,36 грн пені, 71511,75 грн інфляційних втрат та 151681,86 грн 3% річних за січень 2020 року.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Волинської області рішенням від 05.10.2022 у справі №903/775/20 позов задовольнив частково. Присудив до стягнення з АТ "Волиньгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 349614,68 грн пені, 71511,75 грн інфляційних втрат та 151681,86 грн 3% річних. В частині стягнення 6621743,05 грн основної заборгованості з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року провадження у справі закрив у зв'язку з відсутністю предмета спору.
3.2.Оскільки у мотивувальній частині рішення суд зазначив про зменшення заявленої позивачем пені в розмірі 699229,36 грн на 50% та її стягнення у розмірі 349614,68 грн, виходячи з розрахунку: 699229,36 грн пені х 50% = 349614,68 грн пені, а в резолютивній частині не ухвалив рішення про відмову у стягненні 349614,68 грн пені у зв'язку з таким зменшенням, Господарський суд Волинської області додатковим рішенням від 10.11.2022 у справі №903/775/20 у задоволенні позову про стягнення 349614,68 грн пені відмовив.
3.3.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 17.01.2023 рішення від 05.10.2022 та додаткове рішення від 10.11.2022 Господарського суду Волинської області залишив без змін.
3.4.Закриваючи провадження у справі в частині стягнення 6621743,05 грн основної заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що сума основного боргу, яку просив стягнути позивач, припинила існувати як предмет позовних вимог, оскільки втратила свої матеріально-правові ознаки, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги - з огляду на сплату суми боргу відповідачем.
3.5.В іншій частині судові рішення мотивовані наявністю підстав для заявлення позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
3.6.При цьому, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, майновий стан відповідача (звіти про фінансові результати за 2019 рік та 9 місяців 2020 року), наявність дебіторської заборгованості в сумі 17891181,77 грн (довідка №03/10-22 від 03.10.2022), баланс інтересів сторін, справедливість, добросовісність та розумність, сплату відповідачем заборгованості в повному розмірі, відсутність доказів заподіяння позивачу збитків простроченням оплати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 349614,68 грн пені.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.10.2022 (щодо відмови в стягненні пені у розмірі 349614,68 грн) та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2022 у справі №903/775/20, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (в частині залишення без змін цих рішень суду першої інстанції щодо відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 349 614,68 грн) та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вказану позовну вимогу.
4.2.Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що: при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 06.05.2021 у справі №903/232/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, щодо застосування статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України); судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу).
4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що (1) суди попередніх інстанцій проігнорували невиконання відповідачем у визначені договором строки взяті на себе зобов'язання по оплаті; (2) до жовтня 2020 позивач надав відповідачу можливість у добровільному порядку, без застосування будь-яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість, однак відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду; (3) нарахована позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу, не перевищує його, а становить орієнтовно лише 10,55% від суми основної заборгованості; (4) невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України; (5) скрутне фінансове становище відповідача та наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання; (6) введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти; (7) позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.
4.4.Наведене, на переконання скаржника, свідчить, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.
4.5.Скаржник стверджує, що принцип рівності сторін, який вимагає справедливого балансу інтересів між сторонами, суди попередніх інстанцій застосували на користь відповідача, виклавши більшою мірою доводи відповідача, на корить якого й було ухвалено рішення в частині зменшення пені.
4.6.Також скаржник зазначає, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях взагалі не проаналізовали (не дослідили) надані позивачем докази того, що позивач перебуває не у кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, несвоєчасну оплати замовниками послуг транспортування, умови п.9.3 договору стосовно строків оплати вартості негативних щодобових небалансів, банківські виписки щодо дати фактичної оплати відповідачем заборгованості поза межами строків, визначених умовами договору.
4.7.За твердженнями скаржника, питання застосування статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України для суб'єктів ринку природного газу (в тому числі й оператора ГТС), які перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на запровадження в державі воєнного стану та перебування як і оператора, так і замовника послуг транспортування природного газу у скрутному фінансовому становищі, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору, про що зазначає скаржник, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики
4.8.АТ "Волиньгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
4.9.Доводи відповідача, який проаналізував висновки у наведених скаржником справах, зводяться до того, що висновки у цих справах і у справі №903/775/20, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній з зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
4.10.Крім цього, відповідач зазначає, що з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, суд першої інстанції, враховуючи (1) майновий стан відповідача (звіти про фінансові результати за 2019 рік та 9 місяців 2020 року), наявність дебіторської заборгованості в сумі 17891181,77 грн (довідка №03/10-22 від 03.10.2022), (2) баланс інтересів сторін, справедливість, добросовісність та розумність, (3) сплату відповідачем заборгованості в повному обсязі, (4) відсутність доказів заподіяння позивачу збитків простроченням оплати, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та можливість зменшення пені на 50%.
4.11.Наведене, на переконання відповідача, спростовує доводи скаржника про недослідження судами наданих ним доказів, а також того факту, що позивач перебуває не у кращому становищі порівняно з відповідачем тощо.
4.12.Також відповідач наголошує на наявності численної усталеної судової практики щодо дискреційних повноважень, передбачених статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2.Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 6621743,05 грн заборгованість з оплати за негативні щодобові небаланси за січень 2020 року та 699229,36 грн пені згідно укладеного договору, а також 71511,75 грн інфляційних втрат та 151681,86 грн - 3% річних.
5.3.Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення суми пені на 50% з 699229,36 грн до 349614,68 грн, додатковим рішенням в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 349614,68 грн пені та постанова апеляційного суду в частині залишення без змін цих рішень суду першої інстанції щодо відмови в стягненні пені у вказаному розмірі.
5.4.Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.5.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
5.6.В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
5.7.Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.8.Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
5.9.Відповідно до пункту 13.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору).
5.10.Як встановили суди попередніх інстанцій, належний до сплати за умовами договору розмір пені становить 699229,36 грн.
5.11.Всатновивши правомірне нарахування позивачем пені у вказаному розміри та врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував про можливість її зменшення на 50%.
5.12.Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.13.Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.14.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
5.15.Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
5.16.Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
5.17.Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
5.18.Зменшуючи пеню на 50% суд першої інстанції врахував: майновий стан відповідача (звіти про фінансові результати за 2019 рік та 9 місяців 2020 року), наявність дебіторської заборгованості в сумі 17891181,77 грн (довідка № 03/10-22 від 03.10.2022), баланс інтересів сторін, справедливість, добросовісність та розумність, сплату відповідачем заборгованості в повному розмірі, а також відсутність доказів заподіяння позивачу збитків простроченням оплати.
Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).
5.19.З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано вважали, що зменшення розміру пені на 50%, є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
5.20.При цьому, варто зазначити, що дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, суди попередніх інстанцій цілком очевидно на підставі поданих сторонами доказів оцінили обставини прострочення відповідачем зобов'язання з оплати та врахували ступінь виконання ним своїх зобов'язань, що, в свою чергу, спростовує доводи скаржника в цій частині.
5.21.Посилаючись на те, що позивач перебуває не у кращому фінансовому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, скаржник не доводить, що погіршення його фінансового становища відбулось саме за рахунок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань у спірних правовідносинах, адже як він сам і зазначає, в умовах введення воєнного стану сторони перебувають в однакових умовах.
5.22.Таким чином, суди попередніх інстанцій, оцінивши наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи в їх сукупності, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, цілком обґрунтовано виснували про можливість зменшення розміру пені на 50%, виходячи із загальних засад, встановлених у статтею 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принцип розумного балансу між інтересами сторін.
5.23.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, правові висновки щодо застосування статей 549-552, 599, 625 ЦК України, статті 233 ГК України в яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій у цій справі, Суд встановив, що зроблені судами висновки у наведених скаржником справах зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення. Відтак, відсутні підстави стверджувати, що оскаржувані судові рішення у цій справі суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник.
5.24.Інші аргументи скаржника, зокрема стосовно того, що суди, зменшуючи розмір належної до сплати пені, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки оцінка таких обставин відноситься до дискреційних повноважень судів попередніх інсатцній та не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2.Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення апеляційного суду, яким залишено без змін рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
7. Розподіл судових витрат
7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №903/775/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець