30 березня 2023 року
м. Київ
Справа № Б-50/274-10
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,
учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні (повідомлені належним чином),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича за вх. № 3457/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021
у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуюча), Сіверіна В.І., Дучал Н.М.
та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020
у складі судді Міньковського С.В.
у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Онугхи Тетяни Юріївни
про визнання банкрутом,
Вступ.
1. На розгляд суду поставлено питання витребування об'єкта житлової нерухомості (квартири) від добросовісного набувача.
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
2. 31.12.2010 ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі № Б-50/274-10 про банкрутство фізичної особи- підприємця Онугхи Т.Ю. в порядку статей 7, 8, 11, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 30.06.1999 № 784-XIV, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
3. 22.02.2011 постановою Господарського суду Харківської області фізичну особу-підприємця Онугху Т.Ю. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В., якого зобов'язано відповідно до статей 25-30, 47-49 Закону про банкрутство виконати дії, передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи.
4. 02.02.2012 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено клопотання арбітражного керуючого Кошовського С.В. про дострокове звільнення його від обов'язків ліквідатора у справі, припинено обов'язки арбітражного керуючого Кошовського С.В. як ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Оскаленка Д.П.
5. 29.11.2012 ухвалою Господарського суду Харківської області усунуто арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. від виконання обов'язків ліквідатора ФОП Онугхи Т.Ю., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Запорожця І.С.
6. У ході проведення ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Запорожцем І.С., який виконував обов'язки ліквідатора в цій справі, було виявлено майно, що належить на праві власності боржнику, зокрема, трикімнатна квартира загальною площею 64,8 кв.м, житловою площею 43,3 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
7. Цю квартиру було надано боржником в заставу заставодержателю - ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 27.02.2008 № ML-702/702/2008, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та Онугхою Т.Ю .
8. 06.12.2012 між арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та Товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" було укладено угоду на організацію та проведення 27.12.2012 о 12:00 год. аукціону з продажу цього майна.
9. Відповідно до протоколу про проведення аукціону від 27.12.2012 № 13 переможцем аукціону з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , визначено ОСОБА_2.
10. 27.12.2012 між ліквідатором ФОП Онугхи Т.Ю., арбітражним керуючим Запорожцем І.С. та переможцем відкритих торгів ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , за ціною 24 000 грн.
11. 19.03.2014 ухвалою Господарського суду Харківської області припинено обов'язки ліквідатора Фізичної особи-підприємця Онугхи Т.Ю., арбітражного керуючого Запорожця І.С. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Белікова О.П.
12. 09.12.2014 до суду від ПАТ "ОТП Банк" надійшла заява від 09.12.2014 вх. № 44156 про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу.
13. 01.07.2015 заставний кредитор - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду із уточненою заявою (вх. № 26354) про визнання торгів і договору купівлі-продажу недійсними.
14. 20.05.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області припинено обов'язки ліквідатора Фізичної особи-підприємця Онугхи Т.Ю., арбітражного керуючого Белікова О.П. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л.
15. 10.04.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 та постановою Верховного Суду від 28.11.2019, задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу, з урахуванням уточнень, частково. Визнано недійсними результати аукціону, проведеного товарною біржею "Всеукраїнський торгівельний центр" 27.12.2012, за протоколом проведення аукціону № 13 з продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 , укладений 27.12.2012 між арбітражним керуючим Запорожцем Іваном Сергійовичем і ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н.А. за реєстровим № 3402.
16. Цією ухвалою було встановлено, що під час здійснення у ліквідаційній процедурі ФОП Онугхи Т.Ю. у справі про банкрутство реалізації майна останньої, що стало предметом спірного договору, були порушені норми Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) щодо процедури оцінки та продажу такого майна, передбачені положеннями статей 29, 30 Закону про банкрутство.
Разом з тим, правові наслідки недійсного правочину у вигляді реституції не були застосовані судом до покупця ОСОБА_2 у порядку статті 216 ЦК України, оскільки, як встановив суд, на час розгляду заяви про визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу власником трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , була ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу квартири від 13.08.2015, серія та номер 1356, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М.).
17. У подальшому судом в межах розгляду заяви ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна було встановлено, що спірний об'єкт житлової нерухомості належить на праві власності ОСОБА_4 (інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.01.2020 № 195880714; договір купівлі-продажу квартири від 14.09.2019, серія та номер 1544, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляк Д.В.).
Подання заяви до суду.
18. Зважаючи на викладені вище обставини, 04.08.2017 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява, в якій ліквідатор ФОП Онугхи Т.Ю., арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. (далі - керуючий санацією, ліквідатор, арбітражний керуючий) просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_3 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; визнати право власності на зазначену квартиру за Онугхою Т.Ю.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об'єкта майна: 18002763101; Об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 64,8, житлова площа (кв.м): 40,8; Опис: трикімнатна; Адреса: АДРЕСА_1 ".
19. Заява мотивована тим, що майно вибуло з володіння банкрута за недійсним договором купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1 , укладеним між ліквідатором ФОП Онугха Т.Ю., арбітражним керуючим Запорожець І.С та ОСОБА_2 27.12.2012, який не породжує будь-яких правових наслідків, а тому у заявника є підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння.
20. 22.01.2020 до Господарського суду Харківської області надійшла уточнена заява керуючого реалізацією про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (вх. № 1674), в якій арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. просив суд:
- витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_4 трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ;
- визнати право власності на вищезазначену квартиру за Онугхою Т.Ю. ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис: "Реєстраційний номер об'єкта майна: 18002763101; Об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так; Опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 64,8, житлова площа (кв.м): 40,8; Опис: трикімнатна; Адреса: АДРЕСА_1 ", "Номер запису про право власності: 33225403".
Розгляд справи судами.
21. 23.01.2020 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято уточнену заяву керуючого реалізацією про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (від 22.01.2020 вх. № 1674) до розгляду. Залучено громадянку ОСОБА_4 до участі у справі № Б-50/274-10 в якості учасника у справі про банкрутство - особи, яка бере участь у провадженні у справі в межах розгляду заяви ліквідатора про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (від 04.08.2017 вх. № 2629), з урахуванням уточнень.
22. 03.11.2020 ухвалою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021, відмовлено у задоволенні заяви керуючого реалізацією (ліквідатора) від 04.08.2017 вх. № 2629, з урахуванням уточнень, про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації.
23. Судові рішення мотивовані тим, що перебіг строку позовної давності щодо вимог ліквідатора (керуючого реалізацією) Караченцева Ю.Л. про витребування майна та визнання права власності на спірне нерухоме майно за банкрутом розпочався 27.12.2012, з моменту проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 та закінчився 27.12.2015.
Однак, ліквідатор звернувся до господарського суду першої інстанції з заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння 04.08.2017, тобто із пропуском строку позовної давності майже в 1 рік та 8 місяців.
Суд апеляційної інстанції вказав, що закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи (банкрута). Перебіг позовної давності щодо вимоги ліквідатора (керуючого реалізацією) про витребування майна з чужого незаконного володіння почався від дня порушення права особи (право банкрута було порушене 27.12.2012, з моменту проведення аукціону з продажу майна), а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (ухвала господарського суду Харківської області від 10.04.2019).
Початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого до суду із заявою про захист інтересів боржника, тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство в редакції до 19.01.2013 (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником, витребування майна з чужого незаконного володіння).
Припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Запорожця І.С. та призначення ліквідатором у цій справі арбітражного керуючого Белікова О.П. (ухвала Господарського суду Харківської області від 19.02.2014), припинення обов'язків ліквідатора Белікова О.П. у справі та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. (ухвала Господарського суду Харківської області від 20.05.2017) не перериває строку позовної давності при витребуванні майна у добросовісного набувача.
Отже, початком перебігу строку позовної давності для юридичної або фізичної особи є день, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи (призначення іншого арбітражного керуючого у справі про банкрутство).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
24. 18.03.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10, ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. від 04.08.2017 про витребування майна від добросовісного набувача, визнання права власності та скасування державної реєстрації (вх. № 2629), з урахуванням уточненої заяви від 22.01.2020 вх. № 1674.
25. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвали Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10, арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято без врахування висновків щодо застосування норм права (статей 256, 257, 261 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
26. Скаржник зазначає, що станом на 2012-2017 роки існувала практика, згідно з якою до вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не застосовувались строки позовної давності та згідно з якою на час подання заяви про витребування майна (04.08.2017) ці строки не сплинули. Таку правову позицію, зокрема, викладено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16) та у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 904/10673/16.
27. Однак, як стверджує арбітражний керуючий, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16 вже висловлено правову позицію, що до позовних вимог про витребування майна застосовується загальна позовна давність у три роки.
28. Крім того, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц зазначено, що початок перебігу строку позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Проте, у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від цих правових висновків та визначила, що початок перебігу строку позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи.
29. Отже, як вважає скаржник, з наведених судових рішень не випливає, що на національному рівні існував єдиний, чіткий та однозначний підхід стосовно застосування строків позовної давності (в т. ч. щодо витребування майна від добросовісного набувача). Із цієї точки зору елемент невизначеності у судовій практиці, незважаючи на чіткий характер відповідної юридичної норми, на думку скаржника, необхідно брати до уваги при визначенні, чи забезпечував оскаржуваний захід справедливий баланс.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
30. До Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л., в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Процесуальні аспекти розгляду касаційної скарги.
31. 06.04.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.
32. У зв'язку з обранням судді Катеринчук Л.Й. суддею Великої Палати Верховного Суду строком на три роки з 07.12.2020, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-50/274-10 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.04.2021.
33. 26.04.2021 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10 було залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - зазначити конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
34. 12.05.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10. На виконання ухвали Верховного Суду від 26.04.2021 скаржником надано Суду виправлену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвали Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10.
35. 01.06.2021 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № Б-50/274-10 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020; повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду касаційної скарги у цій справі, здійснено інші процесуальні дії.
36. У зв'язку з відпусткою судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-50/274-10 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.06.2021.
37. 15.06.2021 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Васьковського О.В., Погребняка В.Я.) справу № Б-50/274-10 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 прийнято до свого провадження.
38. 17.06.2021 ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10 до оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі № 908/976/19.
39. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930841) повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 оприлюднено 16.02.2023.
40. Тобто обставини, що викликали зупинення касаційного провадження у справі № Б-50/274-10 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020, усунуто.
41. 06.03.2023 ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у справі № Б-50/274-10 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 та повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду цієї касаційної скарги (30 березня 2023 року о 09:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.
А. Щодо суті касаційної скарги.
42. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.
43. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
44. В оскаржених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що слід відмовити в задоволенні позову в цій справі, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
45. Судова колегія погоджується висновком про відмову в задоволенні позову, однак наводить такі мотиви.
46. За загальним правилом, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).
47. На розгляд суду поставлено питання, як вже зазначено, про можливість витребування квартири у добросовісного набувача.
48. Із цього приводу колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19. Зокрема, зазначено таке:
49. "5.47. На час реалізації спірної квартири згідно із частиною першою статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулювалося цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Стаття 9 Закону про банкрутство визначала, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
5.48. За змістом положень частин першої та четвертої статті 42 і частин першої та третьої статті 46 Закону про банкрутство, законодавець передбачив певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій у ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника.
5.49. Продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів (частина перша статті 49 Закону про банкрутство).
5.50. Так, законодавець передбачив, що процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з чотирьох етапів її організації: 1) передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону); 2) підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); 3) проведення аукціону; 4) оформлення його результатів.
5.51. Особливістю вирішення спорів про банкрутство є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке безпідставно вибуло з володіння банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення таких вимог.
5.52. Ще однією особливістю у процедурі банкрутства щодо примусового продажу майна у справі про банкрутство є те, що банкрут свою волю не виявляє, незалежно від того, хто ініціював провадження у справі про банкрутство - боржник чи кредитор (хоча воля власника майна часто може бути у такому спорі на стороні ініціатора процедури), оскільки його правосуб'єктність обмежена законом, а продаж здійснюється арбітражним керуючим та під контролем суду. Натомість зацікавленість і в боржника, і в кредитора є спільною - реалізувати майно за найвищою ціною на аукціоні для формування ліквідної маси.
5.53. Іншими словами, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто боржник повинен мати на меті добросовісно виконати всі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав і правомірних інтересів кредитора.
5.54. Воля власника майна - боржника вже при відкритті справи про банкрутство обмежується як у силу закону, так і шляхом призначення спеціального суб'єкта - арбітражного керуючого. Обмеження правосуб'єктності у цьому випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання відносин банкрутства (неспроможності), що виходять з інтересів підтримки усталеного господарського обігу, недопуску серйозних економічних потрясінь, з необхідності захисту інтересів не тільки боржника, а й осіб, пов'язаних із ним. Одним з наслідків визнання боржника банкрутом є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
5.55. В свою чергу, відповідно до статті 107 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом.
5.56. У такому контексті питання наявності (відсутності) волі власника майна у процедурі банкрутства є подібним до інших процедур відчуження майна особи з обмеженою правосуб'єктністю. Воля такої особи формується її представником, яким є спеціальний суб'єкт (арбітражний керуючий, виконавець тощо). Тому добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у такій процедурі, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волею боржника.
5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - примітка судової колегії) полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.
5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
5.59. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.
5.60. Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).
5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19)".
50. Крім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 14/5026/1020/2011 (постанова від 18.02.2021) висловлювала позицію щодо неприпустимості витребування майна від добросовісного набувача:
"задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача як добросовісного набувача на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".
51. Таким чином, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна (у цих спірних правовідносинах - ОСОБА_4 ).
52. Проте, сам позивач у позовній заяві та під час розгляду справи заявляв вимоги про витребування спірної квартири від добросовісного набувача, що за позицією Великої Палати Верховного Суду, судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду та на переконання судової колегії, виключає можливість такого витребування через те, що у зворотньому випадку це призведе до покладання на добросовісного набувача індивідуального і надмірного тягаря, що не відповідає положенням Першого протоколу до Конвенції.
53. Крім того, оскільки віндикації , про яку просив позивач, підлягало житло, то судова колегія зауважує, що справедливий баланс у результаті здійсненого такого втручання, за відсутності специфічних (особливих) обставин у такого роду правовідносинах, дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції. У разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем цієї квартири.
54. Відтак, у задоволенні позову у цій справі слід відмовити з цих мотивів та відповідно пропуск строку позовної давності не розглядається судом як підстава для відмови у позові через необґрунтованість позовних вимог, що встановлено судом.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
55. У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відмову у позові. Тому касаційна скарга арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат.
56. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича за вх. № 3457/2021 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № Б-50/274-10 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Васьковський
В. Погребняк