03.04.2023м. СумиСправа № 920/1086/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1086/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Ковпака, 22, м. Суми, 40031; код за ЄДРПОУ 03338126),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001; код за ЄДРПОУ 43621716),
про зобов'язання виконати умови договору
установив:
22.12.2022 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить зобов'язати відповідача виконати умови договору поставки №196 від 02.08.2021 і додаткової угоди №6 від 20.01.2022 та фактично передати дизельне паливо у кількості 200 літрів шляхом завантаження в автомобільний транспорт Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» з резервуарів заправних станцій в м. Суми на АЗС «Marshal» по талонах, а також стягнути з відповідача всі судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу).
Крім того, в пункті 4 прохальної частини позовної заяви та в окремо поданому клопотанні (вх.№3249 від 22.12.22), позивач просив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
22.12.2022 представником позивача подана заява (вх №3247) про стягнення з відповідача судових витрат, в якій зазначений представник просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши попередній орієнтований розмір зазначених витрат: 3200,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн судовий збір, зазначивши, що докази підтвердження розміру зазначених витрат будуть подані додатково.
Ухвалою від 27.12.2022 у справі №920/1086/22 залишено без руху позовну заяву Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна «Трейдингова компанія» про зобов'язання виконати умови договору (вх №3244 від 22.12.2022) у справі №920/1086/22; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання суду: 1)доказів направлення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» позовної заяви з доданими документами відповідно до вимог ст. 172 ГПК України на адресу: вул. Кооперативна, буд. 18, м.Житомир, Житомирська область, 10001; 2)уточнення вірної назви відповідача.
03.01.2023 позивач подав уточнення від 02.01.2023 №01-16/7/1 (вх №66), в якому, відповідно до інформації з ЄДРПОУ, просив змінити найменування відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна «Трейдингова компанія» (код за ЄДРПОУ 43621716), на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001; код за ЄДРПОУ 43621716). До зазначених уточнень позивачем додано накладну від 03.01.2023 №4002107730408 та поштовий опис вкладення від 03.01.2023 на ім'я директора ТОВ «Нурмат ЛТД», з поштовою адресою: вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001. Докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» позовної заяви з доданими документами долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 06.01.2023 у справі №920/1086/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1086/22; задоволено клопотання позивача, викладене в пункті 4 прохальної частини позовної заяви та в окремо поданому клопотанні (вх. №3249 від 22.12.22) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; справу №920/1086/22 визнати малозначною; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; задоволено клопотання позивача, викладене в уточненнях (вх №66 від 03.01.2023) про зміну найменування та місцезнаходження відповідача; замінено найменування та місцезнаходження відповідача, що зазначене позивачем у позові, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна «Трейдингова компанія» (вул. Глобинська, буд. 2, оф. 207/23, м. Дніпро, 49005; код за ЄДРПОУ 43621716) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001; код за ЄДРПОУ 43621716).
20.01.2023 та 25.01.2023, відповідно, копії ухвал від 27.12.2022 та від 06.01.2023 у справі №920/1086/22 надіслані відповідачу на адресу згідно з даних ЄДРПОУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД», вул. Кооперативна, буд. 18, м.Житомир, 10001, повернуті відділенням поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Відповідач ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог, ні доказів виконання умов договору не подав.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
02.08.2021 між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім міжрегіональна «Трейдингова компанія» (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД») (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №196 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець оплачує й приймає „нафта і дистиляти (бензин і дизельне паливо)” код згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 (надалі - товар) по бланках внутрішнього обігу (надалі - талони) постачальника, в асортименті і за цінами, зазначеними тендерній пропозиції. Одиниця виміру товару - літр. Кількість: бензин А-92 3500 л, дизельне паливо - 3500 л.
Згідно з п. 2.1. договору ціни встановлюються в національній валюті України за 1 (один) літр, включаючи ПДВ.
Ціна цього договору 185640,00 грн, в т.ч. ПДВ 30940,00 грн (п. 2.2. договору).
Пунктом 3.1. договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на Товар.
Відповідно до п. 3.3. договору термін дії карток на пальне вказується у видатковій накладній, але має бути - не меншим ніж 1 рік.
У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної.
Картки на пальне дійсні для вибірки товару протягом строку, визначеного відповідною видатковою накладною. Картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС для отримання товару протягом терміну дії картки на пальне анулюються (втрачають свою силу і є недійсними). Покупець зобов'язується прийняти товар у продавця до моменту анулювання карток на пальне.
Обмін наявних у Продавця анульованих карток на пальне можливий протягом 10 (десяти) календарних днів з дати закінчення терміну дії карток на пальне, при наявності у покупця документа, якій підтверджує придбання товару (видаткова накладна). Термін дії карток на пальне після обміну обумовлюється додатково.
Згідно з п. 3.4. договору товар постачається покупцю почастково (товарними партіями) на умовах - FCA (Інкотермс 2010) завантаженням в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправної станцій (АЗС) продавця. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в Додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору. Протягом дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до Додатку, що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 3.5. договору встановлено, що датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.
Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками та діє до 31.12.2021.
Згідно з п. 6.3. договору в будь-якому разі, до дня припинення договору, сторони зобов'язані провести між собою всі взаєморозрахунки та ліквідувати всі існуючі з приводу цього договору заборгованості. В разі не проведення розрахунків у вказаний строк, договір зберігає чинність в частині проведення розрахунків до ліквідації всіх існуючих між сторонами заборгованостей.
Додатком №2 до договору затверджений сторонами перелік АЗС, розташованих на території м. Суми, Сумської області та м. Київ.
Як зазначає позивач у позові, сторонами до договору підписано специфікацію (додаток № 1), за умовами якої відповідач зобов'язався поставити товар: бензин А92 (талони по 10 л) у кількості 3500 л на загальну суму 94500,00 грн. із ПДВ (ціна за одиницю 27,00 грн із ПДВ) та дизельне паливо (талони по 10 л) у кількості 3500 л на загальну суму 91140,00 грн із ПДВ (ціна за одиницю 26,04 грн. із ПДВ). Згодом додатковими угодами №1 від 10.09.2021, № 2 від 18.10.2021 змінено ціну товару, при цьому загальна вартість договору залишилася незмінною.
20.01.2022 сторонами спору укладено додаткову угоду №6 до договору, п. 2 якої визначено, що на підставі п.8.1.8 договору та керуючись ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі, сторони за взаємною згоди домовилися збільшити домовились збільшити обсяг закупівлі на 36948,00 грн, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі. Найменування товару: бензин А-92 (талони по 10 л) 540 літрів на суму 16200,00 грн, ціною 30,00 грн/літр, дизельне паливо (талони по 10 л) 700 літрів на суму 20748,00 грн, ціною 29,64 грн/літр.
20.01.2022 за видатковою накладною №159 було видано позивачу талонів на 700 л. дизельного палива за ціною 29,64 грн/л та на загальну суму 20748,00 грн. в т.ч. ПДВ та талонів на 540 літрів бензину на загальну суму 16200,00 грн в т.ч. ПДВ. Загальна сума видаткової накладної склала 36948,00 грн, в т.ч. ПДВ 6158,00 грн.
31.01.2022 відповідно до платіжного доручення №3694 позивач сплатив відповідачу 36948,00 грн згідно із зазначеної видаткової накладної.
Позивач зазначає, що з 26.01.2022 по 23.02.2022 позивачем було отримано загалом на підставі талонів 500 літрів дизельного палива, однак починаючи з 24.02.2022 позивач не має можливості отримати в натурі дизельне паливо, що підтверджується актами фіксації неможливості заправки автомобілів КНП Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» від 30.11.2022, від 02.12.2022, що додані до позову.
28.10.2022 позивач надіслав відповідачу лист №01-16/7/812 з проханням виконати умови договору №196 від 02.08.2021 та додаткової угоди №6 до договору в частині надання в натурі дизельного пального в кількості 200 л. відповідно до талонів наступних талонів: №3701004904178, №3701004904215, №3701004904314, №3701004904185, №3701004904192, №3701004904208, №3701004904307, №3701004904291, №3701004904284, №3701004904277.
07.12.2022, недотримавши відповідь на попередній лист, позивач надіслав відповідачу лист №01-16/7/913, в якому повторно звернувся до відповідача з проханням виконати умови п. 3.4. договору, а саме: поставити дизпаливо покупцю почастково (товарними партіями) на умовах FCA шляхом завантаження в автомобільний транспорт позивача з резервуарів заправних станцій (АЗС), зокрема A3C «Marshal» по талонах №3701004904178, №3701004904215, №3701004904314, №3701004904185, №3701004904192, №3701004904208, №3701004904307, №3701004904291, №3701004904284, №3701004904277.
Матеріалами справи доведено, що позивачем виконано умови договору в повному обсязі шляхом здійснення оплати палива на загальну суму 36948,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3694 від 31.01.2022. Однак з 24.02.2022 позивач не отримав від відповідача 200 літрів дизпалива по талонам АЗС «Marshal» на суму 5928,00 грн., придбаними за договором поставки №196 від 02.08.2021 та додаткової угоди №6 від 20.01.2022 до договору. Залишок неотоварених позивачем талонів дизельного палива за договором склав 200 л. на суму 5928,00 грн.
Відповідач згідно умов договору відпуску палива на АЗС за оплаченими позивачем талонами не здійснив та кошти за неотоварені талони в сумі 5928,00 грн не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом, позивачем було сплачено за товар за договором на загальну суму 36948,00 грн., залишок не отовареного товару (дизельного пального) складає 200 л. вартістю 5928,00 грн. Починаючи з 24.02.2022 по дату подання позову, позивач не мав можливості отоварювати надані талони на АЗС «Marshal».
Позивачем долучено до матеріалів справи перелік кількості та вартості невикористаних (не отоварених) талонів на дизельне пальне номіналом по 20л. на загальну суму 5928,00 грн.
Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно договору склала 5928,00 грн.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 20.01.2022 №159 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Талон являє собою емітований покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС постачальника.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній від 20.01.2022 №159.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє ТОВ «Нурман ЛТД» від обов'язку передати Комунальному некомерційному підприємству Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» придбаний ним згідно договору товар, так як позивачем придбавався безпосередньо саме товар: дизельне паливо у кількості 200 л.
За умовами укладеного договору відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином та дизельним пальним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати вартості товару, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар - дизельне пальне об'ємом 200 л. на загальну суму 5928,00 грн., яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем 200 л. дизельного пального, придбаного у відповідача у формі талонів на суму 5928,00 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами даного договору, адже, здійснюючи повну оплату товару при придбанні талонів, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, у спосіб пред'явлення талонів, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі.
Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки №196 від 02.08.2021 і додаткової угоди №6 від 20.01.2022 та фактично передати дизельне паливо у кількості 200 літрів шляхом завантаження в автомобільний транспорт Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» з резервуарів заправних станцій в м. Суми на АЗС «Marshal» по талонах суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позов, у зв'язку з чим позов задовольняється як законний та обґрунтований.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем у позові заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн, сплаченого при зверненні з позовом за платіжним дорученням №5114 від 20.12.2022.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2481,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001; код за ЄДРПОУ 43621716) виконати умови договору поставки №196 від 02.08.2021 і додаткової угоди №6 від 20.01.2022 та передати Комунальному некомерційному підприємству Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Ковпака, 22, м. Суми, 40031; код за ЄДРПОУ 03338126) дизельне паливо у кількості 200 літрів шляхом завантаження в автомобільний транспорт Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» з резервуарів заправних станцій в м. Суми на АЗС «Marshal» по талонах.
3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (вул. Кооперативна, буд. 18, м. Житомир, Житомирська область, 10001; код за ЄДРПОУ 43621716) на користь Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Ковпака, 22, м.Суми, 40031; код за ЄДРПОУ 03338126) 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2022.
Суддя В.Л. Котельницька